Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження №1-кп/641/381/2015 Справа №641/6928/15-к

УХВАЛА

17 листопада 2015 року м. Харків

колегія суддів Комінтернівського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого – судді Буцького В.В.,

суддів – Музиченко В.О. та Ариничевої С.А.

при секретарі – Демченко Т.В.,

за участю прокурора – Давидова О.Ю.,

обвинувачених – ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 3 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні заявив клопотання про зміну ОСОБА_1 міри запобіжного заходу з тримання під вартою на іншу, не пов'язану з обмеженням волі з передачею ОСОБА_1 на поруки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, додавши їх клопотання про передачу ОСОБА_1 їм під особисту поруку.

В обґрунтування свого клопотання адвокат ОСОБА_3 послався на матеріали, характеризуючи особу ОСОБА_1, що він має малолітню дочку, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання в м. Харкові, раніше не судимий та не має наміру укриватися від суду.

Обвинувачений ОСОБА_1, а також поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 підтримали клопотання адвоката ОСОБА_3 та просили його задовольнити.

Поручитель ОСОБА_8 в судове засідання не з’явився.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_5 просили не продовжувати міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України стосовно ОСОБА_2 - відсутні.

Прокурор проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_5 заперечував та наполягав на доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, а ОСОБА_2 на домашньому арешті, пославшись на те, що ризики переховування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від суду та чинення з їх боку тиску на потерпілу сторону і свідків не зменшились.

Приймаючи до уваги, що ухвала суду від 07.09.2015 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 припиняє свою дію 18 листопада 2015 року, а про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_2 припиняє свою дію 20 листопада 2015 року, судове провадження не завершене, тому суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, приходить до висновку про необхідність продовження строку запобіжних заходів щодо обвинувачених, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу стосовно обвинувачених, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків і потерпілих, перешкоджання кримінальному провадженню.

Частиною 1 статті 180 КПК України встановлено, що особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 викликають довіру суду щодо їх добропорядності та щирих намірів забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов’язків.

Однак, суд не вбачає, в силу їх діяльності, реальної можливості впливу з їх боку на ОСОБА_1 та можливості забезпечення ними його доставки до суду за першою вимогою.

Так, поручитель ОСОБА_6 мешкає за межами м. Харкова і не може забезпечити постійний контроль за обвинуваченим ОСОБА_1. ОСОБА_7 є учасником бойових дій в зоні АТО і перебуває в іншій області. ОСОБА_8 в судове засідання не з’явився, а тому у суду відсутня можливість безпосередньо пересвідчитись в його особі.

Жодних відомостей, які б свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу адвокатом ОСОБА_3 не надано, оскільки відсутність фактів впливу на свідків та потерпілу сторону з боку обвинуваченого, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення нових злочинів є наслідком застосування запобіжного заходу з початку досудового слідства.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_2 на те що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту більше трьох разів неможливо – є безпідставними та не передбачені чинним законодавством.

Доказів, щодо зменшення або відсутність ризиків переховування ОСОБА_2 від суду, чинення тиску на потерпілу сторону та свідків з метою уникнення відповідальності, іншим чином перешкоджання кримінальному провадженню, адвокатом ОСОБА_5 не надано.

Підставами продовження запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, наявність ризиків переховування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від суду, чинення тиску на потерпілу сторону і свідків з метою уникнення відповідальності, оскільки їм відомо місце роботи свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що виключає підстави для скасування чи зміни обраних запобіжних заходів на більш м'які.

Керуючись ст.ст. 197, 199, 331 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити адвокату ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про зміну ОСОБА_1 міри запобіжного заходу з тримання під вартою на особисту поруку ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Продовжити строк тримання під вартою, обраний на досудовому розслідуванні, відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, строком на 60 днів, тобто до 15 січня 2016 року.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраний на досудовому розслідуванні, відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, строком на два місяці, тобто до 17 січня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя - В . В . Буцький

Судді: В.О. Музиченко

ОСОБА_10