Справа № 22-990/2009 Головуюча у 1-й інстанції: Кабанова В.В.
Категорія: 32 Доповідач: Белінська І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М. - головуючої,
Гайсюка О.В., Чорнобривець О.С.,
при секретареві - Ткач І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.кіровограді справу за апеляційними скаргами Кіровоградського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, Військової частини А-1126 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 17 лютого 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до них про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградського ОВК про стягнення одноразової допомоги в розмірі 7980 гривень та про відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 гривень.
В обгрунтування позовних вимог зазначав, що з квітня 2006 року до квітня 2007 року він проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. Після звільнення був визнаний інвалідом П групи внаслідок захворювання, пов”язаного з проходженням військової служби. Просив стягнути з Кіровоградського ОВК одноразову грошову допомогу в розмірі, передбаченому п.6 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року № 2011-ХП ( далі - Закон), а також 200 000 гривень у відшкодування завданої йому моральної шкоди.
За усною заявою представника позивача у судовому засіданні, суд фактично залучив до участі в справі в якості співвідповідачів Міністерство оборони України та Військову частину А-1126 ( а.с.40).
Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 17 лютого 2009 року позов задоволено частково: з Військової частини А-1126 на користь ОСОБА_1 стягнуто 150 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, на користь держави - 15 000 гривень судового збору та 30 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційних скаргах відповідачів ставиться питання про скасування рішення через неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, та про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Кіровоградського ОВК, МО України та позивача, дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з таких підстав.
З рішення суду першої інстанції та матеріалів справи вбачається, що фактично предметом судового розгляду були позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров”я. Вимоги щодо стягнення одноразової допомоги не розглядалися, хоча суд всупереч вимогам ч.2ст.208 ЦПК не ухвалив з цього приводу ніякого рішення. Проте, враховуючи, що на час розгляду справи апеляційним судом одноразова допомога позивачу була виплачена, і, крім того, спір в цій частині вимог не може розглядатися судом загальної юрисдикції по суті в порядку цивільного судочинства з огляду на вимоги ч.1ст.15 ЦПК України, колегія суддів розцінює дане порушення судом норм цивільного процесуального права як суттєве, але формальне, яке не є підставою для скасування рішення і повернення справи на новий розгляд.
Задовільняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку про доведеність факту заподіяння позивачу шкоди його здоров”ю внаслідок неправомірних дій відповідача - Військової частини А-1126, та зазначив, що відповідач не довів відсутність своєї вини у заподіянні позивачу такої шкоди. Посилаючись на те, що ушкодження здоров”я призвело до тяжких фізичних та душевних страждань, вимушених негативних змін у звичному житті позивача, яке потребує значних додаткових зусіль до його організації, суд вважав доведеною наявність підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.ст.1167, 1168 ЦК України.
Проте, з такими висновками можна погодитись лише частково.
Згідно із ст.17 Закону відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку. Такий порядок, у формі підстав відповідальнсоті за завдану моральну шкоду, встановлено ст.1167 ЦК України, частина перша якої передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Таким чином, за відсутності обставин, передбачених ч.2ст.1167 ЦК( а у даному випадку такі обставини відсутні), які передбачають відшкодування моральної шкоди незалежно від вини особи, що її завдала, саме позивач повинен довести не тільки факт заподіяння моральної шкоди, наявність неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди, а і факт наявності вини цієї особи у заподіянні моральної шкоди.
Застосування судом положень ст.1166 ЦК (щодо презумпції вини заподіювача шкоди) та ст.1168 ЦК є неправильним, оскільки перша визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову ( а не моральну) шкоду, а друга лише визначає спосіб та порядок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров”я або смертю фізичної особи.
Проте, зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини справи, наявні в матеріалах справи та надані додатково докази, колегія суддів вважає, що висновок суду про обов”язок Військової частини А-1126 відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду відповідає нормам чинного законодавства.
Так, дійсно, встановлено, що з 29 квітня 2006 року по 29 квітня 2007 року ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у В/Ч А- 1126.
За висновком Кіровоградської фтизиатричної МСЕК від 21.06.2007 року позивачу вперше була встановлена П група інвалідності від захворювання, пов”язаного з проходженням служби (а.с.4). Постановою 15 військово-лікарської комісії Департаменту охорони здоров”я Міністерства оборони України від 5.07.2007 року визначено, що захворювання рядового у відставці ОСОБА_1 - туберкульоз верхньої долі лівої легені (інфільтративний)- пов”язане з проходженням військової служби.
Отже, ушкодження здоров”я позивача, яке призвело до стійкої втрати його працездатності, інвалідності, сталося під час проходження ним строкової військової служби.
З наданих позивачем письмових доказів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що під час проходження ним призовної медичної комісії він був визнаний придатним до військової служби (а.с.5-6). Проте, вже 20.05. 2006 року він захворів і по 31.05.2006 року знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні військової частини А 1126 з діагнозом негоспітальна лівобічна нижньодольова пневмонія, перебіг середньої тяжкості, після чого знову з 22.06.2006 року по 6.07.2006 року лікувався там же від гострого бронхіту ( а.с.9, 11). Наведене дає підстави вважати, що відповідач - військова частина А 1126, зокрема її медична служба, належним чином не виконала вимог ст.11 Закону, відповідно до якої військовослужбовцям повинні бути створені необхідні санітарно-гігієнічні та побутові умови з урахуванням специфіки служби та екологічної обстановки; вони забезпечуються безплатною кваліфікованою медичною допомогою у військово-медичних закладах. Оскільки вже 5.06.2007 року позивачу було встановлено діагноз “туберкульоз верхньої долі лівої легені..” та направлено на лікування до Кіровоградської обласної туберкульозної лікарні (а.с.14), слід визнати, що відповідач не забезпечив позивача кваліфікованою медичною допомогою, не виконав належним чином вимог розділу 6 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року внаслідок чого він, будучи хворим, продовжував перебувати на службі, що призвело до стійкої втрати ним працездатності та інвалідності.
Відповідно до ч.1, п.1ч.2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв”язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров”я, але неправильно, без дотримання вимог ч.3 ст.23 ЦК України визначив розмір відшкодування шкоди. При визначенні розміру відшкодування повинні, зокрема, враховуватися вимоги розумності і справедливості. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необхідним зменшити визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди із 150 000 гривень до 15 000 гривень.
Доводи відповідачів щодо відсутності підстав для задоволення позову спростовуються вищенаведеним. Відповідно до ст.40 Закону України “Про військовий обов”язок і військову службу” від 25.03. 1992 року ( в ред Закону від 3.11.2006р.) гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов”язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України “Про Збройні Сили України ( 1934-12), “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (2011-12) … та іншими законами. Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що крім одноразової допомоги, яка виплачується у разі, зокрема, інвалідності військовослужбовця строкової служби, яка настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, в порядку та розмірі, передбаченому п.6 ст.16, такі особи мають право і на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.17 Закону ( в ред Закону №328-У від 3.11.2006 року). Доводи апеляційної скарги В/Ч А1126 про недотримання позивачем п.241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не підтверджені доказами.
Згідно із ч.5 ст.88 ЦПК України апеляційним судом змінюється порядок розподілу судових витрат ( судового збору, розмір якого судом першої інстанції визначений неправильно).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги Військової частини А-1126, Кіровоградського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України задовільнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 17 лютого 2009 року змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат ( судового збору). Стягнути з військової частини А-1126 ( код 22994874) на користь ОСОБА_1 15 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров”я та на користь держави 8 гривень 50 копійок судового збору.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.
ГОЛОВУЮЧА:
СУДДІ: