Справа № 2-А-901/09
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
15 червня 2009 року м. Каховка
Каховський міськрайонний суд Херсонської області
у складі головуючого судді Терещенко О.Є.
при секретарі Яковенко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Каховка адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС ДАІ м. Таврійськ прапорщика ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в :
06 травня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС роти ДПС ДАІ прапорщика ОСОБА_2 про визнання незаконної та скасування постанови НОМЕР_1 від 27.04.2009 року, про накладення на нього адміністративного стягнення, посилаючись на те, що 02.05.2009 року, ним отримана постанова про накладення адміністративного стягнення за ст.122 ч.1 КУпАП в розмірі 340 грн. Відповідно до вищезазначеної постанови ОСОБА_1 керуючи автомобілем „Форд”, номерний знак НОМЕР_2 , на автошляху Херсон-Генічеськ, рухався зі швидкістю 132 км/год. чим перевищив дозволену швидкість на 42 км/год. Позивач просив визнати вказану постанову незаконною, оскільки вважає, що прилад «Візір», яким було зафіксовано порушення ним Правил Дорожнього руху, не працює в автоматичному режимі, а тому не може бути доказом скоєного правопорушення. Крім того, притягнення його до адміністративної відповідальності проведено з грубим порушенням законодавства а саме КУпАП. В оскаржуваній постанові, взагалі, відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото-фіксацію, ким вона проводилася та в якому місці. Просить скасувати постанову і провадження у справі закрити.
В судове засідання позивач не з’явився надав до суду заяву. Просив розглядати справу без його участі позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомле-ний належним чином, про причини неявки не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Відповідно до ст.128 ч.4 КАС України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено:
Відповідно до постанови НОМЕР_1 від 27.04.2009 року, по справі про адміністративне правопорушення зазначено, що 27.04.2009 року ОСОБА_1 керуючи автомобілем „Форд”, номерний знак НОМЕР_2 , на автошляху Херсон-Генічеськ, 46 км. рухався зі швидкістю 132 км/год. чим перевищив дозволену швидкість на 42 км/год. правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП, за яке на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
В постанові зазначено, що правопорушення було зафіксовано за допомогою приладу «Ві-зір».
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, за наведених підстав.
Відповідно ст.3 Конституції України, діяльність Держави спрямована на гарантію прав та свобод людини.
Права і свободи людини є невід'ємними та непорушними відповідно до ст.21 Конституції України.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самовряду-вання, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів Укра-їни.
У відповідності ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, по-садових і службових осіб.
Згідно п.п.5 п.4 Положення про Державну автомобільну інспекцію МВС, затвердженого Постановою КМУ від 14.04.1997 року за № 341, одним з основних завдань ДАІ є захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху.
Відповідно до ст.258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автономному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а по-станова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притя-гується до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне право-порушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автономному режимі спеціаль-них технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кіно-зйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
До адміністративної відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорож-нього руху у разі їх фіксації працюючими в автономному режимі спеціальними технічними засо-бами, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото і кінозйомки, відеоза-пису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів, згідно до вимог ст.14-1 ч.1 КУпАП.
Вказана норма статті застосовується лише у разі фіксації порушення працюючими в авто-номному режимі спеціальними технічними засобами.
Відповідно до Інструкції з використання приладу «Візір», в графі «основні технічні харак-теристики» зазначено, що прилад працює виключно в режимах вимірювання швидкості, як стаціо-нарний або патрульний, але ніяк не автоматичний .
З фотографії вбачається, що кут огляду з приладу «Візір» є звуженим ( що є функцією зви-чайного збільшення фотокамери ), внаслідок чого, не видно жодних автомобілів, які б рухалися поруч, що не доводить їх відсутності. Проте, радарний пристрій «Візір» неможливо налаштувати на вимірювання швидкості певної точки (конкретного автомобіля), оскільки радар вимірює всі швидкості машин у потоці руху і видає на монітор або швидкість найближчого об’єкта або швид-кість найшвидшого об’єкта, в залежності від попередніх налаштувань приладу перед роботою (від- повідно до Інструкції з використання приладу «Візір»)
В зв’язку з чим, існує можливість, що вищенаведеним приладом могло бути зафіксовано швидкість найшвидшого автомобіля у потоці автомобілів, а сфотографований найближчий об’єкт крупним планом.
Таким чином, відсутні жодні докази, які вказували б, що швидкість руху, яка вказана на фотознімку, належить до автомобіля позивача.
Суд також враховує, що організація дорожнього руху здійснюється із застосуванням тех-нічних засобів відповідно до правил і стандартів, відповідно до ст.27 Закону України «Про дорож-ній рух».
Спеціально контрольно-вимірювальні прилади для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, застосовуються згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів. До ро-боти із спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правил їх застосування. Працівники, які не склали заліків, до робо-ти з такими засобами не допускаються( п.13.1, п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України від 13.11.2006 року № 1111).
Згідно до вимог ст.9 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися якщо вони відповідають вимогам, щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації і, за умови, що вони пройшли по-вірку або державну метрологічну атестацію.
Зі змісту ж оскаржуваної постанови не вбачається, хто саме був допущений до викори-стання спеціального технічного засобу, чи вивчив він інструкції та чи склав залік з використання відповідного приладу.
Крім того, суд не може залишити поза своєю увагою, що в постанові про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, взагалі, не вказано, чи пройшов прилад «Візір», яким було проведено фотозйомку, повірку або державну метрологічну атестацію.
Також, з доданої до постанови фотографії, не можна визначити, де було здійснено фото-зйомку, при цьому ніяких знаків прив’язки до місцевості немає, як немає і координат довготи та ширини. Жодних об’єктивних даних, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомо-біля відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких їрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, вста-новлених ст.72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рі-шення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністратив-ного позову.
Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідно до ст.62 Конституції України.
Відповідачем, в порушення вимог ст.71 КАСУ, не наведено суду доказів, які б спростову-вали доводи позивача.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що в діях водія ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 122 ч.1 КУпАП і постанова про адміністративне правопорушення відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Сумнівів у зібраних доказах у суду не виникає.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.3, 8, 21, 22, 26, 55, 64, 124 Конституції Укра-їни, ст.ст.9, 122, ч.1, ст.247, 254, 256, 268, 271, 283, 287-289 КУпАП, ст.ст. 5, 7, 8, 9, 11, 14, 17, 18, 19, 158, 160, 163 КАС України, п.22.9 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України , від 13.11.2006 року за № 1111, суд -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС ДАІ м. Таврійськ прапорщика ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Постанову НОМЕР_1 від 27.04.2009 року, про накладення стягнення передбаченого ст.122 ч. 1 КУпАП відносно ОСОБА_1 в розмірі 340 грн. - визнати незаконною та скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КУпАП закрити через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеля-ційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної ін-станції через суд першої інстанції.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, або з дня складення постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне ос-карження у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
С у д д я : О.Є.Терещенко