Справа № 2-648/200

                                             РІШЕННЯ

                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 червня 2009 року                                         Верхньодніпровський районний суд

                                                                            Дніпропетровської області

В складі: головуючого: - судді Петрюк Т.М.

                При секретарі – Рудовій Л.В.

                За участю представника – адвоката Галюк Р.М.,

    Розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства  комерційний банк “ПриватБанк”   про  визнання пункту договору недійсним,-

                                                   ВТСАНОВИВ:

    До суду звернулась позивач ОСОБА_1., з позовом про визнання пункту договору недійсним до відповідача ЗАТ КБ “ПриватБанк” посилаючись на слідуюче 09.07.2007 року між  Звт КБ “ПриватБанк” та нею був укладений кредитний договір № 1/076007Г відповідно до якого Банк надавав позичальнику кредит в сумі 100000 грн., строком до 10.07.1010 року зі сплатою 19% річних

    Згідно п. 2.1..1 цього договору кредит надається шляхом видачі готівки через касу у вигляді Траншів, сукупна величина сальдо по яких  не буде перевищувати суму обумовлену п.1.2, Кредитного договору тобто 100000грн.

      В договорах про видачу траншів №1 і №2 в п.4.1 вказано, що за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів позичкового рахунку до дати погашення Траншу кредиту згідно  умов Кредитного договору № 1/076007Г від 09.07.2007 року позичальник сплачує відсотки в розмірі 20% річних які видаються п. 4.1. Кредитного договору.

       Договір укладений сторонами з визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої кредитором для будь-яких клієнтів фізичних осіб.

         Пунктом 2.3.1 цього договору встановлено: “Банк має право: збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон”юктури ринку грошових ресурсів України. При цьому Банк за 20 днів до вступу в силу зміненої відсоткової ставки, направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки, що містить Графік погашення кредиту, відсотків та винагороди, розрахований з урахуванням нової кредитної ставки”

         Така форма договору фактично направлена на встановлення можливості банка змінити проценти по кредиту в односторонньому порядку – адже за умовами договору, якщо позичальник не погоджується із “запропонованими” умовами, він до вказаної в повідомлені дати має повернути банкові кредит, включаючи відсотки, комісії, штрафні санкції. Оскільки це є неможливим позичальник не має іншого вибору, ніж погоджуватись із внесенням змін до договору.

       Однак, умова Договору, яка надає кредиторові право вимагати повернення всієї суми в разі відмови позичальника до внесення змін до договору, фактично позбавляє позичальника можливості відмовитись від внесення змін до договору, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов”язків сторін на шкоду позичальнику, суперечить принципам добросовістності та справедливості, що й стало причиною звернення до суду.

           В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

                 Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на те, щ о на даний час законодавець врегулював дане питання шляхом внесення змін до ЦК України, ЗУ “Про банки та банківську діяльність” заборонивши банкові в односторонньому порядку  збільшувати відсотки. Даний закон набрав чинності з 09.01.2009 року. Однак повідомлення позивача про збільшення відсотків відбулось  08.01.2009 року. Тому дана норма не може поширюватись на відносини з позивачем, що виникли в минулому. Крім того банк  відповідно до умов договору повідомив позивачку за 20 днів до такого збільшення відсотків за користування кредитом, того його дії були правомірними. Крім того договір на збанасування договірних відносин містить не тільки пункт, який надає можливість банку в односторонньому порядку збільшувати відсотки, а й  пункт, який в односторонньому порядку надає банку можливість зменшувати відсотки за даним кредитним договором, однак позивач не ставить питання про визнання такого пункту не дійсним.

     Суд вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за такими підставами.

          Як встановлено в судовому засіданні між сторонами був укладений кредитний договір № 1/076007Г відповідно до якого Банк надавав позичальнику кредит в сумі 100000 грн., строком до 10.07.1010 року зі сплатою 19 % річних

    Згідно п. 2.1.1 цього договору кредит надається шляхом видачі готівки через касу у вигляді Траншів, сукупна величина сальдо по яких  не буде перевищувати суму обумовлену п.1.2, Кредитного договору тобто 100000грн.

      В договорах про видачу траншів №1 і №2 в п.4.1 вказано, що за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів позичкового рахунку до дати погашення Траншу кредиту згідно  умов Кредитного договору № 1/076007Г від 09.07.2007 року позичальник сплачує відсотки в розмірі 20% річних які видаються п. 4.1. Кредитного договору.

       Договір укладений сторонами з визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої кредитором для будь-яких клієнтів фізичних осіб.

