РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/6448/15-ц

Пров. №2-о/668/107/15

04.09.2015 року Суворовський районний суд м.Херсона у складі:

Головуючого Булах Є.М.,

при секретарі Яворській Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Міністерство соціальної політики України, про встановлення факту, що має юридичне значення , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту вимушеного її переселення у квітні 2014 року з тимчасово окупованої і анексованої території Автономної Республіки Крим на материкову територію України, мотивуючи заявлені вимоги тим, що вона народилася в с. Петрівка, Красногвардійського району, Автономної Республіки Крим 23 жовтня 1985 року та була зареєстрована у квартирі №39 в будинку №46, що знаходиться у зазначеному населеному пункті. ? даної квартири належить їй на праві власності.

Починаючи з 17 березня 2011 року ОСОБА_1 працювала на посаді кореспондента Інтернет - видання «Аргументы недели – Крым», редакція якого знаходиться в м. Сімферополь та засновником якого є дочірнє підприємство «АН-Крим» в м. Сімферополь.

Заявник зазначає, що 21 березня 2014 року було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов – Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

ОСОБА_1 вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 4 цього закону з дня прийняття до ОСОБА_2 Федерації та виникнення у складі ОСОБА_2 Федерації нових суб’єктів громадяни України та особи без громадянства, що постійно мешкають на цей день на території Республіки Крим або на території міста федерального значення Севастополя, визнаються громадянами ОСОБА_2 Федерації, за виключенням осіб, які протягом одного місяця після цього дня заявлять про своє бажання залишити наявне у них або їх неповнолітніх дітей інше громадянство або зилишитися особами без громадянства, та вважає, що прийняттям такого закону їй було фактично, зобов’язано прийняти рішення про зміну громадянства.

У своїй заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 зазначає, що 27 березня 2014 року набрала чинності резолюція № 68/262 сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України. Заявник вважає, що дата набрання чинності цією резолюцією є початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя згідно з чинним законодавством України, оскільки відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оборону України» визначено, що збройна агресія – це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.

ОСОБА_1 у своїх поясненнях на підтвердження заявленої вимоги посилається на постанову Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_2 Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року якою було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_2 Федерації та подолання її наслідків» та вказує, що цією постановою підтверджуються обставини неможливості її знаходження на території Автономної Республіки Крим.

У своїй заяві ОСОБА_1 також вказує, що з часу анексії Кримського півострову вона постійно відчувала відносно себе тиск, що у свою чергу, призводило до постійних хвилювань за її майбутнє та життя, що в кінцевому результаті призвело до того, що у квітні 2014 року остання змушена була звільнитись з роботи, залишити своє місце проживання та переїхати проживати до м. Києва.

У м. Київ ОСОБА_1 винайняла житло, знайшла роботу для отримання засобів для існування, однак через високий рівень життя в м. Києві вона вимушена була переїхати до м. Херсон, де працює і проживає на даний час.

Заявник вказує, що внаслідок переїзду була вимушена позбавитись роботи, рідного дому, матеріального забезпечення, звичного середовища існування, вільного спілкування з батьками, рідними, друзями, оскільки все це залишилось на території Автономної Республіки Крим, де вона народилась, здобула освіту, мала налагоджений побут та планувала своє майбутнє.

Після переїзду ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII, отримала довідку, якою підтверджено факт її прибуття до м. Київ на тимчасове проживання.

Зважаючи на те, що в отриманій нею довідці виконавчого комітету Київської міської ради – Департаменту соціальної політики від 15 липня 2014 року №2410 та довідці Державної міграційної служби України від 06 листопада 2014 року №9/4678 посвідчено лише факт переселення заявниці з Автономної Республіки Крим до м. Києва та без встановлення вимушеності такого переселення заявниця вважає за необхідне звернутися до суду для встановлення факту саме вимушеного переселення з Автономної Республіки Крим .

Необхідність встановлення такого факту мотивує тим, що саме через окупацію та анексію території Автономної Республіки Крим порушено її права, закріплені як Конституцією України, так і Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, завдано майнової та моральної шкоди, через що ОСОБА_1 має намір отримати її відшкодування.

Оскільки будь-який інший виконавчий орган публічної влади не має повноважень на встановлення вимушеного переселення громадян з Автономної Республіки Крим, заявник вважає звернення до суду щодо встановлення юридичного факту вимушеного переселення з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим єдиним можливим способом підтвердження наявності юридичного факту, що має значення для охорони її прав та інтересів та створення умов здійснення нею захисту своїх як майнових так і немайнових(особистих) прав та інтересів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримала з підстав викладених у ній та просила її задовольнити.

