РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.07                                                                                 Справа № 8/19

Суддя  господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Новопсковського району Луганської області в інтересах держави в особі  Білолуцької селищної ради, смт Білолуцьк Луганської області,

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Моноліт», село Макартетино Новопсковського району Луганської області, -

про стягнення збитків  у сумі  9714 грн. 00 коп.,

при секретарі судового засідання  Смірновій В.М.,

за участю прокурора –Шидлаускаса П.В., - посвідчення №129 від 09.10.06 року,

в присутності представників сторін:

від позивача – Ряпалов  О.М.,- спеціаліст-землевпорядник, довір. №56 від 08.02. 07 року,

від відповідача –не з’явився, -

встановив:

           суть спору: прокурором Новопсковського району Луганської області (далі – Прокурор,  - заявник) заявлено вимогу в інтересах держави в особі Білолуцької селищної ради (далі –Селищна рада, - позивач) про стягнення   з  Приватного сільськогосподарського підприємства «Моноліт» (далі –ПСП «Моноліт», - відповідач)  заборгованості за оренду земельної ділянки за 2003-2005 роки у сумі 9714 грн. 00 коп.

          Як вбачається з тексту позовної заяви, прокурор звернувся до суду, керуючись ст.ст. 2, 12, 15 та 29  ГПК України.

          26.01.07 року судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи, з посиланням на ст.ст.121, 160 та 165 Кодексу адміністративного судочинства України. Ця ухвала винесена безпідставно, не відповідає чинному законодавству, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду  з позовом в інтересах держави хоча і як суб’єкт владних повноважень, але підставою для цього стали договірні правовідносини, які існують між позивачем та відповідачем по справі, а тому даний спір належить розглядати за правилами ГПК України.

          З огляду на викладене подальший розгляд спору судом здійснено за правилами господарського судочинства.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 26 січня до 09 лютого 2007 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

Прокурором та представником позивача подано клопотання про відмову від здійснення  технічної фіксації судового процесу, яке не суперечить вимогам ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому задоволене судом.

У судовому засіданні ними позов підтримано у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, позовні вимоги не оспорив, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судових слухань.

           Суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судових  слухань з огляду на наступне:

1)згідно матеріалам справи, юридичною адресою відповідача є село Макартетино, вул. Димитрова,1 Новопсковського району Луганської області;

2) 05.01.07 року, за вих. №19 та  21.01.07 року, за вих. №201 судом на цю адресу спрямовано ухвали  про призначення справи до судових слухань;

3)оператором поштового зв’язку до суду не повернуто ці письмові повідомлення;

4)згідно ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи  є адреса органу чи особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу було спрямовано вищеназвані поштові відправлення;

5)У зв’язку з викладеним суд керується частиною 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року №1155, -  в якому сказано:

поштові відправлення можуть бути повернені об’єктом поштового зв’язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника,  письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.  

6)крім того, згідно частині 7 ст. 19 Закону України від 15.05.2003р. № 755 –IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов’язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Як вбачається з листа Управління статистики у Новопсковському районі Луганської області №378 від 22.12.06 року, про зміну юридичної адреси ПСП «Моноліт»не повідомляло і вона є незмінною.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового слухання, а  тому справу відповідно до ст. 75 ГПК України розглянуто  за наявними в ній  матеріалами.

Заслухавши прокурора та представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи та додатково надані  документи,  суд дійшов  наступного.

           І.1. 20.06.2002 року між Білолуцькою селищною радою (Орендодавець), - з одного боку, - та ПСП «Моноліт»(Орендар), - з іншого боку, - укладено договір оренди землі  №б/н строком на три роки (пункт 2.2. договору), за умовами  якого  орендодавець  надав орендареві у тимчасове оплатне користування земельну ділянку площею 161,9 га, у т.ч. 161,9 га ріллі, - для сільськогосподарського виробництва –вирощування сільгоспкультур (п. 2.1); місцезнаходження земельної ділянки –«територія селищної ради, землі запасу»(пункт 1 договору), - а орендар прийняв на себе зобов’язання до 15 листопада року використання вносити до місцевого бюджету на рахунок орендодавця орендну плату у загальній сумі 9714 грн. 00 коп. (п. 2.3).