         Пунктом 2.3.1 цього договору встановлено: “Банк має право: збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон”юктури ринку грошових ресурсів України. При цьому Банк за 20 днів до вступу в силу зміненої відсоткової ставки, направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки, що містить Графік погашення кредиту, відсотків та винагороди, розрахований з урахуванням нової кредитної ставки”

               На виконання  даної умови договору  відповідачем 08.01.2009 року було направлено позивачці повідомлення про те, що Банк збільшує відсотки за вищевказаним договором до 30% та запропоновано відповідачці  у випадку незгоди з підвищенням  відсотків за користування кредитом достроково погасити кредит, з відсотками, винагородою та штрафними санкціями  або внести певні суми на погашення кредиту, тоді відсотки за користування кредитом будуть меншими.

             Дійсно на час направлення даного повідомлення відповідач ЗАТ КБ “ПриватБанк” мав таке праве, так як договором було надано йому таке право, закон, що забороняв банкам підвищувати відсоткові ставки за користування кредиту ще не набрав чинності. Тому в даному випадки дії банку суд вважає правомірними.

             Однак, в повідомлені вказується, що збільшений відсоток за користування кредит позивачка ОСОБА_1., повинна почати сплачувати з 01.02.2009 року, вже в період, коли набрав чинності закон про заборону банкам збільшувати відсоток за користування кредитом, і відповідач повинен був виконувати вимоги закону.

               В цьому випадку суд вважає безпідставними пояснення представника відповідача про те, що чинність закону про заборону збільшення відсоткової ставки на позивачку не поширюється, так як  закон діє в часі на перед і не має зворотної сили.

               Так як правовідносини між сторонами носять триваючий характер і на 09.01.2009 року не закінчуються, а тривають аж до 2010 року.  Збільшення банком відсотків за користування кредитом відбулось не за минулий час, тобто до 09.01.2009 року, колиб дії банку відповідно до договору та закону були б правомірними,  а на майбутній час, починаючи з 01.02.2009 року, тобто на той  час, коли вже почалась чинність закону про заборону банку збільшувати відсоткові ставки за користування кредитом. Однак,  відповідач в силу п. 2.3.1. Кредитного договору, укладеного з позивачкою продовжує стягувати та наполягати на стягненні  відсотків за користування кредитом в більшому розмірі. В даному випадку повідомлення та вимоги банки про сплату відсотків у збільшеному банком в односторонньому розмірі, стосуються не минулого часу, а майбутнього.

         Запропонована відповідачем форма договору фактично направлена на встановлення можливості банка змінити проценти по кредиту в односторонньому порядку – адже за умовами договору, якщо позичальник не погоджується із “запропонованими” умовами, він до вказаної в повідомлені дати має повернути банкові кредит, включаючи відсотки, комісії, штрафні санкції. Оскільки це є неможливим позичальник не має іншого вибору, ніж погоджуватись із внесенням змін до договору.

               Умова Договору, яка надає кредиторові право вимагати повернення всієї суми в разі відмови позичальника до внесення змін до договору, фактично позбавляє позичальника можливості відмовитись від внесення змін до договору, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов”язків сторін на шкоду позичальнику.

                ст. 215 ЦК України передбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою- п”ятою ст. 203 ЦК україни

                        ч. 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

                       Позивачці було запропоновано укласти  договір умови якого встановлені відповідачем ЗАТ КБ “ПриватБанк”, а позивачка могла лише приєднатись до даних умов.

                        п. 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів за кредитним договором не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

                          п. 3 ст. 1056-1 ЦК України передбачається, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

                          Вказана стаття ЦК України набрала чинності з 09.01.2009 року.

  Тому суд вважає, що умову кредитного договору укладеного з позивачкою, визначену п. 2.31., щодо права банку в односторонньому порядку збільшувати розмір відсотків за користування кредитом потрібно визнати недійсною саме з цього часу, так як з 09.01.2009 року  вона суперечить умовам чинного законодавства.  З цього ж моменту суд вважає за можливе зобов”язати  ЗАТ КБ “ПриватБанк” провести перерахунок платежів за кредитним договором відносно стягнення з позивачки основної відсоткової ставки 19% річних.

                          На основі ст.  1054. 1056-1 ЦК України, керуючись ст. 10, 60, 88, 212 ЦПК України, суд,-

                                              ВИРІШИВ:

          Визнати недійсним пункт 2.3.1 Договору № 1/076007 Г, укладеного 09.07.2007 року між  закритим акціонерними товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_1, а саме: “Банк має право: збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон”юктури ринку грошових ресурсів України. При цьому Банк за 20 днів до вступу в силу зміненої відсоткової ставки, направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки, що містить Графік погашення кредиту, відсотків та винагороди, розрахований з урахуванням нової кредитної ставки” з 10.01.2009 року.

         Зобов”язати закрите акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” провести перерахунок платежів  за кредитним договором № 1/076007 Г, укладеним 09.07.2007 року між  закритим акціонерними товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_1  відповідно до основної відсоткової ставки 19% річних, починаючи з 10.01.2009 року.

                Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк судовий збір на користь держави в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн 50 коп.

       Рішення може бути оскаржене до  судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі заяви до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви через Верхньодніпровський районний суд.. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

     Головуючий