Представник заявника у судовому засіданні вимоги заяви підтримав, вважав їх обґрунтованими та зазначив, що такий факт необхідно встановити для захисту і відновлення у подальшому прав заявника, оскільки у інший спосіб не можливо встановити, що ОСОБА_1 вимушено переселилася із АРК на материкову частину України.

Заінтересована особа – представник Міністерства соціальної політики України у судове засідання не прибув, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за заявою ОСОБА_1 без участі представника заінтересованої особи, проти заяви про встановлення юридичного факту заперечували, просили відмовити у її задоволенні.

Заслухавши пояснення заявника, представника заявника, взявши до уваги заперечення заінтересованої особи, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Відповідно до паспорту громадянина України серії ЕЕ №622232, ОСОБА_1 є громадянином України, народилася 23 жовтня 1985 року в с. Петрівка, Красногвардійського району, Автономної Республіки Крим та зареєстрована за адресою: Автономної Республіки Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка, б. 46, кв.39.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 02.07.1999р ОСОБА_3 є власником ? частини квартири №39 в будинку №46, що знаходиться в с. Петрівка, Красногвардійського району, Автономної Республіки Крим.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 17 березня 2011 року до квітня 2014 року працювала на посаді кореспондента Інтернет видання «Аргументы недели – Крым», редакція якого розташована у місті Сімферополь, що підтверджується трудовою книжкою серії АА № 498377.

В судовому засіданні також встановлено, що в порядку, передбаченому ст. 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII, виконавчим органом Київської міської Ради (Київська міська державна адміністрація) – Департаменту соціальної політики ОСОБА_1 було видано довідку №2410 від 15 липня 2014 року про те, що вона прибула на тимчасове проживання до м. Києва.

Згідно до довідки, що підтверджує місцеперебування громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї №9/4678 від 06 листопада 2014 року виданої Святошинським районним відділом в місті Києві Головного управління Державної міграційної служби України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є зареєстрованою ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 46, кв.39, своєю заявою зазначила що її місцеперебування є м. Київ.

Відповідно до довідки від 21.05.2015 року за №6523001495 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення у Херсонській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживала ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 46, кв.39, і перемістилася з тимчасово окупованої території АРК в м. Херсон.

Відповідно до Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII визначено статус Автономної Республіки Крим, як частини території України, яка тимчасово окупована внаслідок збройної агресії, цим Законом встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_2 Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_2 Федерації та подолання її наслідків».

17 липня 2014 року постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року №343 створено міжвідомчу робочу групу з питань відшкодування втрат, завданих тимчасовою окупацією частини території України, одним із основних завдань якої є підготовка пропозицій та рекомендацій щодо визначення шляхів, механізму та способів відшкодування втрат, завданих тимчасовою окупацією частини території України.

З пояснень заявниці крім вказаного вище, також слідує, що у неї, як у мешканки Автономної Республіки Крим, є власність на території АР Крим і виникла занепокоєність за збереження прав власності та права користування на нерухоме майно що залишилося на території АРК.

Своє занепокоєння за власність заявниця пояснює наявністю постанови Державної ради АР Крим «О вопросах управления собственностью Республики Крым» від 30.04.2014 року за №2085-6/14, якою затверджено перелік майна юридичних і фізичних осіб, яке обліковується як власність Республіки Крим.

З пояснень заявника наданих у судовому засіданні, вбачається, що під час подій, які передували її переселенню, ОСОБА_1 вимушена була зробити певний вибір, щодо визначення свого громадянства, місця роботи, місця перебування та місця проживання через що у квітні 2014 року заявниця, звільнилася з роботи, залишила власне помешкання та переїхала до м. Києва, а в подальшому до м. Херсон.

Статтею 234 ЦПК України визначено, що окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких встановлений ст. 256 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Як роз’яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що отримані заявником довідка виконавчого органу Київської міської ради – Департаменту соціальної політики від 15 липня 2014 року №2410, та довідка Державної міграційної служби України від 06 листопада 2014 року посвідчують лише факт переселення ОСОБА_1 з Автономної Республіки Крим до м. Києва, і не встановлюють факту вимушеності такого переселення.

Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що переселення ОСОБА_1 було вимушене.

Враховуючи викладене, а також те, що встановити даний юридичний факт ОСОБА_1 необхідно для реалізації у подальшому як майнових так і особистих немайнових прав, а в іншому порядку встановити даний факт неможливо, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 203-215, 234, 250, 256,257,259 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Міністерство соціальної політики, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, з Автономної Республіки Крим у квітні 2014 року відбулося вимушено внаслідок тимчасової окупації та анексії території Автономної Республіки Крим.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Суворовський районний суд м. Херсона. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_4