Справа № 165/1948/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О.Р.

Провадження № 22-ц/773/1738/15 Категорія: 69 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого – судді Грушицького А.І.,

суддів: Здрилюк О.І., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Лимарю Р.С.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Нововолинської міської ради Волинської області, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_4, про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем більше як п’ять років за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 23 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 23 жовтня 2015 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до Нововолинської міської ради, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача  – ОСОБА_4, про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлої 21 лютого 2005 року матері ОСОБА_6 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем  більше як п’ять років задоволено.

Встановлено, що ОСОБА_3 постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_6, яка померла 21 лютого 2005 року, однією сім’єю  більш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Витрати, понесені позивачем ОСОБА_5 по оплаті судового збору в розмірі 243,60 грн. залишено за нею.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 по 243,60 грн. понесених ним судових витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник  позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на це рішення, в якій покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_5 задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній зазначених.

Представник відповідача ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3 та третя особа за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4, кожен окремо, апеляційну скаргу заперечили.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, третьої особи за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 не надала суду належних та допустимих доказів пропущення строку для прийняття спадщини з поважної причини, а ОСОБА_3 постійно проживав із спадкодавцем однією сім’єю більш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 21 грудня 1993 року (а.с. 10) квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7, який помер 15 червня 1999 року (а.с. 7) та ОСОБА_6, яка померла 21 лютого 2005 року (а.с. 6), яким ОСОБА_5 є донькою, а відповідач ОСОБА_3 – онуком.

З матеріалів спадкової справи № 52/2015 вбачається, що ОСОБА_3 6 травня 2015 року звернувся до приватного нотаріуса Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї баби ОСОБА_6 (а.с. 27).

22 липня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 із заявою про призупинення видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_3 (а.с. 37).

Згідно довідки від 15 квітня 2015 року № 898, виданої ЖКП № 2 м. Нововолинська в квартирі АДРЕСА_2 була зареєстрована до дня смерті ОСОБА_6, зареєстрований та на даний час проживає ОСОБА_3 (а.с. 32).

З будинкової книги № 7-15 (а.с. 73-75) та довідки виданої 2 жовтня 2015 року УДМС України у Волинській області (а.с. 119) вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 з 14 вересня 2001 року зареєстрований ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно усталеної судової практики місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, слід дослідити поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для надання додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_5 немає, оскільки останньою не надано суду належних та допустимих доказів поважності тривалого пропущення строку для прийняття спадщини.

Наведені позивачем причини пропуску, зокрема незнання законодавства, неправильне розуміння консультацій фахівців, впевненість у тому, що спадщину було прийнято, неможливо визнати поважними.

Спростовуючи довідку, надану Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 8 жовтня 2015 року, про відсутність відомостей про перетин державного кордону ОСОБА_3 позивач жодними доказами не підтвердила свої доводи про те, що ОСОБА_3 на тривалий час виїжджав у Республіку Білорусь.

Факт, що має юридичне значення, про встановлення якого просив ОСОБА_3, крім письмових доказів підтверджується також показаннями допитаних в суді першої інстанції свідків.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 23 жовтня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді