ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 січня 2016 року № 826/22490/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Нагорянський С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської Регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до третя особа:Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинської районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2

прозвільнення майна з-під арешту

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської Регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» з позовом до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинської районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_2, в якому просило:

- звільнити з-під арештів, накладених Відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області та Відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинської районного управління юстиції у м. Києві нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 та перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинської районного управління юстиції у м. Києві та Відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області вчинити дії, спрямовані на зняття (скасування) арешту та вилучити запис про арешт з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що у зв'язку із накладеним арештом на майно ОСОБА_2 та оголошення заборони його відчуження, у тому числі й на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, Банк не може вирішити питання щодо врегулювання заборгованості за кредитним договором № 014/9407/84/18489, укладеним між Банком та ОСОБА_2 Оскільки вказана квартира є заставленою і заставодержатель є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а виконавчі документи по виконанню яких накладено арешти на майно видані не для задоволення вимог заставодержателя, звернення стягнення на майно, що передано в заставу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в порядку примусового виконання не допускається.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі.

Представники позивача під час судового розгляду справи підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з огляду на обставини, викладені в адміністративному позові.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, заперечень проти позову не надали, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи.

Третя особа у судове засідання також не прибула, своєї правової позиції стосовно позову суду не повідомила.

З урахуванням неявки представників відповідачів та третьої особи, у судовому засіданні 02 листопада 2015 року суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13 вересня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Кредитор) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір № 014/9407/84/18489, згідно умов якого, Кредитор надав Позичальнику кредит у сумі 41134 дол. США зі сплатою 12,5 % річних строком на 240 місяців.

В якості забезпечення Позичальником зобов'язань за кредитним договором, 14 вересня 2005 року між ОСОБА_2 та Банком було укладено договір іпотеки до кредитного договору № 014/9407/84/18489, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Іваненко О.В., за умовами якого Позичальником в іпотеку позивачу було передано квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 49,8 кв. м., житловою - 27,9 кв. м.

Як зазначив позивач, наразі між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Позичальником проводиться робота щодо врегулювання заборгованості за вищевказаним кредитним договором шляхом добровільної реалізації предмета застави під контролем Банку.

Судом встановлено, що на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у Київській області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20810597 від 21 квітня 2015 року, внесено наступні записи:

- 15 вересня 2011 року по виконавчому провадженню № 24927986 постановою ВДВС Броварського МРУЮ у Київській області накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 в межах суми стягнення,

- 17 січня 2011 року по виконавчому провадженню № 529/2 ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції у м. Києві накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 в межах суми стягнення.

Тобто, вказаними вище постановами державних виконавців на все майно, що належить ОСОБА_2 було накладено арешти, зокрема й на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

13 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Регіонального директора Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» із заявою, в якій просив надати дозвіл на добровільну реалізацію нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки.

Враховуючи факт перебування квартири, що є предметом іпотеки, під арештом, позивач звернувся до суду з даним адміністративний позовом про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно ст. 60 Закону № 606-XIV, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

В силу ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексуУкраїни, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Законом України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1, 3, 4 та 8 ст. 54 Закону № 606-XIV визначено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

З урахуванням положень ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання здійснюється за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має пріоритет перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки, на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Окремо суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки. Разом із тим статтею 60 Закону N 606-XIV обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна.

Згідно із ст. 54 Закону № 606-XIV, заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Ураховуючи наведене вище, а також виходячи із суті іпотеки, визначення якої міститься в Законі України «Про іпотеку» (ст. 1), позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, підлягає задоволенню, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 54 Закону N 606-XIV.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Зі змісту ст. 3 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна.

При цьому не має підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов'язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, право іпотеки щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 виникло у Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у 2005 році, згідно договору № 014/9407/84/18489, в той час як накладення арешту на майно ОСОБА_2 відбулось у 2011р.

Крім того, 13 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про надання дозволу на добровільну реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки.

Таким чином, позивач, як іпотекодержатель, має переважне право на задоволення своїх вимог перед іншими стягувачами цього боржника (іпотекодавця) за рахунок предмету іпотеки, а накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, порушує права позивача.

З урахуванням наведених норм та з метою захисту прав позивача, суд дійшов до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову та зняття арешту з предмету іпотеки.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача стосовно зобов'язання відповідачів вилучити записи про арешт нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_2, не містять нормативно-правового підґрунтя, а тому суд вважає за можливе задовольнити позов шляхом звільнення майна з-під арешту у спосіб, який визначений частиною другою статті 60 Закону № 606-XIV.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Проаналізувавши надані сторонами докази по справі та вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської Регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Звільнити з-під арешту, накладеного Відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області та Відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинської районного управління юстиції у м. Києві, нерухоме майно, що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинської районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії, спрямовані на зняття (скасування) арешту квартири за адресою: АДРЕСА_2, визначені в частині другій статті 60 Закону України «Про виконавче провадження».

4. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області вчинити дії, спрямовані на зняття (скасування) арешту квартири за адресою: АДРЕСА_2, визначені в частині другій статті 60 Закону України «Про виконавче провадження».

5. У задоволенні решти позову відмовити.

6. Судові витрати присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області у розмірі 406,00 грн. (чотириста шість грн. 00 коп.) та бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинської районного управління юстиції у м. Києві у розмірі 406,00 грн. (чотириста шість грн. 00 коп.).

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.І. Нагорянський