Справа №278/4732/14-ц

Категорія 26

2/295/1771/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2015 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі судового засідання Білінській Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із указаним позовом, в обґрунтування вимог за яким послався на те, що 02 жовтня 2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ “ОТП Банк” (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») був укладений Кредитний договір № МL-010/053/2007, за яким банк надав кредит в сумі 161 286,08 швейцарських франків строком до 02 жовтня 2037 року. За зобов'язаннями ОСОБА_1 перед банком, які випливають з кредитного договору, відповідно до договору поруки SR-ML010/053/2007 від 02.10.2007 року зобов’язалася відповідати ОСОБА_2 Як зазначає позивач, 25.11.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги, за яким банк відступив позивачу право вимоги за вищезазначеними кредитним договором та договором поруки.

На підстав викладеного у позовній заяві, позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором № ML-010/053/2007 від 02.10.2007 та договором поруки № SR-ML 010/053/2007 від 02.10.2007 року у загальному розмірі 167 804,04 шв.франків, що становить 2 255 683,65 грн. за курсом НБУ станом на 08.10.2014 в еквіваленті, 8 233 245,40 грн. пені, а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що до травня 2011 року його довіритель сплачував кошти за кредитним договором, але після цього припинив погашати заборгованість. Вважає, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду після спливу строків позовної давності у зв’язку із чим суд повинен відмовити в задоволенні позову, подав відповідну письмову заяву (а.с. 135-137). Окрім цього за словами представника, сума пені є нереальною, вона значно перевищує суму наданих кредитних коштів. Звертав увагу суду на те, що його довіритель наразі не працює та має на утриманні неповнолітню дитину.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством “ОТП Банк” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») був укладений Кредитний договір № МL-010/053/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 161 286,08 швейцарських франків строком до 02 жовтня 2037 року (а.с. 6-10).

З метою забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із кредитного договору, 02.10.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений договір поруки SR-ML-010/053/2007, за умовами якого поручитель зобов’язалася відповідати перед банком за своєчасне виконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором (а.с. 11). Як слідує з договору поруки, порукою забезпечені всі зобов’язання боржника перед кредитором по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитного договору, у тому числі в разі зміни їх суми.

Судом також встановлено, що 25.11.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ПАТ «ОТП Банк» відступило, а позивач прийняв права вимоги за вищевказаними кредитним договором № ML-010/053/2007 та договором поруки № SR-ML-010/053/2007.

У зв’язку із неналежним виконанням зобов’язань за Кредитним договором № МL-010/053/2007 від 02.10.2007 виникла заборгованість, яка згідно наданого банком розрахунку станом на 08.10.2014 становить 167 804,04 шв. франків (по курсу НБУ станом на 08.10.2014 року 1 шв. Франк = 13,442368 грн.), що складає 2 255 683,65 грн. в еквіваленті, з яких:

158 220,54 шв. франків (2 126 858,72 грн.) – заборгованість за кредитом;

9 583,50 шв. франків (128 824,93 грн.) – заборгованість за відсотками, а також

8 233 245,40 грн. - пеня та штрафні санкції.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України. Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору № МL-010/053/2007 від 02.10.2007 позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком платежів.

Оскільки умовами договору (графіком платежів) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Така правова позиція була викладена Верховним Судом України в ряді судових рішень, зокрема у постанові від 19 листопада 2014 року у справі № 6-160цс14.

Як встановлено судом і дана обставина підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_1 здійснив останній платіж на погашення відсотків 02.06.2011, після чого перестав виконувати щомісячні зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося 14 жовтня 2014 року.

Таким чином, з урахуванням заяви про застосування строків позовної даності та наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором станом на 14.10.2014 та 14.10.2011 суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині заборгованість за відсотками частково, а саме в сумі 1 543,17 шв. франків (9 583,50 – 8 040,33; а.с. 157, 160).

Суд не знаходить підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та задовольняє вказану частину вимог в повному обсязі з огляду на наступне.

Із наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором станом на 14.10.2014 та 14.10.2011 слідує, що останній платіж на погашення заборгованості по кредиту (тілу кредиту) відповідачем ОСОБА_1 був вчинений 02.09.2010 в сумі 232,23 шв. франків (а.с. 155, 158).

Як вбачається із матеріалів справи 01.12.2010 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір №2 до кредитного договору № ML-010/053/2007 від 02.10.2007, яким сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору, у зв’язку із чим також був викладений в новій редакції графік платежів (а.с. 199-202). Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала як поручитель стосовно умов договору, що підтверджується її підписом в кінці додаткового договору №2.

Згідно даного нового графіку відповідач ОСОБА_1 зобов’язався був здійснити перший платіж на погашення заборгованості з основної суми кредиту (тіло кредиту) тільки 03.12.2012 року (а.с. 205).

Таким чином позивач та відповідач ОСОБА_1, укладанням додаткового договору змінили строки погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі погашення основної суми кредиту.

Оскільки, як було зазначено вище, позивач звернувся до суду із позовом 14.10.2014, а черговий платіж на погашення заборгованості по основній сумі кредиту (тіло кредиту) повинен бути вчинений 03.12.2012, суд приходить до висновку, що ТОВ “ОТП Факторинг Україна” не було пропущено загальної позовної давності (строку, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 по пені, в межах строку позовної давності, за період з 14.10.2013 по 14.10.2014 становить 8 291 667 грн. 87 коп. (а.с. 160), при цьому позивач просив суд у своєму позові стягнути в солідарному порядку з відповідачів на свою користь заборгованість у виді 8 233 245,40 грн. пені.

Судом враховується правовий висновок, викладений у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 вересня 2014 р. у справі № 6-100цс14, згідно якого ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

З урахуванням усної заяви представника відповідача ОСОБА_1 про зменшення розміру неустойки, встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд вважає за можливе зменшити розмір заборгованості по пені, що підлягає стягненню з відповідачів до 1 000 000 грн.

З огляду на положення ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” заборгованість за кредитним договором в сумі 159 763,71 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 08.10.2014 становить 2 147 224 грн. 26 коп., а також 1 000 000 грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) в дольовому порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 654 грн. 00 коп., тобто по 1 827 грн. з кожного із відповідачів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Кузнєцов