Справа № 307/3136/13-ц

Провадження № 2/307/832/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2015 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В. при секретарі Олексій Я.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, де треті особи: Тячівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційна служба Тячівського районного управління юстиції про визнання права власності на частину спадкового майна у порядку спадкування зі стягненням компенсації його вартості.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, де треті особи: Тячівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційна служба Тячівського районного управління юстиції вимоги якого уточнила, збільшила та остаточно просила: визнати за нею, у порядку спадкування, право власності на 3/8 садиби (земельної ділянки та житлового будинку з надвірними спорудами, комунікаціями, багаторічними насадженнями) по вул. .Центральній (колишня вул.Леніна), 20 в с.Терново Тячівського району та стягнути ОСОБА_2, ОСОБА_3 в компенсацію вартості цієї частки у садибі в сумі 27793,38 грн, визнати за нею, у порядку спадкування, право власності на 3/8 домоволодіння (житлового будинку з надвірними спорудами, комунікаціями, огорожею) по вул. Центральній (колишня вул.Леніна), 166 в с.Терново Тячівського району та стягнути ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в компенсацію вартості цієї частки у садибі в сумі 81 852,34 грн, стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_3І та ОСОБА_4 солідарно в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 60 000 грн та судові витрати посилаючись на те, що 11.07.2007 року помер її батько ОСОБА_8, який залишив спадщину. На час відкриття спадщини з ним постійно проживали спадкоємці першої черги: мати - ОСОБА_9 та брат - ОСОБА_2М, які прийняли спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки заяви про відмову від прийняття спадщини не подавали. Таким чином, ідеальні частки у спадковому майні склали: у матері-1/4 ( а усього в майні 3\4), у брата -1/4. 06.12.2008 року померла її мати ОСОБА_9 Після чого, вона 10.04.2009 року, в межах шестимісячного строку після відкриття спадщини подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Така ж заява була подана її братом ОСОБА_2 Інші спадкоємці на час смерті матері разом з нею не проживали і заяву про прийняття спадщини не подавали. В подальшому, їй стало відомо, що у жовтні 2012 року відповідач ОСОБА_2 разом з Тернівською сільською радою, з порушенням порядку реалізації спадкових прав та в обхід нотаріуса, оформили право власності на нерухоме спадкове майно: за собою та своєю дружиною ОСОБА_3, яка взагалі не є спадкоємцем. На що, позивачкою було подано позов і 17.05.2013 року рішенням Тячівського районного суду було визнано незаконними та скасовані рішення виконкому Тернівської сільської ради Тячівського району №27 від 26.02.2009 року та №32 від 26.03.2009 року «Про оформлення права власності на нерухоме майно» в частині оформлення права власності на житловий будинок та господарські споруди по вул. Центральній,20 в села Терново за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (по 1/2 за кожним), та в частині оформлення права власності на житловий будинок по вул.Центральній,166 в селі Терново за ОСОБА_2; визнані недійсними та скасовані свідоцтва про право власності на це рухоме майно. Однак, до ухвалення судового рішення, відповідачем ОСОБА_2 та його дружиною було укладено договори купівлі-продажу житлового будинку №166 по вул. Центральній в с. Терново та земельної ділянки, призначеної для його обслуговування. Крім цього стверджує, що відповідачами, також, знищено домоволодіння по вул.. Цетральній, 20 в с.Теново. Також стверджує, що відчуження та знищення спадкового майна відповідачами спричинило їй моральних страждань, позаяк не тільки привласнили її частку у спадковому майні, а й зробили все для того щоб вона не змогла цю частку отримати в натурі. Таке становище потягнуло ряд інших негативних явищ, у тому числі погіршення її, інваліда 2 групи із онкозахворюванням, стану здоров’я, приниженої її честі, гідності, зниження престижу та підрив довіри до неї з боку друзів, родичів, знайомих. Позивачка вважає, що її частка у спадковому майні складає 1\2 частки, що належала матері, або 3/8 усього майна. Частка відповідача ОСОБА_2-5/8. Визначена спеціалістом ринкова вартість садиби (земельної ділянки та житлового будинку з надвірним спорудами, комунікаціями, багаторічними насадженнями) по вул. Центральній (колишня вул.. Леніна ) 20 в с.Терново складає 607 449 грн, а тому вартість належної їй частки 3/8 у садибі складає 277 793,38 грн. Визначена спеціалістами ринкова вартість домоволодіння ( житлового будинку з надвірноми спорудами.комунікаціями, огорожею) по вул. Центральній (колишня вул.. Леніна), 166 в с.Терново складє 115 134 грн., а земельної ділянки 103 138,91 грн. Тому просить суд визнати за нею, у порядку спадкування, право власності на 3/8 садиби (земельної ділянки та житлового будинку з надвірними спорудами, комунікаціями, багаторічними насадженнями) по вул. .Центральній (колишня вул.Леніна), 20 в с.Терново Тячівського району та стягнути ОСОБА_2, ОСОБА_3 в компенсацію вартості цієї частки у садибі в сумі 27793,38 грн, визнати за нею, у порядку спадкування, право власності на 3/8 домоволодіння (житлового будинку з надвірними спорудами, комунікаціями, огорожею) по вул. Центральній (колишня вул.Леніна), 166 в с.Терново Тячівського району та стягнути ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в компенсацію вартості цієї частки у садибі в сумі 81 852,34 грн, стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_3І та ОСОБА_4 солідарно в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 60 000 грн та судові витрати

