Справа № 127/100/15-ц

Провадження № 4-с/127/9/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

при секретарі Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо виселення, визнання незаконними та скасування акту державного виконавця про виселення та акту опису й арешту майна від 28.10.2015 року, зобов’язання вчинити дії, за участі заінтересованих осіб: ПАТ КБ «Приватбанк», Служби у справах дітей Вінницької міської ради, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо виселення, визнання незаконними та скасування акту державного виконавця про виселення та акту опису й арешту майна від 28.10.2015 року, зобов’язання вчинити дії. Дана скарга мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2015 року по справі № 127/100/15-ц задоволена апеляційна скарга та позов ПАТ «Приватбанк» про виселення ОСОБА_1 та членів сім’ї з квартири АДРЕСА_1. Вінницьким міським судом Вінницької області 02 липня 2015 року по вказаній справі видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження. 28 жовтня 2015 року державним виконавцем Ніколаєвським Я.В. складено акт про виселення та акт опису й арешту майна за результатами чого боржників виселено із квартири. Заявник вважає такі дії незаконними, оскільки виселивши сім’ю під час дії мораторію, стягувач не зможе реалізувати іпотечне майно, а сім’я залишена без житла. Крім того, вказує, що 08 жовтня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України постановлено ухвалу про відкриття касаційного провадження по оскарженню рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2015 року, якою одночасно зупинено виконання зазначеного рішення суду до закінчення касаційного провадження. За таких обставин, заявник просить визнати дії державного виконавця щодо виселення неправомірними, визнати незаконними та скасувати акти державного виконавця про виселення та опису й арешту майна від 28 жовтня 2105 року, зняти арешт накладений вказаним актом та забезпечити вільний доступ до квартири АДРЕСА_2 та майна, що в ній знаходиться.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 листопада 2015року до участі в справі в якості заінтересованих осіб залучені: ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Служба у справах дітей Вінницької міської ради.

В судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав з підстав, викладених в останній, та просив її задовольнити.

Старший державний виконавець Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги, вказуючи на те, що його дії є правомірними, дія мораторію на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не може бути підставою для відстрочення виконавчих дій по виселенню, а про наявність ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 08 жовтня 2015 року про зупинення виконання рішення йому стало відомо лише 3 листопада 2015 року, тобто після виселення. До того ж вказував, що боржники повідомлялися про необхідність виселення, про що свідчать поштові повідомлення. Крім того, відмічав, що за даними ЄДРСР 25 листопада 2015 року касаційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2015 року про виселення сім’ї ОСОБА_1 залишено без змін. До того ж вказував, що заявник та його сім’я зараз знову вселилися в цю квартиру.

Заінтересована особа ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, підтримала вказану скаргу та просила її задовольнити.

Представники заінтересованих осіб: ПАТ КБ «Приватбанк», Служби у справах дітей Вінницької міської ради, в судове засідання не з’явились, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись належним чином відповідно до норм цивільно-процесуального законодавства. Їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчих проваджень, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2015 року задоволена апеляційна скарга ПАТ «Приватбанк», скасовано рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2015 року по цивільній справі № 127/100/15-ц, позов ПАТ «Приватбанк» задоволено та виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_3.

02 липня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області на підставі зазначеного рішення суду видано виконавчий лист № 127/100/15-ц та державним виконавцем відкрито виконавче провадження щодо виконання зазначеного рішення.

В межах виконавчого провадження 28 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 проведено опис й арешт майна, про що складено акт. Відповідно до зазначеного акту державним виконавцем при виселенні боржників описано та накладено арешт на майно, яке їм належить, та передано його на відповідальне зберігання представнику стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_7

Крім того, старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 28 жовтня 2015 року складено акт, відповідно до якого, при виселенні боржників з квартири АДРЕСА_4, встановлено, що на момент виходу за адресою вчинення виконавчих дій боржники були виселені. Акт містить відмітку про те, що ОСОБА_3 від підпису відмовилась (а. с. 7).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2015 року, цивільна справа № 127/100/15-ц витребувана з Вінницького міського суду Вінницької області та зупинено виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2015 року до закінчення касаційного провадження (а. с. 6).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема супровідного листа від 28 жовтня 2015 року № 72228/0/19 зазначена ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2015 року лише 28 жовтня 2015 року направлена сторонам по справі (а. с. 5). 03 листопада 2015 року вказана ухвала була подана представником заявника до ВДВС.

Відповідно до ст. ст. 6, 82 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до норм цивільно-процесуального законодавства України, останньою стадією цивільного процесу є звернення судового рішення до виконання, порядок якого встановлений нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Одним з видів виконавчих дій, який може вчиняти державний виконавець, відповідно до ч.2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», є накладання арешту на майно боржника шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч.5 ст. 12, п. 6 ч. 1 ст. 37, ч. 1, 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема у разі зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження судом чи посадовою особою, яким законом надано таке право. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1-17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається.

З аналізу вказаних норм вбачається, що виконавчі дії не проводяться лише протягом строку, на який зупинено виконавче провадження. В той же час, постанова про зупинення виноситься державним виконавцем в обумовлений строк, коли стало відомо про обставини, що зумовлюють зупинення.

Як вбачається з матеріалів справи, вчинені державним виконавцем 28 жовтня 2015 року виконавчі дії, а саме проведення опису й арешту майна та виселення боржників, вчинені відповідно до норм закону та в межах повноважень останнього. Про наявність вказаної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2015 року, на яку посилається заявник, державний виконавець не був повідомлений, адже саме 28 жовтня 2015 року відповідно до супровідного листа зазначена ухвала направлена заінтересованим сторонам і лише 3 листопада 2015 року про неї було повідомлено ВДВС, в той же час дії проведені 28 жовтня 2015 року. При цьому, що відповідно до ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» саме після письмового повідомлення державного виконавця про наявні обставини, які обумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження та винесення відповідної постанови, зупиняється проведення виконавчих дій.

При цьому суд бере до уваги, що арешт на майно боржника накладено також до повідомлення, а тому на нього розповсюджується дія положень ч.4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року касаційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2015 року про виселення сім’ї ОСОБА_1 залишено без змін.

Щодо посилання заявника на дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то суд погоджується з доводами державного виконавця, що в даному випадку виконанню підлягало рішення про виселення боржників, а не про примусове стягнення майна.

За наведеного суд приходить до висновку, що скарга є безпідставною, а державний виконавець діяв відповідно до закону та в межах наданих йому повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 385- 387 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо виселення, визнання незаконним та скасування акту державного виконавця про виселення та акту опису й арешту майна від 28.10.2015 року, зобов’язання вчинити дії, за участі заінтересованих осіб: ПАТ КБ «Приватбанк», Служби у справах дітей Вінницької міської ради, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі в п’ятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя: