Справа № 1-68/09.

  В И Р О К

     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    “15” червня 2009 року.     смт. Любар

    Любарський районний суд Житомирської області

        в складі :  головуючого – судді        В.М. Паламарчука

                              при секретарі       В.І.Демчук

                    з участю прокурора       В.Й.Коника

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Любар справу по обвинуваченню  

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,  мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, розлученого, на утриманні двоє дітей, військовозобов»язаного,  

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України.

          ВСТАНОВИВ:

    Згідно рішення Любарського районного суду  Житомирської області № 2-230/2006 року  від 28 квітня 2006 року ОСОБА_1  зобов»язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання  двох неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження та дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця на кожну дитину, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення повноліття сином ОСОБА_3, тобто до 21.02.2016 року, а потім у розмірі, за виключенням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, до досягнення повноліття дочкою ОСОБА_4, тобто до 18.12.2018 року. Згідно даного рішення стягнення аліментів розпочате з 14.04.2006 року.

    Боржник не працює, на роботу не влаштовується, на неодноразові усні та письмові попередження про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів не реагує,  в добровільному порядку аліменти з жовтня 2006 року не сплачує, злісно ухиляється від їх сплати, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. В результаті цього враховуючи перерахунок заборгованості по аліментним платежам, відповідно до ст. 182 ч. 2 Сімейного кодексу України, заборгованість ОСОБА_1 за період з 01.10.2006 року по 01.05.2009 року становить 8241,00 грн., а загальна заборгованість з 01.05.2006 року по 01.05.2009 року становить 9646,50 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні  злочину визнав повністю та дав слідуючі покази: згідно рішення Любарського районного суду від 28 квітня 2006 року  він зобов”язаний сплачувати аліменти на  користь ОСОБА_2 на  утримання двох неповнолітніх дітей. Однак, так як він ніде не працює, на роботу не влаштовується, а тому з квітня 2006 року аліменти він не сплачує та ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча неоднорозаво попереджався державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів. Також він пояснив що, у 2008 році підробляв  у жителя с. Стрижівка, Любарського району ОСОБА_5, де за три місяці заробив у нього гроші в сумі 500 грн., також по 2009 рік він їздив сам у м. Вінницю, де працював неофіційно, а саме охороняв садок, де за відпрацьований місяць отримував гроші в сумі 200-300 грн. Дані кошти він витратив на власні потреби. Земельного паю у його власності не має.

Крім особистого визнання вини у вчиненні даного злочину, вина ОСОБА_1 стверджується й іншими дослідженими у суді доказами:

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що на даний час вона працює державним виконавцем ВДВС Любарського РУЮ. 28 квітня 2006 року  у відділ ДВС Любарського РУЮ надійшов виконавчий лист з Любарського районного суду № 2-230  про стягнення з підсудного аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання  двох неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження та дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця на кожну дитину, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення повноліття сином ОСОБА_3, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а потім у розмірі, за виключенням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, до досягнення повноліття дочкою ОСОБА_4, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 року. Згідно даного рішення стягнення аліментів розпочате з 14 квітня 2006 року.

Однак боржник не працює, на роботу не влаштовується, на  неодноразові усні та письмові попередження про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів не реагує, в  добровільному порядку аліменти з квітня 2006 року не сплачує та від їх сплати злісно ухиляється, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. В результаті цього, враховуючи перерахунок заборгованості по аліментним платежам, відповідно до ст. 182 ч. 2 СК України, заборгованість ОСОБА_1 станом на 01 травня 2009 року становить 9646,50 грн.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що  згідно рішення Любарського районного суду № 2-230 від 28 квітня 2006 року  ОСОБА_1  зобов»язаний сплачувати аліменти на її користь на утримання двох неповнолітніх дітей – сина  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження та доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження. Однак починаючи з жовтня 2006 він аліментів на дітей не сплачує,  матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, ніде не працює і на роботу не влаштовується, незважаючи на неодноразові попередження державного виконавця про кримінальну відповідальність за несплату аліментів, ОСОБА_1 від сплати аліментів злісно ухиляється, а тому вона звернулась із письмовою заявою до ВДВС Любарського РУЮ про притягнення його до кримінальної відповідальності за несплату аліментів.

Відповідно до виконавчого листа № 2-230 від 28 квітня 2006 року, виданого Любарським районним судом Житомирської області, ОСОБА_1 зобов’язаний сплачувати аліменти  на користь ОСОБА_2 на утримання  двох неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження та дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця на кожну дитину, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення повноліття сином ОСОБА_3, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а потім у розмірі, за виключенням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, до досягнення повноліття дочкою ОСОБА_4, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 року. Згідно даного рішення стягнення аліментів розпочате з 14 квітня 2006 року.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягненя нею повноліття.

Із зобов»язань від 15 серпня 2007 року, 12 грудня 2007 року, 14 травня 2009 року ОСОБА_1 вбачається, що незважаючи на неодноразові усні та письмові попередження про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, підсудний в добровільному порядку аліменти не сплачує, ніде не працює.

Згідно довідки-розрахунку № 2462/3 від 14 травня 2009 року, виданої відділом ДВС Любарського РУЮ заборгованість по аліментних платежах ОСОБА_1 за період з жовтня 2006 року по квітень 2009 року включно і станом на 01 травня 2009 року складає 8241,00 грн. Загальна заборгованість за період з 01 травня 2006 року по 01 травня 2009 року становить 9646,50 грн.

За таких обставин суд приходить  до висновку, що вина ОСОБА_1 в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей  (аліментів)   доведена повністю і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 164 КК України.

Призначаючи міру покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що обтяжують та пом”якшують покарання, його ставлення до вчиненого.

Відповідно до класифікації злочинів за ст.12 КК України, підсудний вчинив злочин невеликої тяжкості.

Обставиною, що пом”якшують покарання підсудному суд визнає сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання підсудному судом не встановлено.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, позитивну характеристику за місцем проживання, те, що він ніде не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а тому обирає його в межах санкції ст. 164 ч.1 КК України у вигляді обмеження волі.            

          Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, Суд                    

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164  КК України й  обрати йому покарання  за цим Законом у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Запобіжний захід  засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.

 На вирок може бути подана апеляція  в апеляційний суд Житомирської області через Любарський районний суд протягом п»ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

                      Суддя                     (підпис)                                     В.М.Паламарчук            

                      Суддя                     (підпис)                                     В.М.Паламарчук            

                  Суддя                                                                    В.М.Паламарчук