Справа № 1- 93

                                              2009 р.

                                                                    В И Р О К

                                       ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

11 червня  2009 року                                                     м. Тлумач            

Тлумацький районний суд Іано-Франківської області в складі :

    головуючої – судді Бондаренко Г.Ю.

    секретаря – Мороз М.І.

    з участю прокурора – Соф’як А.В.

    адвоката – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумач справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, студента ІНФОРМАЦІЯ_3, в минулому не судимого,  гр. України,

           за ст.  186 ч.2  КК України.

                                                  в с т а н о в и в :

    ОСОБА_2 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із  насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого в момент спричинення.

    Злочин скоєно при слідуючих обставинах : 29.07.2008 року близько 24 год. в с. Хотимир,  Тлумацького району неповнолітній ОСОБА_2, з метою відкритого викрадення чужого майна підійшов до незнайомого перехожого ОСОБА_3, наніс останньому серію ударів руками в різні частини тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження, після чого відкрито викрав у нього мобільний телефон марки «Сіменс Ф-60», вартістю 700 грн., із стартовим пакетом мобільного оператора «Діджус» вартістю 25 грн., на рахунку якого було 5 грн.  та гроші в сумі 6 грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 736 грн.

      В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, по обставинах справи дав слідуючі покази, що  

29.07.2008 року ввечері він, разом із своїм знайомим ОСОБА_4 знаходились в с. Незвисько Городенківського району. Біля 23 год цього ж дня в центрі села вони зустріли  знайомого ОСОБА_5, який мав автомобіль марки «Ваз-2103», який належить його батьку. Всі разом виріши покататись і поїхали в с. Хотимир Тлумацького району. Проїзджаючи центром с. Хотимир Тлумацького району він побачив хлопця, який був подібний до його знайомого. Він сказав ОСОБА_5 щоб зупинив автомобіль, оскільки він хоче поговорити із своїм знайомим. ОСОБА_5 зупинив автомобіль і коли підійшов то побачив, що це не його знайомий, але запитав у нього «чи має закурити». Відповідь на своє запитання почув у грубій формі, це його розізлило, він догнав потерпілого та наніс декілька ударів руками в різні часчтини тіла від чого останній впав, а він забрав у нього мобільний телефон, шість гривень сів у машину і поїхали в с.Незвисько.

    Через деякий час вказаний телефон він з ОСОБА_5 продали продавцю  магазину с.Хотимир  ОСОБА_6 за 60 грн., а грошима поділились.  

    У вчиненому щиро розкаюється, запевняє суд, що більше такого не повториться, просить суворо його не карати.

    Крім визнання своєї вини самим підсудним його вина у вчиненному злочині доведена показами потерпілого, свідків, матеріалами справи перевіреними судом.

    Так, потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що вечером  29.07.2008 року він був в центрі с. Хотимир, де спілкувався з друзями. Близько півночі він пішов додому, а коли звернув з центральної дороги у вуличку де живе його бабуся, то побачив, що назустріч їде автомобіль. Даний автомобіль проїхав повз нього і зупинився. З автомобіля вийшли два хлопці, які підійшли до нього і один з них запитав, як проїхати на Бучач і чи має він закурити. Не давши закурити один із них повалив його на землю і почав наносити удари руками по різних ділянках тіла, іший сказав не бити. Він запитав у незнайомого хлопця що йому потрібно, у відповідь почув: гроші і мобільний телефон. Він віддав незнайомому мобільний телефон із стартовим пакетом і 6 грн., бо боявся, що його будуть продовжувати бити.

    На слідуючий день про даний випадок повідомив працівників міліції.

    Завдані злочином збитки відшкодовані повністю батьками підсудного, претензій матеріального та морального характеру до підсудного не має, просить суворо його не карати.  

    Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює продавцем магазину в с. Хотимир Тлумацького району.

    12.08.2008 року вона купила у ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Сіменс А-60», бувший в користуванні, за 60 грн.

    Через декілька днів до неї прийшли працівники міліції і повідомили, що телефон викрадений та вилучили його.

З приводу обставин, які за законом підлягають встановленню у справах про злочини неповнолітніх, законний представник неповнолітнього підсудного ОСОБА_2 – його мати  ОСОБА_7  пояснила, що син виховується в багатодітній сім’ї, він добрий і чуйний. Через кілька днів після цього випадку син зізнався їй, що скоїв злочин і дуже переживав. Вважає, що здатна застерегти його від подібного, оскільки син сам усвідомлює неправомірність свого вчинку.

Вина підсудного також стверджується  протоколом усної заяви (а.с.9), довідкою про вартість мобільного телефона (а.с.11), актом судово-медичного обстеження (а.с.13-14), розпискою (а.с.25), висновком експерта (а.с.53-54) та іншими матеріалами справи перевіреними судом.

Оцінивши докази в їх сукупності суд, вважає, що вина підсудного у відкритому викраденні чужого майна (грабежу) поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого  знайшла своє ствердження в судовому засіданні, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 186 ч.2 КК України.

    Призначаючи покарання підсудному,суд враховує,що злочин передбачений  ст. 186 ч.2 КК України  відноситься до тяжких злочинів, що вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та навчанняя, виховується у багатодітній сім’ї, що шкода відшкодована – повернуто викрадене, щиро розкаюються у скоєному,  думку потерпілого, який просить підсудного не судити.

    За наявності наведених обставин, що пом”якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з врахуванням особи винного, виходячи з принципу, що покарання має бути призначене  необхідне і достатнє для виправлення підсудного, суд вважає, що при призначенні покарання  за ст. 186 ч.2 КК України слід перейти на підставі ст. 69 КК України до іншого  більш м”якого виду  покарання не зазначеного в санкції статті за цей злочин  у виді громадських робіт.      

    Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.

    На підставі наведеного, керуючись ст. ст.  323, 324,  КПК України, суд,-

   З А С У Д И В :

    ОСОБА_2 визнати винним за ст. 186 ч.2  КК України  та із застосуванням ст. 69, 100 КК України  призначити  йому покарання  – 100 (сто) годин громадських робіт.

Запобіжний захід  засудженому ОСОБА_2 до набуття вироком законної сили  залишити попередньо обраний - підписку про невиїзд.

    Речові докази по справі : мобільний телефон «Сіменс А 60», який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого після набуття вироком законної сили повернути ОСОБА_3, мешканцю м. Івано-Франківськ, вул. Молодіжна, 32/109.

    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п”ятнадцяти діб з моменту проголошення через Тлумацький районний суд.

                                      Головуюча: підпис

З оригіналом вірно:

Суддя Тлумацького

районного суду :                                      ОСОБА_8