Справа № 758/7549/15-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Зарицької Ю. Л.,

при секретарі - Демченко Л. П.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання неправомірною відмови у перерахунку довічного грошового утримання та зобов'язання здійснити перерахунок

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з зазначеним вище позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона працювала суддею більше як 30 років. Позивачка зазначила, що постановою Верховної Ради України від 25.12.2014 її звільнено з посади судді Апеляційного суду м. Києва. Позивачка вказала, що постанова надійшла до суду 08.01.2015, а 12.01.2015 її наказом голови суду відраховано зі штату суддів Апеляційного суду м. Києва. Також позивачка зазначила, що 26.01.2015 вона звернулась до УПФУ в Подільському районі м. Києва з заявою про призначення їй довічного грошового утримання, однак на прохання інспектора з призначення пенсій через те, що вона не встигла оформити документи, вона 05.02.2015 подала повторну заяву про призначення їй довічного грошового утримання. Крім того, позивачка наголосила на тому, що розпорядженням від 20 травня УПФУ в Подільському районі м. Києва їй визначено довічне грошове утримання з розрахунку 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивачка зазначила, що 12.06.2015 вона звернулась до УПФУ в Подільському районі м. Києва з заявою про перерахунок довічного грошового утримання та надала копію рішення Вищої ради юстиції від.12.2013 та довідку про заробітну плату на момент подачі заяви про відставку, але відповідач відмовив у задоволенні заяви. Такі дії УПФУ у Подільському районі м. Києва позивачка вважає протиправними, а тому звернулась до суду та просила визнати протиправною відмову УПФУ в Подільському районі м. Києва у перерахунку їй довічного грошового утримання. Також просила зобов'язати УПФУ в Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок довічного грошового утримання згідно з ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI в редакції від 07.07.2010 та ч. 3 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII, встановивши його у розмірі 90 відсотків від її грошового утримання станом на 02.12.2013 та грошового утримання з 01.04.2015 судді, який працює на відповідній посаді.

Позивачкою було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просила визнати протиправною відмову УПФУ в Подільському районі м. Києва у перерахунку їй довічного грошового утримання. Також просила зобов'язати УПФУ в Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок довічного грошового утримання згідно з ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI в редакції від 07.07.2010 та ч. 3 ст. 141 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII, встановивши його у розмірі 90 відсотків від її грошового утримання станом на 02.12.2013 та грошового утримання з 01.04.2015 судді, який працює на відповідній посаді виходячи з суддівської винагороди 22 776 грн. 60 коп., а з вересня з суддівської винагороди 25 768 грн. 60 коп.

19.11.2015 позивачкою подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просила в додаток до позовних вимог, викладених в її позовній заяві, перерахунок довічного грошового утримання здійснити з наступного дня після виведення її зі штату, тобто з 13.01.2015, встановивши його в розмірі 90 % від її суддівської винагороди 22 776 грн. 60 коп.

Представник відповідача направив до суду свої письмові заперечення, в яких заперечував проти задоволення позову, мотивуючи тим, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ в Подільському районі м. Києва та отримує довічне грошове утримання згідно вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідач зазначив, що розпорядженням управління починаючи з 05.02.2015 позивачу було призначено довічне грошове утримання, обчисленого відповідно до Закону України про судоустрій і статус суддів» чинному на момент звернення, а саме у розмірі 60 відсотків грошової винагороди суддів, тому вважає, перерахувати довічне грошове утримання згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 07.07.2010, тобто в розмірі 90 % та взяти до розрахунку суму 22776,60 грн. з дачі подачі заяви не має законних підстав.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, просила справу розглядати в її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви за відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вищої Ради Юстиції від 24.12.2013 № 1532/0/15-13 внесено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду м. Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 9).

Відповідно до постанови Верховної Ради України про звільнення суддів від 25.12.2014 № 59-VIII, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду м. Києва (а.с.а.с. 10-13).

Наказом Апеляційного суду м. Києва від 12.01.2015 № 5-ОС відраховано ОСОБА_1, суддю судової палати з розгляду кримінальних справ, зі штату суддів Апеляційного суду м. Києва (а.с. 16).

З даних довідки від 17.01.2015 № 118/04, 21.01.2015 № 123/04 та 10.06.2015 № 197/04, виданої Апеляційним судом м. Києва ОСОБА_1 про складові суддівської винагороди судді Апеляційного суду м. Києва вбачається, що посадовий оклад становить 13 398 грн., надбавка за вислугу років - 9 378, 60 грн., що разом складає 22 776,60 грн. (а.с.а.с. 14,17,36).

ОСОБА_1 26.02.2015 Апеляційним судом м. Києва видано довідку № 147/04 про складові суддівської винагороди судді Апеляційного суду м. Києва, в якій зазначено, що посадовий оклад становить - 13 398 грн., надбавка за вислугу років - 9 378,60 грн., а всього - 22 776,60 грн. Сума суддівської винагороди, на яку нараховуються страхові внески складає - 18 270 грн. (а.с. 33).

Управлінням ПФУ в Подільському районі м. Києва розглянуто звернення позивачки та надіслано їй лист від 04.06.2015 № 143/Л-124, в якому повідомлено, що з 01.01.2015 встановлено ставку податку на доходи фізичних осіб 15 % на суму пенсії в частині, що перевищує 3654 грн., та ставка військового збору - 1,5 %. Розмір довічного грошового утримання становить - 11199,25 грн., виплата проводиться в сумі - 9954,28 грн. (а.с.а.с. 19-20).

22.06.2015 Управлінням ПФУ в Подільському районі м. Києва позивачці направлено лист № 5772/06, в якому повідомлено, що вона звернулась до Управління 05.02.2015 із заявою про призначення довічного грошового утримання, за я якою їй призначено зазначений вид пенсії та обчислено відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», чинному на момент її звернення, тобто у розмірі 60 % грошового утримання судді. Зазначено, що позивачкою було надано довідку про складові суддівської винагороди, в якій зазначено, що сума суддівської винагороди, на яку нараховуються страхові внески становить - 18270, 00 грн., тому перерахувати довічне грошове утримання згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 07.07.2010, тобто в розмірі 90 % із суми 22776,60 грн. з дати подання її заяви про відставку не має законних підстав (а.с. 21).

05.10.2015 позивачка звернулась до Управління ПФУ в Подільському районі м. Києва з заявою про перерахунок довічного грошового утримання, в якій зазначила, що з 01.09.2015 збільшено розмір грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а тому просила здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (а.с. 42).

З даних довідки № 232/04 від 05.10.2015, виданої Апеляційним судом м. Києва ОСОБА_1 про складові суддівської винагороди станом на 01.10.2015 вбачається, що посадовий оклад складає - 15 158 грн., надбавка за вислугу років - 10 610,60 грн., а всього - 25 768, 60 грн. (а.с. 45).

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що була чинною на час подання позивачем заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

В силу ч.2 ст.138 зазначеного вище Закону (в редакції, що була чинною на час подання позивачем заяви про відставку) суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ч.3 ст.138 вищезазначеного Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.2, абз.2 п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): - ч.3, 1-3 речення ч.5 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI; - ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI; - абз.2 п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень ч.ч.2, 3 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством. Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, 22 травня 2008 року №10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Згідно ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

З метою реалізації зазначених повноважень (ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України»), Конституційний Суд України, у п.8 мотивувальної частини вказаного Рішення від 03 червня 2013 року зазначив, що підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону №2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції до змін, внесених Законом №3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання», а тому позивач має право на призначення та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання, як судді у зв'язку з відставкою, відповідно до ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відновленій Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року редакції.

Разом з тим, скористатись правом на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачка змогла лише після прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення суддів №59-VШ від 25 грудня 2014 року та відрахування зі штату суду згідно з наказом Апеляційного суду м. Києва № 5-ОС від 12 січня 2015 року.

Суд також звертає увагу, що 24 грудня 2013 року Вища Рада Юстиції України прийняла рішення №1532/0/15-13 внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду м. Києва, у зв'язку з поданням заяви про відставку, тобто позивач реалізував своє конституційне право на звільнення у відставку при досягнутому рівні матеріального забезпечення під час дії ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що поновлена рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, яка передбачає призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди при досягнутому позивачем стажу.

Довідкою про складові суддівської винагороди від 17 січня 2015 року №118 підтверджується, що суддівська винагорода ОСОБА_1, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 22 776 грн., у тому числі: оклад 13 398,00 грн., надбавка за вислугу років (70%) 9378,60 грн.

Виходячи з конституційних гарантій незалежності суддів при призначенні або перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу повинен враховуватись досягнутий ним рівень матеріального забезпечення судді, тобто суддівська винагорода, зазначена у довідці від 17 січня 2015 року №118, наданої Апеляційним судом м. Києва, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішенням суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність задоволення позову.

На підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України «Про судоустрій та статус суддів» , ст.ст. 2, 17, 69, 71, 99, 158, 159, 160, 162, 163, 165, 167, 183-2 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва у перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання - протиправною.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок довічного грошового утримання згідно з ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI в редакції від 07.07.2010 та ч. 3 ст. 141 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192 VIII, з 13.01.2015, встановивши його у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди ОСОБА_1 в розмірі 22 776 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського Апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Суддя Ю. Л. Зарицька