АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року м. Київ

Апеляційний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді Коваль С.М.

за участю учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 09 грудня 2014 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як зазначено у постанові суду, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 03 вересня 2014 року о 18 годині, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Грушевського, 12/2 в м. Києві, при перестроюванні всупереч вимогам п.п. 10.1, 10.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, не надав дорогу автомобілю Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався в попутному напрямку по тій же смузі руху, на яку ОСОБА_2 мав намір перестроїтися, що призвело до зіткнення транспортних засобів та їх механічного пошкодження.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників ДТП, взявши до уваги висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, суддя дійшов висновку про відсутність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та необхідності закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

На зазначену постанову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з уточненнями до неї, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнути його до адміністративної відповідальності. Зазначає, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд не в повному обсязі з»ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки всім наявним у справі доказам, не проаналізував пояснення ОСОБА_2 на предмет їх відповідності іншим матеріалам справи, а дійшов до хибного висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху на підставі необґрунтованого висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи. Посилається на те, що суд при прийнятті оскаржуваної постанови проявив однобічність, оскільки не взяв до уваги, що ОСОБА_2 змінював свої покази, чим завів суд в оману з метою уникнення відповідальності; не взяв до уваги, що згідно схеми ДТП в місці зіткнення автомобілів взагалі відсутня дорожня розмітка яка розподіляє проїзну частину на смуги руху та автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 перебував у русі виконуючи маневр повороту праворуч, маючи намір перестроїтись правіше, що підтверджується даними схеми ДТП. Також апелянт вказує на порушення судом його прав, оскільки він не був повідомлений про місце та час розгляду справи, і попередній розгляд справи відбувся без його участі, та під час розгляду справи він був позбавлений можливості подати клопотання про проведення повторної експертизи. Вважає, що експерти під час виконання постанови суду про проведення експертизи перевищили свої повноваження, оскільки провели судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу, хоча запитань з приводу трасологічних досліджень в постанові суду не ставилось; його автомобіль експертами не був досліджений і він не був запрошений для огляду автомобіля Пежо; при проведенні експертизи не було встановлено причин ДТП та механізм зіткнення транспортних засобів.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою, вислухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вислухавши пояснення експертів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за викладених у постанові обставин, є правильним та відповідає представленим у справі доказам. Суд при розгляді справи ретельно та в повній мірі перевірив зібрані докази по справі, при цьому дав їм належну оцінку. Такий висновок підтверджується даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, схемі ДТП, яка складена уповноваженими особами та підписана ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без зауважень, поясненнях учасників дорожньо-транспортної пригоди та висновку експертів за результатами проведеної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи.

Як убачається з матеріалів справи, з урахуванням наявних в матеріалах справи письмових пояснень учасників ДТП - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, пояснень ОСОБА_2, які були надані ним під час розгляду справи в суді першої інстанції, з урахуванням даних, які зафіксовані на схемі дорожньо-транспортної пригоди, з метою повного та всебічного з»ясування обставин ДТП, судом першої інстанції було задоволено клопотання ОСОБА_2 та призначено у справі судову автотехнічну експертизу.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 13082/15506/14-52 від 24.11.2014 року під час проведення дослідження експертами встановлено наступне, що: версію водія ОСОБА_5 щодо обставин, які передували зіткненню, слід вважати спроможною з технічної точки зору, а версію водія ОСОБА_1 в цій частині, - технічно неспроможною. Згідно з технічно спроможними відомостями щодо перебігу подій перед ДТП водію ОСОБА_1, в даній дорожній обстановці слід було керуватись вимогами п.п. 10.1, 10.3 та 13.3 ПДР. Технічна можливість попередження зіткнення визначалась виконанням водієм ОСОБА_1 вимог наведених норм ПДР, для чого у нього в конкретній ситуації не було перешкод технічного характеру. Водію ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці належало керуватись вимогами п.п. 10.1 та 10.3 ПДР з технічної точки зору. Оскільки водій ОСОБА_2 за межі лівої смуги руху не виїхав, тому його дії технічним вимогам наведених норм ПДР не суперечили і він міг не мати технічної можливості попередити зіткнення транспортних засобів своїми одноособовими діями. Також встановлено, що аварійна дорожньо-транспортна ситуація, що призвела до зіткнення автомобілів, була обумовлена технічно невиправданими діями водія ОСОБА_1, які суперечили вимогам п.п. 10,1, 10.3 та 13.3 ПДР (а.с.14-18).

Для з»ясування обставин події та вирішення питання про те, які порушення правил дорожнього руху були допущені учасниками дорожньо-транспортної події, під час апеляційного розгляду справи були допитані експерти ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які повністю підтримали викладені ними у експертному дослідженні висновки. При цьому експерти пояснили, що з урахуванням наявних в матеріалах справи об»єктивних даних та наявної інформації (слідової інформації), характеру і локалізації пошкоджень на транспортних засобах, які вони отримали в результаті ДТП, (оглянувши пошкодження на автомобілі Пежо вони виявили горизонтально орієнтовані подряпини та потертості лакофарбового покриття від зусиль, спрямованих переважно ззаду наперед відносно кузова автомобіля Пежо, вивчивши пошкодження, які були описані працівниками ДАІ на автомобілі Фольксваген), проаналізувавши дані відображені на схемі ДТП, а також приймаючи до уваги місце зіткнення автомобілів, особливості зафіксованих на схемі ДТП кінцевих положень автомобілів, беручи до уваги пояснення обох водіїв, слідує, що місце зіткнення автомобілів Фольксваген та Пежо знаходилось на смузі руху автомобіля Пежо, тобто в лівій смузі руху даного напрямку. Маневрування автомобіля Пежо до зіткнення якщо і відбувалось, то виключно в межах займаної цим автомобілем лівої смуги руху без виїзду на праву смугу. В даній дорожній обстановці, аварійна обстановка була створена технічно невиправданими діями водія автомобіля Фольксваген ОСОБА_1, які суперечили вимогам п.п. 10.1, 10.3 та 13.3 ПДР.

