Личаківський районний суд м.Львова
Справа № 2а-2225/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2009 року Личаківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого - судді Мартинишина Я.М.
при секретарі судового засідання Здибель І.І.
з участю:
представника відповідача ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Личаківському районі м. Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії «Дітям війни» за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 31.12.2008 роки, суд -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 1646,07 грн.
Обґрунтовує позов тим, що він відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога йому не виплачувалась. Крім цього, просить поновити йому строк звернення до суду за захистом порушених прав.
В судове засідання позивач не прибув, просить розглядати справу у його відсутності, позов підтримає.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова ОСОБА_1., що діє згідно довіреності №5983/06-08 від 18.08.2008 року (а.с.10) в судовому засіданні заперечила позов та пояснила, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Крім цього, позивачу у 2008 році виплачується щомісячна державна соціальна допомога «Дітям війни» у розмірі 10% такої допомоги. Вважає позов безпідставним, просить відмовити у задоволенні такого.
Суд, заслухавши думку представника відповідача, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
До таких висновків суд прийшов, виходячи з наступного.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею першою цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і підпадає під категорію «дитина війни» (а.с.5.6).
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України – усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже, з цього часу і відновлено дію статті 6 згаданого Закону.
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Судом встановлено, що всупереч Рішенню Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова оспорювана позивачем надбавка з липня по грудень 2007 року не виплачувалась, тому позов в частині зобов'язання відповідача нарахувати на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за вказаний вище період підлягає до задоволення.
Виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеного у відповідності до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», позивачу має бути нарахована допомога за цей період.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену надбавку за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року, то такі підлягають до задоволення та суд мотивує це наступним.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Отже, саме з 22.05.2008 року відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеного у відповідності до ст. 58 Закону Укр аїни «Про Державний бюджет України на 2008 рік», з урахуванням отриманої позивачем надбавки у 2008 році в розмірі 579,30 грн., позивачу має бути донарахована надбавка за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача у визначеній позивачем грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування до пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження. Обов’язок нарахування доплати до пенсії позивачу, в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України покладено на відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова.
Задовольняючи частково позов, судом не беруться до уваги заперечення відповідача стосовно невизначеності розміру мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду справи законодавчо не визначено розмір мінімальної пенсії за віком відносно «дітей війни». Беручи до уваги, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» в цілому і, зокрема стаття 6, не суперечить Конституції України, то в даному випадку суд вважає застосувати правила, передбачені пунктами 3 та 4 ст. 8 КАС України про те, що звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. В даному випадку слід застосувати ч. 7 ст. 9 КАС України, якою встановлено можливість у разі відсутності закону, що регулює відповідні правові відносини, застосовувати закон, що регулює подібні правові відносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права.)
В пенсійному законодавстві розмір мінімальної пенсії за віком передбачений в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір немає.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого визначеного на законодавчому рівні мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації визначених Конституцією гарантій, визначеної ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова може здійснити доплату до пенсії позивачу з розрахунку 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань.
Щодо заперечень відповідача про строки звернення до суду.
Відповідно частин 1-2 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд відхиляє клопотання відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, так як на думку суду, він пропущений з поважної причини, оскільки позивач є малозабезпеченою особою і сподівався на добровільне врегулювання спору, що сталося з вини відповідача.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позивачу повинна бути нарахована щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року за мінусом здійсненої відповідачем виплати в розмірі 579,30 грн.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському районі м.Львова здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_2, встановлену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та провести відповідну виплату за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за мінусом 579,30 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Я.М.Мартинишин