ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року Справа № 910/9974/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.

суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)

за участю представників:

від позивача:Бондаренко Д.М. за договором від 16.03.2015

від відповідача:Косик С.І. за дов від 18.12.2015 № 3-131100/24420

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.09.2015

у справі№ 910/9974/15 Господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна"

доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

прозобов'язання перерахувати кошти у розмірі 4 127 838,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про зобов'язання відповідача перерахувати залишок коштів з рахунків позивача № 26009001002401 (UAH/USD/EUR) у розмірі 2 925 910, 08 грн., 44 977, 96 доларів США (за курсом НБУ (21, 44 грн. за 1 дол. США) - 964 327, 46 грн.), 10 343, 99 Євро (за курсом НБУ (22, 97 грн. за 1 Євро) - 237 601, 45 грн.) на рахунок позивача № 2600101005685 (UAH/USD/EUR), який відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк".

В обґрунтування своєї позиції позивач посилався на порушення відповідачем вимог статей 526, 1066 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з огляду на те, що відповідач в порушення умов договору № 027-14/АНВ на розрахунково-касове обслуговування від 23.07.2014 залишив платіжні доручення позивача для перерахування коштів без виконання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі №910/9974/15 (суддя Бондарчук В.В.) позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати залишок коштів з рахунків №26009001002401 (UAH/USD/EUR), що відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" у розмірі 2 925 910, 08 грн., 44 977, 96 доларів США (за курсом НБУ (21, 44 грн. за 1 дол. США) - 964 327, 46 грн.), 10 343, 99 Євро (за курсом НБУ (22, 97 грн. за 1 Євро) - 237 601, 45 грн.) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" № 2600101005685 (UAH/USD/EUR), який відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк".

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 509, 526, 530, 610, 629, 1066, 1068, 1073, 1074 Цивільного кодексу України, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором № 027-14/АНВ на розрахунково-касове обслуговування від 23.07.2014 в частині переказу коштів за платіжними дорученнями ТОВ "Матімекс-Україна", які були направлені ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" для виконання з 10.03.2015 по 30.03.2015.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 (колегія суддів: головуючий Шапран В.В., судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про зобов'язання перерахувати кошти відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність доказів звернення позивача до відповідача про здійснення розрахунково-касових операцій саме щодо перерахування грошових коштів з рахунків в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" на рахунок в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" до моменту звернення ТОВ "Матімекс-Україна" до господарського суду з даним позовом, а отже - відсутність порушення прав останнього. Крім того апеляційним судом встановлено, що з 18.09.2015 в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" запроваджено тимчасову адміністрацію, у зв'язку з чим правовідносини між банком та кредиторами, зокрема в частині задоволення вимог останніх, регулюються приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015, ТОВ "Матімекс-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 3, 8, 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а також статті 101 Господарського процесуального кодексу України. При цьому ТОВ "Матімекс-Україна" не погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції про відсутність доказів звернення позивача до відповідача про здійснення розрахунково-касових операцій в частині перерахування грошових коштів з рахунків в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" на рахунок в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк", посилаючись на платіжні доручення №№ 149, 263, 264 від 08.05.2015, які були надіслані банку після залишення без виконання платіжних доручень позивача, надісланих відповідачу з 10.03.2015 по 30.03.2015. Разом з тим скаржник вважає, що апеляційний суд при прийнятті оскаржуваної постанови вийшов за межі позовних вимог, оскільки предметом позову у даному випадку є вимога про перерахування грошових коштів з одного банківського рахунку на інший, а не виконання банком платіжних доручень. Крім того ТОВ "Матімекс-Україна" вважає, що запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Фінанси та кредит" не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог на підставі приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в постанові суду апеляційної інстанції і застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 23.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" (клієнт) укладено договір № 027-14/АНВ на розрахунково-касове обслуговування, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26009001002401 і (або) поточний (поточні) рахунок (и) в іноземній валюті: № 26009001002401 в USD; № 26009001002401 в EUR; №26009001002401 в RUB та зобов'язується здійснювати його (їх) розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Згідно з пунктом 3.3.2 договору банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом.

Банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений внутрішніми документами банка робочий час крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (пункт 3.3.3 договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Також 23.07.2014 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Матімекс-Україна" укладено додатковий договір № 001 про обслуговування клієнта з використанням системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк" до договору №027-14/АНВ на розрахунково-касове обслуговування від 23.07.2014, умовами якого передбачено, що банк зобов'язується здійснювати обслуговування клієнта з використанням системи дистанційного обслуговування "Клієнт-банк", тобто здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта з використанням розрахункових документів в електронній формі та приймати такі документи, що передаються по каналах електронного зв'язку на умовах, які передбачені договором на розрахунково-касове обслуговування і даним додатковим договором, діючим законодавством України і внутрішніми правовими актами банку (пункт 1.1 додаткового договору).

Відповідно до пункту 2.1 додаткового договору дистанційне обслуговування клієнта здійснюється з використанням документів в електронній формі, в т.ч. платіжних доручень, заявок на купівлю-продаж валюти, виписок по рахунку клієнта, зведених відомостей сум заробітної плати для зарахування на поточні рахунки працівників клієнта, інших документів клієнта.

Згідно з пунктом 5.2 додаткового договору банк здійснює дистанційне обслуговування клієнта в системі "Клієнт-банк" в операційні дні (крім вихідних, святкових та неробочих днів). Операції за розрахунковими документами, що надійшли від клієнта протягом операційного дня, але не пізніше 17:00, здійснюється банком в день надходження цих документів. Операції за розрахунковими документами, які надійшли після 17:00, банк виконує не пізніше наступного операційного дня. Сторони підписанням даного додаткового договору дійшли згоди, що банк має право самостійно змінювати зафіксований в даному пункті додаткового договору час та доводити рішення про такі зміни до відома клієнта шляхом розміщення повідомлень з відповідною інформацією на зовнішньому сайті банку та/або у приміщеннях відділень банку (на вибір банку) не менше ніж за 10 (десять) днів до дати введення в дію таких змін. При цьому банк не несе відповідальності за те, що з будь-яких, незалежних від банку причин клієнт своєчасно, до дати введення в дію зазначених змін, не ознайомився із ними.

В подальшому між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Матімекс-Україна" укладено додаткову угоду від 30.07.2014 до договору № 027-14/АНВ на розрахунково-касове обслуговування від 23.07.2014.

Предмет позову у даній справі становить вимога ТОВ "Матімекс-Україна" до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про перерахування залишку коштів з рахунків позивача № 26009001002401 (UAH/USD/EUR) у розмірі 2 925 910, 08 грн., 44 977, 96 доларів США (за курсом НБУ (21, 44 грн. за 1 дол. США) - 964 327, 46 грн.), 10 343, 99 Євро (за курсом НБУ (22, 97 грн. за 1 Євро) - 237 601, 45 грн.) на рахунок позивача № 2600101005685 (UAH/USD/EUR), який відкритий у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк".

Місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення вказаної вимоги, керуючись приписами 193 Господарського кодексу України, статей 509, 526, 530, 610, 629, 1066, 1068, 1073, 1074 Цивільного кодексу України, статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а також умовами договору № 027-14/АНВ на розрахунково-касове обслуговування від 23.07.2015.

Проте суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ "Матімекс-Україна", з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з приписами частин 1, 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Положеннями статті 1071 Цивільного кодексу України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування позовних вимог ТОВ "Матімекс-Україна" посилалось на неналежне виконання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" своїх зобов'язань за договором № 027-14/АНВ на розрахунково-касове обслуговування від 23.07.2015 щодо перерахування коштів на рахунки контрагентів ТОВ "Матімекс-Україна" за платіжними дорученнями №№ 120, 121 від 10.03.2015, №№ 123, 124, 125, 127 від 11.03.2015, №№ 130,131 від 12.03.2015, №№ 129, 132, 133 від 13.03.2015, № 134 від 16.03.2015, № 136 від 20.03.2015, № 138 від 23.03.2015, №№140, 141, 142, 143, 144 від 30.03.2015.

Разом з тим, як на підставу для задоволення вказаних позовних вимог місцевий господарський суд посилався на залишення без виконання відповідачем платіжних доручень позивача №№ 149, 263, 264 від 08.05.2015 про перерахування коштів з рахунків ТОВ "Матімекс-Україна", відкритих у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" №26009001002401 (UAH/USD/EUR) у розмірі 2 925 910, 08 грн., 44 977, 96 доларів США та 10 343, 99 Євро на рахунок позивача № 2600101005685 (UAH/USD/EUR), відкритий у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк".

При цьому суд першої інтсанції наголошував на тому, що оскільки платіжні доручення №№ 120, 121 від 10.03.2015, №№ 123, 124, 125, 127 від 11.03.2015, №№130,131 від 12.03.2015, №№ 129, 132, 133 від 13.03.2015, № 134 від 16.03.2015, №136 від 20.03.2015, № 138 від 23.03.2015, №№140, 141, 142, 143, 144 від 30.03.2015 про перерахування коштів на рахунки контрагентів ТОВ "Матімекс-Україна" були залишені ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" без виконання, позивач прийняв рішення про перерахунок залишку власних коштів, що знаходяться на відкритих в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" рахунках на рахунок, викритий ТОВ "Матімекс-Україна" в іншій банківській установі, про що свідчать направлені відповідачу для виконання платіжні доручення №№ 149, 263, 264 від 08.05.2015 разом із супровідним листом № 116 від 08.05.2015.

