РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/763/14-ц

Справа № 2/600/257/2015

25 грудня 2015 року Козівський районний суд

Тернопільської області

в складі: судді Вирсти М.М.

при секретарі Фещак Г.М.

за участю: представник позивача ОСОБА_1

розглянувши позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, посилаючись на те, що 16 червня 2013 року близько 10 год. 30 хв. керуючи автомобілем «Субару Трібека» д.р.н. АС8927ВС, рухався автодорогою «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка» в бік м. Тернопіль, потрапив у ДТП за участю транспортного засобу «Фольксваген Джетта» д.р.н. АО4842ВА, належить на праві власності ОСОБА_4. Через пів року після ДТП та проведення ряду слідчих дій вияснилось, за кермом автомобіля «Фольксваген Джетта» д.р.н. АО4842ВА перебував ОСОБА_3, залишив місце події.

Згідно висновку експерта НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області № 2-373/13 від 20 серпня 2013 року причиною настання вищевказаного ДТП є порушення вимог п.п.10.1, 14.3 ПДР України водієм автомобіля «Фольксваген Джетта» д.р.н. АО4842ВА. Дії ОСОБА_2 не суперечили вимогам ПДР, відповідали спричиненій дорожній обстановці.

В наслідок ДТП автомобілю позивача завдано механічних пошкоджень, підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи № 4-35/13 від 26 липня 2013 року, згідно якого матеріальна шкода, заподіяна власнику автомобіля марки «Субару Трібека» д.р.н. АС8927ВС внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 120459,17 гривень.

В результаті ДТП отримав тілесні ушкодження та проходив стаціонарне лікування у медичних закладах в смт.Козова, Тернопільської області та м.Луцька, Волинської області.

Зазначає, що ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ «СК «Країна».

Просить суд стягнути з ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в його користь матеріальну шкоду 120459,17 грн. та 15000,00 грн. моральної шкоди, судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судове засідання не з’явилися, подали письмові заперечення проти позову, в яких вказують, що позовні вимоги є необґрунтовані, не відповідають ст.ст.58, 59 ЦПК України.

Вказують, що постанова Ужгородського міськрайонного суду від 06 травня 2014 року не може бути підставою констатації факту встановленої судом вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, оскільки не визначає наслідків пошкодження транспортного засобу у їх взаємодії.

Вказана постанова не може бути належно-допустимим доказом, оскільки її зміст суперечить фактам і обставинам, викладеним у позові ОСОБА_2 та не узгоджується з іншими документами, доданими до позову.

Згідно постанови у справі №308/5610/14-п Ужгородського міськрайонного суду від 06 травня 2014 року встановлено, що факт ДТП мало місце не 16 червня 2013 року, а 16 червня 2014 року. Помилково вказано місце проживання ОСОБА_3 м.Ужгород, вул.Минайська, фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд, притягуючи ОСОБА_3 до відповідальності проігнорував норми ст.38, п.7 ст.247 КУпАП.

Висновок товарознавчого дослідження від 26 липня 2013 року №4-35\13 експерта НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_5 не є достатнім, повним і об’єктивним доказом у справі.

Не може бути беззаперечно допустимим та кінцево-об’єктивним доказом у справі висновок експерта ОСОБА_6 від 20 серпня 2013 року№5-373\13 щодо проведення авто технічного дослідження механізму вказаного ДТП. Його висновки спростовуються протоколом проведення слідчого експерименту від 15 липня 2013 року та схемою відтворення, складені зі слів та показів водія автомобіля «Субару Трібека» ОСОБА_2.

Сумнівність вищевказаного висновку експерта ОСОБА_6 підтверджується висновком незалежного експерта ОСОБА_7.

При початковому зверненні позивача до суду не з’ясовано та не обумовлено в позові факт наявності страхового забезпечення цивільної відповідальності у ОСОБА_3, яка згідно з полісом №АВ902929213 на момент ДТП застрахована в страховика СК «Країна».

ОСОБА_2 належним чином не обґрунтував та підкріпив належними доказами вимогу компенсації моральної шкоди, оскільки у висновку Тернопільського бюро СМЕ №1150 від 16 червня 2013 року, на який посилається ОСОБА_2 не вказано тілесних ушкоджень чи розладу здоров’я, пов’язаних з наслідками ДТП, припускається, що розлад здоров’я ОСОБА_2 міг настати внаслідок загострення попередньої хвороби хребта.