Крім цього експерти пояснили, що можливо автомобіль Пежо і зміщувався праворуч, проте це зміщення проходило в його смузі руху і він має право змінювати напрямок руху в своїй смузі руху, а тому в діях водія ОСОБА_2 відсутні порушення вимог п.п. 10.1 та 10.3 ПДР.

Також зазначили, що пояснення водія ОСОБА_1 про те, що він рухався на автомобілі Фольксваген в правій смузі руху та не виконував маневру, не відповідає даним, які зафіксовані на схемі ДТП, оскільки зі схеми ДТП убачається, що автомобіль Фольксваген перебуває колесами лівого борту на розподільчій смузі, тобто по кінцевому розташуванню автомобіля слідує, що автомобіль Фольксваген рухався частково з виїздом на ліву смугу руху. У тому разі, якби автомобіль Фольксваген рухався у правій смузі руху, а маневр який виконував автомобіль Пежо у своїй смузі руху, то між автомобілями контакту не відбулося.

Крім цього, під час розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_1 пояснив, що на його смузі руху були припарковані автомобілі, проте він не виїжджав на ліву смугу, а рухався у правій смузі руху.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом при розгляді справи не було взято до уваги, що на схемі ДТП в місці зіткнення автомобілів відсутня дорожня розмітка, яка розподіляє проїзну частину на смуги руху, а тому неможливо встановити скільки смуг для руху в місці зіткнення, то вони не заслуговують на увагу, оскільки допитані під час апеляційного розгляду експерти пояснили, що незважаючи на відсутність дорожньої розмітки в місці зіткнення автомобілів, це не вплинуло на правильність висновків експертного дослідження, оскільки відсутність розмітки була компенсована уявною намальованою працівниками ДАІ розмітки для того щоб візуально в масштабі визначити де знаходився автомобіль Пежо в кінцевому положенні відносно правого краю проїзної частини та необхідності встановлення місця зіткнення автомобілів. Крім того експерти зазначили, що при аналізі схеми ДТП та перенесення даних до масштабної схеми ДТП із тими розмірами, які зазначені працівниками ДАІ, вони дійшли до висновку, що місце зіткнення автомобілів сталося на смузі руху автомобіля Пежо.

Доводи апелянта про те, що при проведенні експертизи не було оглянуто його автомобіль, також не вплинуло на висновок експертів, оскільки критерієм щодо оцінки технічної спроможності показів водіїв, була взята схема ДТП складена працівниками ДАІ, яка була підписана обома водіями без зауважень, та зафіксоване на ній кінцеве розташування автомобілів.

Крім цього, як пояснив під час апеляційного розгляду ОСОБА_1, на даний час автомобіль Фольксваген відремонтовано.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що згідно вищезазначеної експертизи встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди не виявилось за можливе, то в цій частині експертами під час апеляційного розгляду були надані та наведені відповідні пояснення та обґрунтування.

Що стосується посилань ОСОБА_1 на те, що зазначений висновок експертів слід визнати недійсним, то вони також не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог діючого законодавства суд не наділений правом визнавати висновки експертів недійсними. Суд може не визнавати зазначені висновки процесуальними джерелами доказів у справі, однак правових підстав для цього апеляційний суд не вбачає та таких підстав апелянтом не наведено.

При проведенні зазначеної експертизи були додержано всі вимоги законодавства, та обставин, які виключали участь експертів у справі та ставили під сумнів компетентність експертів не встановлено. Експертний висновок обґрунтований, не містить суперечностей та узгоджений з наявними в матеріалах справи даними. Достатність поданих експертові об'єктів дослідження не викликає сумнівів.

Правових підстав визнавати зазначений висновок експертів недійсним, при апеляційному розгляді встановлено не було.

Такими, що не заслуговують на увагу є і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом його права тим, що він не був повідомлений про місце та час розгляду справи, що попередній розгляд справи відбувся без його участі, та під час розгляду справи він був позбавлений можливості подати клопотання про проведення повторної експертизи, оскільки як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 приймав участь в судовому засіданні 09 грудня 2014 року та надавав суду відповідні пояснення. При цьому, будь-яких клопотань щодо необхідності проведення повторної експертизи ОСОБА_1 не заявляв, як і не заявляв таких клопотань під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

З урахуванням наявних в матеріалах адміністративної справи пояснень учасників ДТП, даних схеми ДТП та даних висновку автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 13082/15506/14-п від 24.11.2014 року, характеру та локалізації виявлених пошкоджень на автомобілях Пежо та Фольксваген, приймаючи до уваги місце зіткнення та розташування автомобілів після дорожньо-транспортної події слідує, що в матеріалах справи будь-які докази які б вказували на невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п.п. 10.1, 10.3, 13.3 ПДР не міститься, а тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

При розгляді справи, суддею місцевого суду були повно, всебічно та об»єктивно з»ясовані всі обставини справи та дана їм належна оцінка, а тому доводи та підстави, за яких ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Переконливих доказів, які б за своїм змістом безумовно спростовували висновки судді в постанові про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у апеляційній скарзі наведено не було та відповідних додаткових доказів при розгляді справи в апеляційній інстанції, не було надано.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного

суду м. Києва С.М. Коваль