АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2734/15-к Номер провадження 11-кп/786/873/15Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія ухвали

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого – судді Тараненка Ю.П.

суддів Герасименко В.М. Кисіля А.М.

з секретарем Козин Н.В.

з участю прокурора Акулової С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського районного суду від 28 жовтня 2015 р.,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні подання Божківської виправна колонія УДПтСУ в Полтавській області (№ 16) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого 15.07.2005 року вироком Томаківського райсуду Дніпропетровської області від 15.07.2005 року за ст.185 ч.З КК України до 4 років п/волі із звільненням від відбуття покарання згідно ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, засудженого вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.02.2006 року та ухвали Верховного суду України від 27.06.2006 року за ст.ст. 115 ч.2 п.п.4 та 12, 71 КК України до 12 років позбавлення волі.

Ухваливши рішення, суд в ухвалі зазначив наступне .

« Божківська виправна колонія УДПтСУ в Полтавській області (№ 16) звернулася до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_2, вказавши, що засуджений перебуває в місцях позбавлення волі та відбув 2/3 строку покарання, сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тому адміністрація клопоче про умовно-дострокове звільнення засудженого за ст. 107 КК України.

Від засудженого до суду надійшла заява про розгляд справи в його відсутність, прохає подання задовольнити.

В судовому засіданні представник адміністрації ВК та прокурор подання підтримали прохали звільнити засудженого умовно- достроково вів відбуття покарання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання адміністрації Божківської ВК №16 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.І, ч.2 ст. 107 КПК України до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно- дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким”, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м’яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Згідно п.17 вказаної постанови Пленуму при розгляді питання про умовно -дострокове звільнення судам слід ретельно з’ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці і навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, виправно-трудової установи, а також наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Так, ОСОБА_2 засуджений вироком Томаківського райсуду Дніпропетровської області від 15.07.2005 року за ст.185 ч.З КК України до 4 років п/волі із звільненням від відбуття покарання згідно ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки .

ОСОБА_2 .П. на шлях виправлення не став і скоїв особлово тяжкий злочин , за який був засуджений згідно вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.02.2006 року та ухвали Верховного суду України від 27.06.2006 року за ст.ст. 115 ч.2 п.п.4 та 12 КК , 71 КК України до 12 років п/волі. Як вбачається з вироку злочин вчинив відносно власної матері.

Встановлено, що засудженим відбуто строку покарання 10 років 2 місяці.

За час відбування покарання в установі засуджений мав 8 стягнень та 11 заохочень.

Як вбачається з характеристик на засудженого станом на 16.08.2013 року (особова справа а.123), 28.02.2014 року (особова справа а.133) засуджений характеризується посередньо, за час відбування покарання зарекомендував себе нестабільною поведінкою, завдання виконує не завжди якісно, за характером скритний, слабовільний, боягузливий, на заходи виховного характеру реагує повільно, активної участі у суспільному житті відділення не приймає , не досяг необхідного ступеня виправлення та не довів свого виправлення.

ОСОБА_2 у зв»язку з тим, що він не досяг ступеню виправлення ВК неодноразово відмовляла в заміні невідбутої частини покарання більш м»яким , умовно- достроковому звільненні. Так, згідно протоколу № 4 від 28.02.2014 року засідання комісії Божківської ВК № 16 ( особова справа а. 135) ОСОБА_2 було відмовлено в умовно - достроковому звільненні у зв»язку з недосягненням необхідного ступеня виправлення. Крім того, з цих же підстав 22.12.2014 року Полтавським райсудом було відмовлено в застосуванні умовно - дострокового звільнення ОСОБА_2 Тобто вищезазначене свідчить, що відбувши строку покарання терміном близько дев’яти років засуджений на шлях виправлення не став.

Із наступної характеристики на засудженого, яка була надана 31.08.2015 року перед направленням до суду матеріалів про умовно - дострокове звільнення особи, вбачається, що засуджений характеризується позитивно.

Встановлено, що засуджений отримав повну середню освіту в Божківському навчально- виховному комплексі. Згідно додатку до атестату про повну середню освіту ОСОБА_2 В,П, закінчив Божківський навчально-виховний комплекс з середнім балом - 4,8, більшість отриманих балів - 4 (за 12-ти бальною системою оцінювання знань), що свідчить про посереднє відношення до навчання.

Згідно психологічних характеристик на засудженого, в тому числі і з останньої (особова справа а.с.176), ОСОБА_2 потребує постійного та надмірного контролю, необхідно стимулювати активність , загострювати увагу на труднощах, з ним потрібно бути надмірно вимогливим. Відповідно до вимог , які викладені в п.14 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким” до осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років , необхідно з»ясовувати де вони будуть проживати, працювати або навчатися , якщо до них буде застосовано умовно- дострокову звільнення від відбуття покарання.

В порушення вимог наказу МЮУ № 478/5/180/375/212/258 від 28.03.2012 року колонією безпідставно не здійснена перевірка можливості проживання засудженого після його звільнення за обраним місцем проживання та відповідно не вирішено питання проживання засудженого.

Як пояснив в судовому засіданні представник ВК , працівниками колонії взагалі не з»ясовувалось питання щодо подальшого місце проживання ОСОБА_2, що відповідно до вимог закону суд вважає неприпустимим при направленні подання до суду та вирішенні питання про умовно - дострокове звільнення особи.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд враховує особу засудженого, який злочини вчинював в неповнолітньому віці, кількість і характер судимостей, дані про поведінку засудженого і його ставлення до праці та навчання за весь період відбування покарання, в тому числі, і за останній час, який безпосередньо передує розгляду подання, виходить з того, що єдиною та достатньою підставною умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарань — виправленнязасудженого, що повинно підтверджуватися його сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання у процесі відбування покарання.

Таким чином, суд вважає, що наведені обставини свідчать про нестабільну поведінку засудженого, не додержання ним вимог режиму відбування покарання та відповідно не можуть свідчити про виправлення ОСОБА_2, його сумлінну поведінку та чесне ставлення до праці та навчання, за весь період відбування покарання і тому приходить до висновку, що необхідні підстави для умовно-дострокового звільнення засудженого відсутні. При цьому враховує , що колонією на час розгляду справи в суді не з»ясоване та не вирішене питання проживання засуджено після звільнення. »

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує про наявність підстав для його умовно-дострокового звільнення, чого він заслуговує, як такий, що став на шлях виправлення, вважає рішення суду необґрунтованим і просить його скасувати, застосувавши до нього положення ст. 81 КК України .

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора про обґрунтованість рішення суду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав .

Твердження суду першої інстанції про відсутність достовірних даних, які б об»єктивно свідчили, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення слід вважати правильними, враховуючи його нестабільну поведінку та недодержання вимог режиму відбування покарання, про що детально наведено в ухвалі суду, а тому рішення суду про відмову в застосуванні положень ст.81 КК України відносно ОСОБА_2 слід вважати обґрунтованим.

Доводи засудженого в апеляційній скарзі з приводу неправильності судового рішення непереконливі, у зв»язку з чим на увагу не заслуговують

Підстав для скасування ухвали місцевого суду колегія суддів не вбачає, а тому керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, -

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду від 28 жовтня 2015 р. відносно нього – без зміни .

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_4