Позивачем належним чином не обґрунтовано і не розмежовано відповідальність страховика і страхувальника та не конкретизовано позовні вимоги відповідно п.2 ст.23 ЦК України.

Просить у задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_3 подав клопотання, в якому просить справу розглядати за його відсутності та відсутності його представника.

Відповідач ПАТ «СК «Країна» у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника. Подав заперечення на позов, в якому зазначає, що 18 серпня 2012 року між ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_3 укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9029213, строк дії якого з 19 серпня 2012 року по 18 серпня 2013 року.

07 травня 2014 року до ПАТ «СК «Країна» звернувся з повідомленням про страховий випадок ОСОБА_3, зареєстроване за №1958, що 16 червня 2013 року о 10 год. 30 хв. на 107 км. а/д Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу та невстановленого авто.

Позивач в досудовому порядку до ПАТ «СК «Країна» не звертався, жодних документів на підтвердження настання страхового випадку та розміру шкоди не надав.

У ПАТ «СК «Країна» відсутні документи, які підтверджують настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3, рішення/вироку суду про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні ДТП.

На час слухання справи не встановлено вину у вчиненні ДТП. цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за полісом №АВ/9029213 не настала.

Посилається на ст.37.1.4 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, як на підставу для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Оскільки позивач в досудовому порядку із заявою про страхове відшкодування не звертався, з моменту ДТП минуло більше одного року, у ПАТ «СК «Країна» відсутні правові підстави щодо виплати страхового відшкодування ОСОБА_2

Просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до ПАТ «СК «Країна» в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги заперечення та клопотання відповідачів, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

16 червня 2013 року близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Субару Трібека» д.р.н. АС8927ВС, рухався автодорогою Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка в напрямку м.Тернопіль, потрапив у ДТП за участю транспортного засобу «Фольксваген Джетта» д.р.н. АО4842ВА, який належить на праві власності ОСОБА_4. Через пів року після ДТП та проведення ряду слідчих дій з’ясовано, що транспортним засобом «Фольксваген Джетта» д.р.н. АО4842ВА керував ОСОБА_3, який залишив місце події.

Згідно висновку експерта НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області № 2-373/13 від 20 серпня 2013 року причиною настання вказаного ДТП є порушення вимог п.п.10.1, 14.3 ПДР України водієм автомобіля «Фольксваген Джетта» д.р.н. АО4842ВА.

Дії ОСОБА_2 не суперечили вимогам ПДР, відповідали спричиненій дорожній обстановці.

Внаслідок ДТП автомобілю позивача завдано механічних пошкоджень, підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи № 4-35/13 від 26 липня 2013 року, згідно якого матеріальна шкода заподіяна власнику автомобіля марки «Субару Трібека» д.р.н. АС8927ВС в наслідок його пошкодження при ДТП становить 120 459,17 гривень.

Врезультаті ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження та проходив стаціонарне лікування у медичних закладах смт.Козова, Тернопільської області та м.Луцька, Волинської області.

18 серпня 2012 року між ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_3 укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9029213, строком дії з 19 серпня 2012 року по 18 серпня 2013 року.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до постанови Ужгородського міськрайонного суду від 06 травня 2014 року по справі № 308/5610/14-п, ОСОБА_3 визнано винним у тому, що при перестроюванні напрямку руху створив аварійну обстановку з автомобілем «Субару Трібека» д.р.н. АС8927ВС, змусивши його різко загальмувати, змінити напрямок руху для уникнення ДТП, чим порушив п.п.10.1,14.3 ПДР, відповідальність за що передбачена ч.4 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.

14 листопада 2014 року постановою Апеляційного суду Закарпатської області клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ужгородського міськрайонного суду від 06 травня 2014 року залишено без задоволення, а в поновленні строку відмовлено. Суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_3 був присутнім у судовому засіданні 06 травня 2014 року і йому оголошувався зміст оскаржуваної постанови, 07 травня ОСОБА_3 повідомив СК «Країна» про настання ДТП, а 12 травня 2014 року сплачено ним штраф, визначений оскаржуваною постановою.

