ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

р.

Справа №

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій», м.Дніпропетровськ 

до Державної податкової інспекції у кіровському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровська. 

про визнання недійсним акту ненормативного характеру-рішення про застосування штрафних санкцій № 0000562302/0 від 14.03.2006р.

                                                                         Суддя Кожан М.П.  

                Секретар судового засідання  Гаврилова О.В.                                                                                      

Представники сторін:

від позивача: Разводов В.І. директор паспорт АК 602986 від 07.09.1999р.,

                        Сіденко О.А. доручення № 05/671 від 14.06.2006р.,

                        Демидко В.Г. довіреність № 05/783 від 10.07.2006р.

від відповідача: Барабашов О.В. довіреність № 11536/10/23-325 від 10.07.2006р.,                           

                           Стрелюхін Ю.О. довіреність № 20818/9/10-016 від 02.11.2005р.,

СУТЬ СПОРУ:

Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України.

                   Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним акт ненормативного характеру –рішення про застосування штрафних санкцій № 0000562302/0 від 14.03.2006р. Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська до позивача на суму 819815грн. 35коп. в повному обсязі з моменту прийняття.

         Відповідач у запереченнях на позов пояснив, що позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

         В судовому засіданні 22.06.2006р. оголошено перерву до 10.07.2006р.

          Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

 Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд, -

ВСТАНОВИВ

Відповідачем проведено планову перевірку Позивача з питань правильності дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт № 323/231/03113549/ДСК.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська прийнято податкове рішення про застосування штрафних санкцій № 0000562302/0 від 14.03.2006р., яким позивачу визначена штрафна санкція  на суму 819815грн. 35коп.

Вказане рішення прийнято у зв’язку з тим, що перевіркою встановлено  порушення позивачем  п.1 ст.3 „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а  саме:

в жовтні  та листопаді 2004р. на автобусних станціях  «Межева»та  «Васильківка»впроведено розрахункові операції  з продажу квитків без застосування  реєстраторів  розрахункових операцій на загальну суму 82288,42грн.

у період  з грудня  2004р. по грудень 2005р. на автобусній станції  «Васильківка», у грудні  2004р.  на автобусній станції «Межева», з січня 2005р. пог квітень 2005р.  на автобусній станції «Магдалинівка»,  в січні  2005р. на автобусній станції «Верхньодніпровськ»проведено  розрахункові операції  з попереднього продажу  квитків без застосування   РРО  на загальну суму 81674,59грн.

Денну виручку  у сумі 82288,48грн.  та виручку  у сумі 81674,59грн.  від попереднього  продажу  квитків вибрано на підставі добових звітів  матеріально-відповідальних осіб автостанцій (касирів), які (звіти) є обов’язковим додатком  до касових звітів.

На підставі п.1.ст.17 „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до позивача застосовано штрафну санкцію у п’ятикратному розмірі вартості проданих квитків,  на  які  виявлено  невідповідність.

Суд не погоджується із вказаними висновками відповідача та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п.4 ст. 9 „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при   продажу   проїзних   і  перевізних  документів  із застосуванням   бланків  суворого  обліку  на  залізничному  (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і  звітних  документів  та  на автомобільному транспорті з видачею талонів,  квитанцій,  квитків  з  нанесеними  друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю. Згідно ст.. 30 Закону України  «Про транспорт»до складу  автомобільного транспорту  входять автовокзали та автостанції.

Відповідно до п.3.2 Статуту позивача предметом діяльності  товариства є обслуговування  населення, пасажирів і перевізників на автовокзалах і автостанціях, організація  продажу  квитків населенню, диспетчерського управління  і регулювання руху  автобусів  та вантажних автомобілів.

Як встановлено судом і проти цього не заперечує  відповідач позивачем не  застосувались РРО при здійсненні продажу квитків саме при їх попередньому продажу.  

Проте, відповідно до наданих позивачем копій документів та оглянутих у судовому засіданні їх оригіналів, позивачем здійснювалось реєстрація отриманих грошових коштів за попередньо продані квитки. Відповідно до фіскальних звітніх чеків  вказані суми реєструвались як службове внесення. При цьому в книзі обліку розрахункових операцій позивачем здійснювалась  фіксація серії та номеру проданих квитків.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті  в Україні, затвердженого  Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320    підприємствам, яким   Законом   України   "Про   застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування  та  послуг" надано  право  проводити розрахунки  готівкою  із  споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними  кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів    державних    лотерей;    квитків    на     відвідування культурно-спортивних  і  видовищних  закладів тощо),  дозволяється оприбутковувати готівку  наприкінці  робочого  дня  за  сукупністю операцій   у   цілому  за  робочий  день  з  оформленням  касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Таким чином, позивач діяв відповідно до вимог п.2.6 вказаного Положення.

Для роботи  по продажу квитків позивачем на автостанціях  використовується  квитковий термінал М-402 спільно  з електронним контрольно-касовим реєстратором «Марія-301», який внесено до Державного  реєстру  реєстраторів розрахункових операцій. Відповідно до довідки ЗАТ «Резонанс»від 13.03.2006р. квитковий термінал М-402, який застосовується позивачем при здійсненні продажу квитків  не має можливості  формування  та зберігання звітніх форм  з перехідних  сум (тариф, станційний, комісійний, страховий збори) по касирам та відомостям для попередньо проданих квитків.  Електронний контрольно-касовий реєстратор «Марія-301», що використовується позивачем, не виконує операцій по реєстрації та обліку  оподатковуваних обігів при попередньому продажу  квитків.

За викладених обставин суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

          Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій на суму 819815грн. 35коп. № 0000562302/0 від 14.03.2006р. Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська.

          Присудити судові витрати з державного бюджету у розмірі 3 грн. 40коп на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій», м.Дніпропетровськ 

Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

            Суддя                                                                                                         М.П.Кожан

Дата складення постанови у повному обсязі - 24.07.2006р.