ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Дніпро-Транс”, м. Дніпропетровськ

до відповідача:  державного підприємства „Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ

про: стягнення 307946 грн. 82 коп.

                                                                                                                            Суддя  Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: представник Кравцов Д.В. (довір.  № 1306\1 від 13.06.06)

від відповідача: ю/к Грущенко О.О. (довір. № 32 від 01.01.06)

в засіданні приймали участь: -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Дніпро-Транс” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою  про стягнення з  державного підприємства „Придніпровська залізниця” 307946 грн. 82 коп. заборгованості, в т.ч. – це  214140 грн. основного боргу, 20099 грн. 83 коп. пені, 15628 грн. 80 коп. три проценти річних, 58078 грн. 19 коп.  інфляційних та судові витрати по справі.

Позовні вимоги позивач обгартовує  невиконання відповідачем п. 7.2 договору поставки № ПР\НХ-03-55\НЮ-238 від 17.03.05 з посиланням на ст.ст. 526,530,625, 664 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідач  у відзиві на позов,   зданий через канцелярію суду 20.06.06 заперечує проти позовних вимог.  Проти отримання  товару  заперечує;  вказує, що  відповідно до п. 9.5 договору підтвердженням про одержання товару є акт приймання-передачі товару, підписаний  уповноваженими представниками сторін. Вважає, що  у позивача не наступило право вимоги, оскільки акт приймання передачі  не підписаний. Просить суд в позові відмовити.

В засіданні оголошувалась перерва з 29.06.06 по 18.07.06 згідно ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши  та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

Встановив:

              17.03.03 р. між ТОВ фірма  „Дніпро-Транс” (позивач по справі) та державним підприємством „Придніпровська залізниця” (відповідач по справі) був  укладений договір поставки № ПР\НХ-03-55\НЮ-238 (далі договір) та додаток №1  до  цього договору (специфікація № 1). Термін дії договору сторони встановили  з моменту підписання до 31.12.2003 року.

Згідно до умов договору  постачальник (позивач по справі) зобов’язується поставити і передати у власність замовнику (відповідач по справі) певну продукцію, далі  іменовану „Товар”, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), а замовник зобов’язується приймати цей товар і оплатити його на умовах цього договору.

Сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору (а.с.14).

Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар)  і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар –колодки гальмівні  на суму 214140 грн. накладною № 92-11 від 21.11.03 (а.с.15).

Відповідно до п. 9.5 договору  сторони домовились, що підтвердженням про одержання товару замовником є акт приймання-передачі товар, підписаний уповноваженими представники сторін.

Судом встановлено, що  п. 5.1 договору  передбачено, що  товар повинен бути відправлений замовнику не пізніше 20 днів від дня погодження сторонами письмової заявки замовника.

Відповідач договірні зобов’язання не виконав,  не провів оплату  за товар на протязі 15 банківських днів  з моменту поставки товару   –п.7.2 договору. Сторони  один раз на місяць складають акти звірок взаєморозрахунків.

Позивачем надано  підписаний  уповноваженими представниками сторін  акт звірки  взаємних розрахунків (а.с. 27, 33).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів  сплати  заборгованості в сумі  214140 грн. відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Стаття 34 ГПК України  вказує, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача   становить 214140  грн., докази   сплати заборгованості  в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.

Позивач наполягає на стягненні пені в сумі 20099 грн. 83 коп. пені  за період з 19.05.05 по 18.05.06р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ  за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.11.2  договору покупець за несвоєчасну оплату товару виплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України  пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті  230 Господарського кодексу України штрафними санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 6 статтею 231 Господарського кодексу України штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Перевіривши розрахунок пені суд приходить до висновку про задоволення пені в заявленій сумі  з огляду на ст. 258 ЦК України.

          Позивач наполягає на стягненні 58078 грн. 19 коп.  втрат від  інфляції   та 15628 грн. 80 коп. три проценти річних.          

Відповідно до статті ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час  прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Перевіривши розрахунок інфляційних та трьох процентів річних суд приходить до висновку про задоволення інфляційних в заявленій сумі та трьох процентів в в сумі 15611грн. 69коп.

          Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства „Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр-т  Карла Маркса, 108; код 01073828) на користь товариств аз обмеженою відповідальністю фірма  „Дніпро-Транс”  (49062, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-а; код 01073828)

- 214140 грн. основного боргу, 20099 грн. 83 коп. пені, 15611 грн. 69 коп. три проценти річних, 58078 грн. 19 коп.  інфляційних, 3079грн. 29коп. державного мита та       117грн. 98коп. витрат на витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті суми позову відмовити.

          

Суддя                                                                                                                     Т.І. Разіна