Згідно змісту ч. 4 ст.61 ЦПК, України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до абз. 2 п.6 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

У зв’язку із тим, що на час ДТП автомобілем «Фольксваген Джетта» д.р.н. АО4842ВА на законних підставах володів ОСОБА_3, він повинен відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі, заявленому позивачем, що завдана при використанні джерела підвищеної небезпеки, підтверджується висновком експерта № 5-373/13 від 20 серпня 2013 року, висновком експерта № 4-35/13 від 26 липня 2013 року, яким встановлено, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля марки «Субару Трібека» д.р.н. АС8927ВС у наслідок його пошкодження при ДТП становить 120459,17 грн.

Суд приймає висновок судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої здійснено у відповідності до вимог Закону України "Про судову експертизу" та з урахуванням фактичного ушкодження автомобіля.

Представником відповідача суду надано висновок № 256 від 06 листопада 2014 року судової автотехнічної експертизи.

Згідно ч.1 ст. 143 ЦПК України, що для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження, у якому обов’язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об’єкти, що підлягають дослідженню.

Відповідно до ст.59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. п. 11, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

Відповідно до статті 21 Закону України №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Відповідно п.п.33.1.4. п.33.1 ст.33 вищевказаного Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «СК «Країна» 07 травня 2014 року із повідомленням про настання страхового випадку, поза межами строку, визначеного законом, після винесення Ужгородським міськрайонним судом від 06 травня 2014 року постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, підтверджується копією повідомлення від 07 травня 2014 року №21442.

Згідно п.35.1. ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно п.п.37.1.4. п.37.1 ст.37 вказаного закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_2 не було відомо про страхову компанію, цивільно-правову-відповідальність в якій застрахував ОСОБА_3, стало відомо лише у жовтні-листопаді 2014 року. Пред’явив заяву про виплату страхового відшкодування до ПАТ «СК «Країна» 07 квітня 2015 року, підтверджується описом вкладення до цінного листа, однак до даного часу виплату страхового відшкодування не здійснено.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно полісу №АВ/9029213, ліміт відповідальності ПАТ «СК «Країна» становить 50000 /п’ятдесят тисяч/ гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне задоволити позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 та ПАТ «СК «Країна» матеріальної шкоди.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди в сумі 15000 грн., суд вважає за можливе задовольнити позов частково з наступних міркувань.

Відповідно до ст.23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача позивачу внаслідок ДТП заподіяно моральну шкоду, яку він переніс у зв’язку із заподіянням матеріальної шкоди належному йому транспортному засобу а також істотних душевних переживань за своє життя, яких зазнав безпосередньо в момент ДТП та внаслідок ненадання йому жодної допомоги та залишення в небезпеці одразу ж після ДТП.

Внаслідок пошкодження автомобіля «Субару Трібека» обмежилась можливість позивача вільно пересуватись, що на тривалий час змінило звичайний спосіб життя та позбавило можливості спілкування з рідними, близькими. Крім того, значних моральних переживань він зазнав і у зв’язку із тим, що відповідач залишив місце події та не надав йому жодної допомоги, із його сторони не було вжито жодних дій щодо з’ясування інформації про стан його здоров’я, отже позивач одержав моральну шкоду на відшкодування якої має право.

ОСОБА_2 до матеріалів справи долучив виписки з медичної карти стаціонарного хворого, однак не надав ніяких доказів понесення витрат на лікування та медикаменти, а тому суд вважає за доцільне позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди задоволити частково та стягнути з ОСОБА_3 5000 /п’ять тисяч/ гривень моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті 2302,82 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 209, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 23,979,1166,1167,1187 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постановою Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року, №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, –

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_8 ОСОБА_9 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, Київський майдан, 13/60, Волинської області,матеріальної шкоди 70 459 /сімдесят тисяч чотириста п’ятдесят дев'ять/ грн. 17 коп. та 5000 /п’ять тисяч/ грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 1347 /одну тисячу триста сорок сім/ грн. 15 коп. судового збору.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м.Київ, вул.Електриків, 29А, код за ЄДРПОУ 20842474, в користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди 50000 /п’ятдесят тисяч/ грн..

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в користь ОСОБА_2 955 /дев’ятсот п’ятдесят п’ять/ грн. 67 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Тернопільської області через Козівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: підпис

З оригіналом: вірно