УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Зазулинської Т.П.
суддів: Табачної Н.Г,
Хорошевського О.М.
при секретарі Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про звільнення квартири з-під арешту, визнання права власності на частину квартири,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2007 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Дзержинського районного суду міста Харкова з вказаним позовом.
Зазначали, що за рішеннями суду з їх батьків-відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 стягнута заборгованість за кредитним договором.
Під час виконання цього рішення був накладений арешт на все майно, що належить відповідачу ОСОБА_3, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1, та здійснюються дії щодо звернення стягнення на квартиру шляхом її реалізації з публічних торгів.
Посилаючись на те, що хоча спірна квартира на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3, але була придбана на кошти від продажу квартири АДРЕСА_2, яка належала їм та відповідачам на праві спільної часткової власності.
При цьому дозвіл на продаж 2/4 частин квартири від їх імені як неповнолітніх співвласників був наданий рішенням Дзержинського райвиконкому від 11 січня 1994 року, яким на їх батька відповідача ОСОБА_4 був покладений обов»язок грошові кошти від продажу належної їм частини квартири внести на їх ім»я по 1\4 частини на кожного.
Оскільки ці кошти на їм»я не вносилися, а були витрачені на придбання квартири АДРЕСА_1 вважали, що кожному з них належить по ? частці цієї квартири, що відповідачами з часу її придбання завжди визнавалося.
На підставі наведеного просили звільнити з-під арешту, накладеного постановою №619-627/2 від 30 листопада 2006 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Харківської області, ? частину квартири АДРЕСА_1 в м. Харкові та визнати за кожним з них право власності на ? частку цієї квартири.
У жовтні 2007 року позивачі доповнили позов вимогами звільнити ? частку спірної квартири також з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця Дзержинського віділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2008 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Харківського головного регіонального управління, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування судом норм матеріального права ( сімейного та цивільного) і порушення норм процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що спірною квартирою являється квартира АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що на час її придбання позивачі були неповнолітніми.
Придбана квартира була з метою поліпшення житлових умов сім»ї.
До придбання спірної квартири сім»я проживала у квартирі меншої площі АДРЕСА_2.
Вказана квартира була приватизована сім»єю і всім членам сім»ї, у тому числі і неповнолітнім дітям належали рівні частки.
Квартира підлягала продажу для купівлі спірної.
Для її продажу необхідно будо отримати дозвіл органу опіки та піклування.
Такий дозвіл було надано з зобов»язанням батька позивачів внесення на їх ім»я по ? частині коштів від продажу квартири.
Судом також встановлено, що кошти від продажу квартири перераховані не були, а сім»я оселилася в спірній квартирі і зареєструвалася в ній.
Право дітей на спірну квартиру батьки не оспорювали.
За такими обставинами суд дійшов обгрунтованого висновку про визнання за позивачами права власності на ? частину спірної квартири за кожним.
Оскільки на виконання попередніх рішень судів про стягнення з відповідачки сум боргу за кредитним договором на спірну квартиру накладено арешт, суд правильно звільнив квартиру у зазначеній частині з-під арешту.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Таким чином підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити .
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Копія вірна: суддя-