Справа № 2-А-429/2009

 

ПОСТАНОВА

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

14 травня 2009 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

 

головуючого - судді - Усатого М. В.

при секретарі -             Константинник М. Д.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги дитині війни, -                                           

 

В С Т А Н О В И В:

 

                У березні 2009 року ОСОБА_1  звернувся до ОСОБА_2  про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, посилаючись те, що він є пенсіонером за віком, має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Вимоги Закону не виконані, а його звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення. У 2006 - 2008 роках така допомога йому не виплачувалася, а в 2008 р. виплачувалася у неповному обсязі.

               Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України  № 6 - рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 - рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому пенсійний орган мав діяти у відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на підставі якої йому повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути  несплачену  щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 3891 гривня 90 копійок за 2006 - 2008 рік включно, оскільки відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.

                Позивач  в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, якою підтримав свої позовні вимоги та просив розглянути справу у його відсутність.

              Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча  в справі наявні докази, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи і надіслав суду заперечення на позов, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на 2006 рік не поширюється. Вказував на відсутність механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006-2007 роках у зв'язку з тим, що не визначено розрахункову величину (мінімальну пенсію за віком) для розрахунку підвищень до пенсії соціальній категорії дітей війни.

  Щодо виплати  надбавки дітям війни в 2008 році зазначав, що з 01.01.2008 р. набрали чинності зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни», відповідно до яких розмір виплати було змінено та прирівняно таку надбавку до розміру надбавки, передбаченої для учасників війни, а саме 10 % прожиткового мінімуму. Надбавка у вказаному розмірі була виплачена пенсіонерам категорії діти війни, зокрема, позивачці призначена надбавка у таких розмірах: з січня по березень 2008 р. - 47 грн. 00 коп., з квітня по червень 2008 р. - 48 грн. 10 коп., з липня 2008 - 48 грн. 20 коп., з жовтня 2008 р. 49 грн. 80 коп..

Крім того, відповідач зазначав у своїх запереченнях про пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за 2006 - 2007 роки та на відсутність коштів для виплат і просив відмовити у задоволенні позову.

                Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

                 Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

                Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

                Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).

Такі виплати у 2006-2007 роках не провадились, а в 2008 році виплачені у розмірі 10% від прожиткового мінімуму.

                Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року                № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

                Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України року зворотної дії в часі не має. Рішення щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Крім того, Кабінет Міністрів України не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, тобто ці пільги фактично запровадженні не були, а тому вимоги позивача щодо стягнення у 2006 році не можуть підлягати задоволенню.

                Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

                Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

                Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

                При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

                Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації  прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

             Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

             Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є ОСОБА_2 . Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області належним відповідачем по даній справі.

            Що стосується вимог позивача про стягнення щомісячної надбавки до пенсії дитини війни в 2008 році, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

            Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій  редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 01 січня 2008 року позивачу було нараховано та виплачувалось зазначене підвищення встановленого розміру, що підтверджується відповідною довідкою управління Пенсійного фонду України  в Кіцманському районі Чернівецької області.

             Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Так, п. 8 Постанови встановлено,  що дітям війни  (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2, з 1 жовтня - 49,8 гривні.              

            Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року ОСОБА_2  повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 р. повинен був нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Між тим, до 22.05.2008 року відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначеного закону, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

          Таким чином,  суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_2  здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за 2008 рік  з 22 травня 2008 р. з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.

          Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

          Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Позовні вимоги щодо стягнення  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги  дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки зазначена допомога не була йому нарахована, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на відповідний орган.

             Доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав у 2007 році є обґрунтованими, оскільки порушення прав позивача тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року і припинилося 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то, зважаючи на це, строк  звернення до адміністративного суду позивачем пропущено без поважних причин, оскільки  Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 офіційно оприлюднено в офіційних засобах масової інформації і з цього часу позивач повинен був довідатись про порушення свого права.

                Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

              На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст.  3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,  -          

 

 

 

П О С Т А Н О В И В:

 

                Адміністративний позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2   про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги дитині війни задовольнити частково.

                Визнати бездіяльність ОСОБА_2  протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

                Зобов'язати ОСОБА_2  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.

                В іншій частині позовних вимог відмовити.

                Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

                Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

              Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду   через Кіцманський районний суд Чернівецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

 

 Суддя  :