           Розмір орендної плати може щорічно переглядатися у випадках, передбачених  законодавчими актами України (абз. 2 п.2.3).

          Усі спори між сторонами вирішуються у порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 7).

          На виконання ст.18 Закону України „Про оренду землі” (далі –ЗУ „Про оренду землі”) договір зареєстровано  у Білолуцькій селищній раді в книзі реєстрації договорів оренди землі 20.06.02 року, запис №12.

          Орендодавець передав орендареві земельну ділянку, про що сторонами того ж дня складено акт прийому-передачі № б/н та без дати.

          2.Як видно з матеріалів справи, орендар у терміни, встановлені договором, своєчасно не вносив орендну плату, у зв'язку з чим за період з 2003-2005 років має заборгованість перед орендодавцем у сумі 7455 грн. 00 коп., а саме:

за 2003 рік –3238,00 грн.;

за 2004 рік –3238,00 грн.;

за 2005 рік –3238,00 грн., -

- чим порушив вимоги п.2.3 договору.           

          Факт наявності вказаної суми боргу підтверджується:

            актом звірення взаємних розрахунків від 01.02.07 року, підписаним обома сторонами, з проставленням печаток;

          розрахунком суми заборгованості за станом на 19.06.06 року.

          Відповідач у будь-який спосіб не спростував ці докази.

          ІІ.Заслухавши прокурора, та представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          1.Згідно ст.14 Конституції України (ст.1 Земельного кодексу України (далі –ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

          Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( пункт „а” частини 1 ст.12 ЗКУ).

          Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності  територіальній громаді  селища Білолуцьк, а  органом,  на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Білолуцька селищна рада.

          2.Згідно частині 1 статті 2 Закону України 03.07.92 року „Про  плату за землю” –використання землі в Україні є платним. Плата за землю  справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

          Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.

          3.Статтею 36 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ «Про оренду землі»встановлено, що у разі невиконання зобов’язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом або договором.  

          Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач  впродовж 2003-2005 років належним чином не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою.

          4.Згідно статті 525 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння  зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі.

          Такого права відповідачеві згідно умовам   договору оренди  №б/н  від 20.06.2002 року –не надано.

          Як сказано в ст. 526 ЦКУ, - зобов'язання повинно  виконуватися належним чином згідно умовам  договору та вимогам  цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов  та вимог –відповідно до звичаїв  ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.  

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ  встановлено: якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).  

Відповідач всі вищезазначені вимоги не виконав, що переконливо доведено позивачем та доказами,  долученими до матеріалів справи.

          З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що прокурором та позивачем повністю доведено законність та обґрунтованість заявлених ними  вимог, - позов підлягає  задоволенню у повному обсязі.  

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила чинне земельне та цивільне законодавство України..

          На підставі викладеного, ст.ст. 1, 12, 83 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 22 та 28 Закону України „Про плату за землю”, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш  и в :

1.Позов задовольнити  у повному обсязі.

           2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Моноліт», ідентифікаційний код 30714345, яке знаходиться за адресою: село Макартетино, вул. Димитрова,1 Новопсковського району Луганської області, – на користь  Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області, на р/р 3321481260025 в Управлінні Державного казначейства у Луганській області, МФО 804013, код 24046685, - заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 9714 (дев’ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Моноліт», ідентифікаційний код 30714345, яке знаходиться за адресою: село Макартетино, вул. Димитрова,1 Новопсковського району Луганської області, –  на користь:   

          - Державного бюджету України - держмито в сумі 102 (сто дві) грн.00 коп.; одержувач коштів: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ідентифікаційний код 24046582, п/р 31118095700006, банк –ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013; наказ видати Сватівській об’єднаній державній податковій інспекції Луганської області;

             - державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м. Київ, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.00 коп.;  видати наказ.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 09.02.2007 року за згодою прокурора та представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного господарського суду Луганської області у 10-денний термін з дня його підписання.

          Дата підписання рішення –13 лютого 2007 року.

Суддя                                                                                                     А.П.Середа