Проте, як було встановлено апеляційним судом докази надіслання ТОВ "Матімекс-Україна" та отримання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжних доручень №№ 120, 121 від 10.03.2015, №№ 123, 124, 125, 127 від 11.03.2015, №№130,131 від 12.03.2015, №№ 129, 132, 133 від 13.03.2015, № 134 від 16.03.2015, №136 від 20.03.2015, № 138 від 23.03.2015, №№ 140, 141, 142, 143, 144 від 30.03.2015 в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим платіжні доручення №№ 149, 263, 264 від 08.05.2015 були направлені ТОВ "Матімекс-Україна" 08.05.2015 та отримані ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" того ж числа, про що свідчить відповідний штамп банку на супровідному листі № 116 від 08.05.2015, при тому, що згідно з матеріалами справи ТОВ "Матімекс-Україна" звернулось до місцевого господарського суду за захистом своїх прав та інтересів з даним позовом 17.04.2015, що підтверджується штампом канцелярії Господарського суду міста Києва на позовній заяві.

Отже, позов ТОВ "Матімекс Україна" містить вимогу про зобов'язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати кошти позивача з одного рахунку, відкритого в установі відповідача на інший рахунок, відкритий позивачем в іншій банківській установі, тобто фактично виконати платіжні доручення №№ 149, 263, 264 від 08.05.2015, які на момент звернення позивача до суду не були пред'явлені відповідачу для виконання.

Разом з тим, як вірно зауважив суд апеляційної інстанції, платіжні доручення з 10.03.2015 по 30.03.2015, невиконання яких було покладено в обґрунтування позовної заяви, мають призначення платежу: про перерахування коштів на рахунки контрагентів ТОВ "Матімекс-Україна", в той час як платіжні доручення від 08.05.2015, невиконання яких фактично слугувало підставою для задоволення судом першої інстанції позовних вимог останнього, були пред'явлені ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" для виконання з призначенням платежу: перерахунок залишку власних коштів, що знаходяться на відкритих в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" рахунках на рахунок, викритий ТОВ "Матімекс-Україна" в іншій банківській установі перерахунок коштів на власний рахунок, відкритий в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк".

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене вбачається, що позивачем не доведено належним чином та у визначений чинним законодавством спосіб, а матеріали справи не містять відповідних доказів того, що ТОВ "Матімекс Україна" до 17.04.2015 (дата звернення з позовом до суду) зверталось до ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" з вимогою про перерахунок коштів в сумі 2 925910, 08 грн., 44977, 96 доларів США, 10 343, 99 Євро з рахунків № 26009001002401 (UAH/USD/EUR), що відкриті ТОВ "Матімекс-Україна" на рахунок останнього № 2600101005685 (UAH/USD/EUR), відкритий в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк", і у виконані таких платіжних доручень банком було відмовлено чи вони не були прийняті до виконання або прийняті, проте не виконані в період до звернення позивача із позовом до суду, чим порушено законні права та інтереси позивача стосовно вільного розпорядження власними коштами, що знаходять на рахунках у Банку.

Враховуючи наведене касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Матімекс-Україна", з огляду на відсутність доказів порушення прав позивача на дату звернення останнього до суду з метою їх захисту, стосовно перерахування залишку коштів з рахунків в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" на рахунок в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк".

Крім того, апеляційним судом встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 171 від 17.09.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 18.09.2015 по 17.12.2015.

Положення статті 1074 Цивільного кодексу України цілком узгоджується з імперативними приписами пунктів 1, 4 частини 5 статті 36, частини 3 статті 46 та частини 6 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими регламентовано, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Отже, передбачені вказаними приписами конкретні обмеження є в розумінні статті 1074 Цивільного кодексу України обмеженнями прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку.

Зважаючи на встановлені судами обставини, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Матімекс-Україна" з огляду на наявність обставин, які відповідно до норм чинного законодавства унеможливлюють виконання банківської операції з перерахування коштів з рахунку в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" на рахунок в іншій банківській установі, а також відсутність належних доказів звернення позивача до відповідача про здійснення такої операції.

Викладені в касаційній скарзі доводи ТОВ "Матімекс-Україна" про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 3, 8, 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", статті 101 Господарського процесуального кодексу України, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови про відмову у задоволенні позову, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 910/9974/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова