Номер провадження: 22-ц/785/9836/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Панасенкова В.О., Громіка Р.Д.

За участю секретаря Добряк Н.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 червня 2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2011р. відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» (далі - ВАТ «Ощадбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 158 882,67 грн.

Зазначало, що 05.12.2007р. між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №2183-н за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 100 700,00 грн. зі сплатою 20,0% річних на строк до 05.12.2010р.

Того ж дня з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором між ВАТ «Ощадбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_2було украдено договір поруки №1 до зазначеного кредитного договору, згідно з яким поручитель ОСОБА_2Мзобов’язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за вказаним кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Також 05.12.2007р. між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір застави транспортного засобу за умовами якого останній з метою забезпечення належного виконання кредитного договору передав Банку належний йому вантажний малотоннажний фургон марки MERCEDES - BENZ, модель SPRSNTER 313 CDI. 2004р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Банк належним чином виконав свої зобов’язання за договором та на підставі заяви позичальника №377350 від 06.12.2007р. здійснив видачу кредиту готівкою в сумі 100 700,00 грн. шляхом зарахування кредиту на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п. 1.6 кредитного договору позичальник зобов’язався здійснювати погашення кредиту частинами в сумі 2 798,00 грн. до останнього числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань, та своєчасно сплачувати нараховані проценти.

Проте, в обумовлені кредитним договором строки ОСОБА_4 своїх зобов’язань по

поверненню кредиту не виконує і станом на 10.02.2011р. має заборгованість у сумі 158 882,67 грн., яка складається з: 91 604,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 35 396,49 грн. - заборгованість за відсотками; 6 061,55 грн. - заборгованість за пенею по відсоткам та 25 820,63 грн. - заборгованість за пенею по кредиту.

З цих підстав позивач просив достроково стягнути з відповідачів солідарно зазначену заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Заочним рішенням суду від 09.06.2011р. позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.10.2015р. у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, - відмовлено.

У апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 просить заочне рішення суду скасувати і ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Рішення суду щодо іншого відповідача ОСОБА_4 не оскаржено.

У запереченнях на апеляційну скаргуПАТ «Ощадбанк», вважаючи заочне рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не прибув, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі неналежним чином виконували свої зобов’язаннями за договорами та допустили заборгованість за кредитним договором і тому позивач має право на стягнення цієї заборгованості з відповідачів у солідарному порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

За правилами ч.ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом установлено, що 05.12.2007р. між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №№2183-н, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 100 700,00 грн. зі сплатою 20,0% річних на строк до 05.12.2010р.

Того ж дня між ВАТ «Ощадбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_2укладено договір поруки з метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором, згідно з яким поручитель ОСОБА_5 зобов’язалася перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за вказаним кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

05.12.2007р. між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір застави транспортного засобу за умовами якого останній з метою забезпечення належного виконання кредитного договору передав Банку належний йому вантажний малотоннажний фургон марки MERCEDES - BENZ, модель SPRSNTER 313 CDI. 2004р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Проте, ОСОБА_4 у порушення п.п. 1.6, 3.3.1, 3.3.2. кредитного договору не виконує взяті на себе зобов’язання, а саме: не здійснює погашення кредиту щомісячно до останнього числа кожного місяця рівними частками по 2 798,00 грн. й не сплачує проценті нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом й станом на 10.02.2011р. має заборгованість у сумі 158 882,67 грн., яка складається з: 91 604,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 35 396,49 грн. - заборгованість за відсотками; 6 061,55 грн. - заборгованість за пенею по відсоткам та 25 820,63 грн. - заборгованість за пенею по кредиту.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та цього Кодексу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

До правовідносин, які виникли між сторонами застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Отже у відповідності до наведених вище норм закону та умов кредитного договору і договору поруки, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на вимогу Банку зобов’язані повернути кредит та відсотків за користування кредитом й оскільки ОСОБА_4 допустив неналежне виконання договору й станом на 10.02.2011р. має заборгованість у сумі 158 882,67 грн., яка відповідачами не повернута, тому суд правильно стягнув її з відповідачів у солідарному порядку.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.1 постанови №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз’яснив, що ч.3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Згадану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Установлено, що про розгляд справи на 09.06.2011р. ОСОБА_2 був повідомлений 21.05.2011р., що видно з повідомлення про вручення поштового відправлення, а/с. 59.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 був належним чином сповіщений судом першої інстанції про розгляд справи на 09.06.2011р., - на день ухвалення оскаржуваного рішення і він мав можливість з’явитися до суду та подати заяву про застосування позовної давності до ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, однак цього він не зробив, тому доводи апеляційної скарги та заява представника ОСОБА_2 про застосування судом апеляційної інстанції строку позовної давності не ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи.

Як видно з матеріалів справи розрахунок заборгованості за кредитом ОСОБА_4 виконано та підписано головним бухгалтером ОСОБА_6, а/с. 27-32.

У суді апеляційної інстанції представник ВАТ «Ощадбанк» також надав розрахунок заборгованості за кредитом, який підписаний належними особами.

Підстав не довіряти цьому розрахунку у суду не було.

Апелянт на виконання свого обов’язку, передбаченого ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не надав суду жодного допустимого та належного доказу, який би спростовував правильність вказаного розрахунку, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги у цій частині не приймає до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги вищевикладених висновків не спростовують, у зв’яку з чим колегія суддів визнає їх безпідставними.

Рішення суду є правильним, воно ухвалено у відповідності до положень ст. ст. 212-215 ЦПК України і підстав для його скасування, як про це йдеться мова у апеляційній скарзі, немає.

Відповідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції обставини справи досліджено повно, а зібраним доказам дана вірна оцінка.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.Ф. Парапан

ОСОБА_7

ОСОБА_8