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та заві про уточнення позовних вимог та просить їх задовольнити. Крім цього вважає, що строк позовної давності даного позову позивачем не порушено.

          Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_10 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що право власності за позивачем, у порядку спадкування, на 3/8 садиби та домовлодіння по вул. .Центральній (колишня вул.Леніна), 20 та 166 в с.Терново не може бути визнано, оскільки не має спадкової маси. Так будинок під №116 був проданий ОСОБА_4 і останній, як добросовісний набувач, демонтував це майно як не придатне для проживання. Будинок під №20 був повністю перебудований ОСОБА_3. Таким чином стверджує, що фактичних об’єктів спадщини не має і не має, що успадковувати. Крім цього стверджує, будинок під № 116 на праві власності не належав спадкодавцям, оскільки у відповідності Цивільного кодексу 1963 року, сім’ї дозволялось мати лише один житловий будинок. Також стверджує, що висновки суб’єкта оціночної діяльності не є дійсними, оскільки минуло шість місяців з моменту проведення оцінки, а також експерт не виїжджав на місце знаходження об’єктів оцінки, а також експерт не мав права проводити оцінку землі. Тому просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_11 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що будинки під № 116 та №20 по вул. .Центральній (колишня вул.Леніна), в с.Терново на праві власності спадкодавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_9 не належали, оскільки це право власності не може бути підтверджено записами по господарських книгах, а інших доказів які б підтверджували це право суду не надано. Також звертає увагу суду на те, що у відповідності до Цивільного кодексу 1963 року сім’ї дозволялось мами лише один житловий будинок. А також стверджує, що земельні ділянки за дворогосподарствами під №166 та №20, також, не належали спадкодавцям на праві власності, були передані їм в користування і тому ці земельні ділянки не є спадковими. Крім цього стверджує, що висновки суб’єкта оціночної діяльності не є дійсними і не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки оцінка об’єктів не була проведена у матеріальній формі, експерт не була на місці, не мала права проводити оцінку землі, а також з часу вчинення експертизи минуло більше шести місяців. Таким чино стверджує, що і позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди є безпідставними. Просить в задоволенні позову відмовити. Разом з цим просить суд застосувати строки давності до цього позову стверджуючи, що позивачка їх пропустила, так як після спливу шестимісячного строку після смерті ОСОБА_9, мала звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину і дізнатися про порушення свого права.

Представник Тячівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явилася повторно, хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України, розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася повторно, хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України, розглянув справу у її відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Представник реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції в судове засідання не з’явився повторно, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України, розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

          Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Представник відповідачів ОСОБА_11 просить застосувати строки давності до даного позову стверджуючи, що мати позивачки ОСОБА_9 померла 06.12.2008 року, а позивачка звернулась із заявою про прийняття спадщини до Тячівської держаної нотаріальної контори 10.04.2009 року та до цих пір не оформила свідоцтво про право на спадщину, а тому вважає, що саме з моменту спливу шестимісячного строку після смерті ОСОБА_9 має обчислюватись початок перебігу позовної давності для вимог позивача про визнання права власності на спадкове майно, тобто з 07.06.2009 року.

Суд вважає, що ці твердження представника відповідача щодо пропуску строку звернення до суду з даним позовом є без підставними, оскільки відповідно до ст. ч.1 ст.1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Даною нормою Закону не передбачено кінцевий строк отримання свідоцтва про право на спадщину. Іншої норми Закону з цього приводу також не має. Таким чином позивачка звернувшись до нотаріуса у строки передбачені ст.. 1270 ЦК України, після їх закінчення, має право на отримання свідоцтва про право на спадщину у не визначені строки, а в разі неможливості його отримання на звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів. Тому суд вражає, що позивачем не пропущено строки звернення до суду з даним позовом, а тому клопотання представника з цього приводу є безпідставне і в задоволенні його слід відмовити.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може також бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що 11 липня 2007 року помер ОСОБА_8, а 6 грудня 2008 року померла ОСОБА_9 (а.с.9.10), які були батьками позивачки ОСОБА_1 (прізвище до одруження ОСОБА_9) та відповідача ОСОБА_2 (Т-1, а.с. 13, 14).

10 квітня 2009 року ОСОБА_1, а 24 квітня 2009 року ОСОБА_2 звернулися в Тячівську районну державну нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_9, що стверджується їх заявами на прийняття спадщини ( Т-1, а.с.11, 12).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №083278, виданого Управлінням Держкомзему у Тячівському районі від 29.01.2010 року на підставі рішення 15 сесії 5 скликання за №444, відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки (кадастровий номер - 2124487401:04:003:0070), площею 0,0955 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку в с. Терново, вул. Леніна, 166, Тячівського району ( Т-1, а.с.43).

Згідно договору купівлі-продажу від 08.04.2013 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 в реєстрі за №1563, ОСОБА_2, від імені якого діяла ОСОБА_3, продав ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0955 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку в с. Терново, вул. Леніна, 166, Тячівського району (Т-1, а.с.40).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.04.2013 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 в реєстрі за №1562, ОСОБА_2, від імені якого діяла ОСОБА_3, продав ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними спорудами, в с. Терново, вул. Леніна, 166, Тячівського району за ціною 17768 гривень (Т-1, а.с.48).

Відповідно до рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2013 року, яке набрало 17 липня 2013 року законної сили, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Тернівської сільської ради, треті особи: Тячівське РПТІ та Тячівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, про скасування свідоцтв про право власності та рішень виконкому Тернівської сільської ради, позов було задоволено та визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Тернівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області № 27 від 26 лютого 2009 року "Про оформлення права власності на нерухоме майно" в частині оформлення права власності на нерухоме майно - житловий будинок, який знаходиться по вул. Центральна, 20, в с. Терново, за ОСОБА_2 в 1/2 частині та ОСОБА_3 в 1/2 частині, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Тернівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області № 32 від 26 березня 2009 року "Про оформлення права власності на нерухоме майно" в частині оформлення права власності на нерухоме майно - житловий будинок в цілому, який знаходиться по вул. Центральна, 166, в с. Терново, за ОСОБА_2, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домоволодіння в с. Терново по вул. Центральна (вул. Леніна), 20, Тячівського району Закарпатської області, що видане 13 липня 2009 року на ім'я власників – ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домоволодіння в с. Терново по вул. Центральна (вул. Леніна), 166, Тячівського району Закарпатської області, що видане 13 липня 2009 року на ім'я власника – ОСОБА_2 (44-45).

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17 липня 2013 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2013 року,залишено без змін (Т-1, а.с.46-47).

Під час розгляду вказаної цивільної справи було встановлено, що спірні дворогосподарства в с. Терново по вул. Центральна (колишня вул. Леніна), 20 та по вул. Центральна (колишня вул. Леніна), 166, Тячівського району, не були «колгоспними дворами», правовстановлюючі документи на них не оформлялися, та, вони зареєстровані погосподарських книгах, де головою сім’ї вказаний ОСОБА_8,

Наведені обставини на підставі ст.61 ч.3 ЦПК України не доказуються при розгляді даної справи.

Також, судом встановлено, що на будинок під № 20 по вул. Центральна (колишня вул. Леніна), в с. Терного було витовленого будівельний паспорт, згідно якого дозвіл на право будівельних робіт отримали ОСОБА_8 та ОСОБА_9, будинок розпочато будівництвом у 1982 році, а закінчено у 1984 році.(Т-1 а.с.30-32)

Як вбачається правовстановлюючих документів на будинки під № 20 та № 166 по вул. Центральній ( колишній Леніна ) в с. Терново відсутні, вони зареєстровані погосподарським книгам за ОСОБА_15В як головою сім’ї та членом сім’ї ОСОБА_9 і процей факт ніхто сторін не заперечив.

Однак, представники відповідачів заперечили підтвердження права власності реєстрацією погосподарських книгах за ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Ці заперечення представників відповідачів спростовуються наступним.

Так, за змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської ОСОБА_16 депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у по господарських книгах.

Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських ОСОБА_16 депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов’язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Згідно п.6 вказаної Інструкції не підлягають реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Незважаючи на те, що згідно п. 4 ОСОБА_16 Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок державного обліку житлового фонду" організації технічної інвентаризації системи міністерств житлово-комунального господарства союзних республік здійснюють реєстрацію й технічну інвентаризацію житлового фонду в містах, селищах міського типу та сільській місцевості, незалежно від його належності, а також складають і подають до вищестоящих організацій та місцевих органів державної статистики в строки, встановлювані ЦСУ СРСР, відповідну статистичну звітність, а згідно ч.1 цієї ж постанови, Міністерство житлово-комунального господарства УРСР, облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми мали розробити до 1 липня 1985 року організаційні заходи по завершенню реєстрації й технічної інвентаризації житлового фонду Української РСР у містах і селищах міського типу в 1987 році, у сільській місцевості - в 1988 році, самого порядку реєстрації будинків та домоволодінь у сільській місцевості Української РСР так і прийнято не було, як і не було розроблено жодних організаційних заходів по завершенню реєстрації й технічної інвентаризації житлового фонду Української РСР у сільській місцевості.

Із п.1.2 листа Мінюсту СРСР від 22 грудня 1986 року "Рекомендации по вопросамудостоверениядоговоров об отчуждении жилого дома (части дома) либоквартиры в доме жилищно-строительного коллектива индивидуальных застройщиков" вбачається, що Законами всіх союзних республік про державний нотаріат встановлено, що при посвідченні договору про відчуження житлового будинку нотаріус перевіряє за правовстановлюючим документом приналежність цього будинку власнику. Цей документ обов'язково вказується в договорі. Переліки документів, що підтверджують право особистої власності на житловий будинок, наведені в інструкціях союзних республік про порядок вчинення нотаріальних дій. Посвідчення договору без правовстановлюючого документа не допускається. У сільській місцевості підтвердженням приналежності будинку можуть служити відповідні довідки виконкому селищної, сільської ОСОБА_16. Якщо у власника є правовстановлюючий документ (свідоцтво про право на спадщину, договір і т.п.), він повинен бути представлений нотаріусу і зазначений в договорі про відчуження.

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Тому, суд вважає, що ОСОБА_8 був власником будинку під №166 та разом з дружиною ОСОБА_9 будинку під №20 відповідно до чинного законодавства на той час.

Разом з цим суду не надано належних та допустимих доказів, що земельні ділянки що знаходились за адресою; с. Терново, вул. Центральна ( колишня Леніна) № 20 та №166 належали спадкодавцям на праві приватної власності. Як вбачається спадкодавці мали ці земельні ділянки у користуванні, а тому це право не може бути успадковане, адже до складу спадщини входить лише право власності на земельну ділянку, відповідно ч.1 ст.1225 ЦК України.

Тому, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання за нею, у порядку спадкування, права власності на 3/8 земельних ділянок та в стягненні компенсації цієї частки слід відмовити.

Відповідно до частин 1 та 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Після смерті батька – ОСОБА_8, на час відкриття спадщини з ним постійно проживали спадкоємці першої черги: мати - ОСОБА_9 та брат - ОСОБА_2М, які прийняли спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки заяви про відмову від прийняття спадщини не подавали і про цей факт ніхто сторін не заперечив.

Таким чином, ідеальні частки у спадковому майні склали: у матері-1/4 ( а усього в майні 3\4), у брата -1/4.

Згідно частин 1 та 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Після смерті матері- Бродюк Г.П., позивачка 10.04.2009 року, в межах шестимісячного строку після відкриття спадщини подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Така ж заява була подана її братом ОСОБА_2 Тому частка позивачки у спадковому майні складає 1\2 частки, що належала матері, або 3/8 усього майна, а частка відповідача ОСОБА_2-5/8

Однак, як у же вище зазначалось, спадковий будинок під 166 по вул.. Центральна (колишня Леніна ) в Терново був проданий ОСОБА_2М ОСОБА_4 і останнім був знесений, що стверджується довідкою №198 /02-27 від 05.06.2015 року Терніської сільсокї ради ( Т-2 а.с 23.) Цей факт підтвердили в судовому засіданні і представники відповідачів. Також, представники відповідачів підтвердили, що будинок №20 по вул.. Цетральній в с.Терново повністю перебудований ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3, це також підтверджено будівельним паспортом виготовленим 30.04.2014 року на ім’я відповідачки ОСОБА_17 (Т1,ас. 242-250)

Згідно ст.. 1216 ЦК Ураїни спадкування є перехід прав та обов’язків ( спадщини) від фізичної особи , яка померла ( спадкодавця) , до інших осіб ( спадкоємців)

За змістом ч.1 та ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, виходячи з вище наведеного, суд вважає, що у порядку спадкування ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що заходився за адресою: Тячівський район, с. Терново, вул. Центральна ( колишня Леніна) № 20 та №166. з компенсацією цієї частки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Разом з цим, в судовому засіданні належними доказами не доведено, що ОСОБА_18 було відомо проте, що купляє від ОСОБА_2 спадкове майно, будинок під №166 по вул.. Центральній в с.Терново, а тому він є добросовісний набувач майна і не винний у його знищенні.. За таких обставин, суд вважає, що в стягненні цієї компенсації з нього слід відмовити.

При визначенні розміру майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачці з боку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд бере до уваги висновки про вартість оцінюваного майна від 2 червня 2015 року, проведені суб’єктом оціночної діяльності ПП. ОСОБА_19, згідно яких ринкова вартість житлового будинку з надвірними спорудами №20 по вулиці Центральній ( Леніна), в с. Терново становить 3793399 гривень, а будинку з надвірними спорудами №166 по вулиці Центральній ( Леніна) , в с. Терново становить 115134 грн.. Таким чином розмір заподіяної шкоди позивачці, тобто розмір компенсації частки з будинку під №20 становить 142274,6 гривень (3/8 з всієї вартості будинку з надвірними спорудами №20, що становить 379399 гривень)., розмір компенсації частки з будинку під № 166 становить 43175,25 гривень ( 3/8 з всієї вартості будинку з надвірними спорудами №166, що становить 115134 гривень).

Твердження представників відповідачів, що дані висновки суб’єкта оціночної діяльності є не правомірними суд до уваги не бере, оскільки це не підтверджено належними доказами.

Так, суду не надано інших висновків, якими б було спростовано вище вказані висновки, представники відповідачів відмовились від призначення судом експертизи з цього приводу,хоча це право їм було роз’яснено, а також не надали інших належних доказів, які б підтверджували факт незаконності вищевказаних висновків.

Також судом встановлено, що відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 заподіяно позивачці моральних страждань.

Відповідно до ст.. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі не правомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так судом встановлено, що відчуження та знищення спадкового майна відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 спричинило позивачці моральних страждань, позаяк не тільки привласнили її частку у спадковому майні, а й зробили все для того щоб вона не змогла цю частку отримати в натурі. Таке становище потягнуло ряд інших негативних явищ, у тому числі погіршення її, інваліда 2 групи із онкозахворюванням, стану здоров’я, приниженої її честі, гідності, зниження престижу та підрив довіри до неї з боку друзів, родичів, знайомих, а тому необхідність відновлення душевної рівноваги, суд оцінює в грошовому виразі 15000 грн. з кожного, разом 30000 грн.

Отже, виходячи з вище наведеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1слід задовольнити частково, у порядку спадкування визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що заходився за адресою: Тячівський район, с. Терново, вул. Центральна ( колишня Леніна) № 20 та стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 компенсацію вартості цієї частки в суму142274,6 грн., у порядку спадкування визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що заходився за адресою: Тячівський район, с. Терново, вул. Центральна ( колишня Леніна) №166 та стягнути з ОСОБА_2 компенсацію вартості цієї частки в суму 43175,25 грн, стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі по 15000 ( п'ятнадцять тисяч) грн.. з кожного, разом 30000 ( тридцять тисяч) грн..

Судові витрати покласти на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В решті позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 169, 209-215 ЦПК України, п.п.4, 6, 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, ч. 1 ст. 11, ст.ст. 15, 16, 257, ч. 1 ст. 261, 1166, 1167, 1192, 1216 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

У порядку спадкування визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що заходився за адресою: Тячівський район, с. Терново, вул. Центральна ( колишня Леніна) № 20 та стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 компенсацію вартості цієї частки в суму142274,6 грн.

У порядку спадкування визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що заходився за адресою: Тячівський район, с. Терново, вул. Центральна ( колишня Леніна) №166 та стягнути з ОСОБА_2 компенсацію вартості цієї частки в суму 43175,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі по 15000 ( п'ятнадцять тисяч) грн.. з кожного, разом 30000 ( тридцять тисяч) грн..

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3011,43 грн.

Стягнути ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3011 грн.

В решті позову відмовити.

Повернути ОСОБА_1 сплачену нею на рахунок 37313018000422, отримувач ТУ ДСА в Зак. Обл., код отримувача 26213408, код банку отримувача 812016, призначення платежу : поповнення внеску на депозитний рахунок Тячівського районного суду частки нерухомого майна, суму 11105 ( одинадцять тисяч сто п’ять) грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: В.В. Чопик