Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №333/286/15 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрієва М.М.

Провадження № 22-ц/778/6050/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4

на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені), -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені).

В позові зазначала, що вона з відповідачем перебували у шлюбі. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом дитинства. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2011 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходів (заробітку), починаючи з 04.08.2011 року і до повноліття дитини. Відповідно до виконавчого провадження № 1009/10 аліменти ОСОБА_5 сплачував не систематично, в результаті чого має заборгованість. Вважає, що останній має інші джерела доходу. Заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на 01.01.2015 року становить 1222, 83 грн. Рівень інфляції та 3% річних від простроченої суми, становить 280,10 грн. Загальна заборгованість складає 1502,93 грн. Окрім цього вона звернулась за правовою допомогою до спеціалістів в галузі права, що призвело до додаткових витрат. Посилаючись на ці обставини, просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь заборгованість по аліментам з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1191,78 грн., 3% річних у розмірі 280,10 грн. та витрати на правову допомогу.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_3 було змінено підстави позову та збільшено розмір позовних вимог, відповідно до яких зазначала, що відповідач ОСОБА_5 має заборгованість по сплаті аліментів. Проте державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ було закінчене виконавче провадження про стягнення аліментів з останнього. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження було встановлено, що ОСОБА_5 сплачував аліменти не систематично та у останнього накопичувалась заборгованість по їх сплаті. Вважає, що зарахування поточних платежів, як аліментів за поточний місяць, а не в рахунок погашення боргу є помилковим. На підставі своїх розрахунків та наявної заборгованості по сплаті аліментів у відповідача, просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 590,38 грн., неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 40408,21 грн. стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 4547,20 грн.

Уточнивши зазначену позовну заяву просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 333,17 грн., неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 39694,89 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 8932 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2015 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідачем подані заперечення на спростування доводів апеляційної скарги. Він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4, відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2011 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини всіх доходів, починаючи з 04.08.2011 року до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до довідки від 31.01.2013 року, виданої начальником Комунарського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_8 встановлено, що ОСОБА_3 не отримувала від ОСОБА_5 аліменти у період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року по виконавчому листу № 2-3684 виданому Комунарським районним судом м. Запоріжжя.

Згідно довідки - розрахунку наданою державним виконавцем від 07.03.2013 року встановлено, що заборгованість по аліментам виникла з 04.08.2011 року. Всього повинно бути сплачено 5981,04 грн. Сплачено 2400 грн. Загальна сума боргу на 04.02.2013 року складала 3581,04 грн.

Заборгованість по сплаті аліментів станом на 13.11.2014 року становила 4662,92 грн., що підтверджується розрахунком державного виконавця від 03.12.2014 року.

ОСОБА_9 зверталась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовом до Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ про скасування довідки № 758/10, якою зазначено, що ОСОБА_3 отримала аліменти за період з лютого 2013 по грудень 2013 року. Постановою суду від 22.06.2015 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Згідно довідок наданих УПСЗН ЗМР по Комунарському району встановлено, що ОСОБА_6 перебуває на обліку та отримує соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам з 13.11.2014 року по 30.11.2016 року в розмірі 949 грн.

ОСОБА_3 перебувала на обліку та отримувала соціальну допомогу з 23.11.2011 року по 12.11.2014 року у розмірі 949 грн.

ОСОБА_5 надано копії квитанцій про сплату аліментів (а.с. 106-123, 138, 140 - 144).

Постановою старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_10 від 05.12.2014 року закінчено провадження у справі у зв'язку із повним фактичним виконанням.

Відповідача ОСОБА_5 було звільнено з підприємства ТОВ «Зв'язокмонтаж» за власним бажанням 31.03.2014 року, що підтверджується наказом № 12-к від 31.03.2014 року (а.с. 69).

Відповідно до довідки наданої в.о. гол. бухгалтера ТОВ «Зв'язокмонтаж» ОСОБА_11 встановлено, що з 05.06.2012 року по 31.03.2014 року ОСОБА_5 виплачувалась заробітна плата з затримками - відстроченням платежу на 55 - 65 календарних днів (а.с. 154).

У зв'язку із банкрутством підприємства ОСОБА_5 з 22.04.2014 року по 04.11.2014 року не отримував заробітну плату (а.с. 157).

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 – 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд першої інстанції правильно вирішив справу, виходячи з таких норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно з ч. З ст. 194 СК України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нарахована заборгованість по сплаті аліментів підлягає стягненню в судовому порядку тільки у випадку її виникнення на підставі добровільної сплати аліментів одним із батьків, а не у зв'язку з примусовим їх стягненням за рішенням суду.

При цьому суд на підставі вищевказаних належних доказів (квитанцій про сплату) встановив, що аліменти відповідач у досліджуваний період сплачував. Тому виконавче провадження закрите у зв’язку з повним фактичним виконанням.

Суд вірно вказав, що за а ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України встановив факт погашення заборгованості за аліментами та відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішення суду, у її виникненні. Відповідно, є правильним висновок рішення про відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Вказаний висновок відповідає роз'ясненням п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» де зазначено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Судом першої інстанції встановлений факт несвоєчасної виплати відповідачу заробітної плати, що призвело до несвоєчасної виплати аліментів та утворення заборгованості.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у витребуванні та дослідженні матеріалів виконавчого провадження з відомостями, щодо повідомлення боржника про необхідність сплати аліментів, відкриття виконавчого провадження, розрахунків розміру заборгованості не знайшли свого підтвердження.

Під час апеляційного провадження було встановлено, що сторона позивача зверталася до органів ДВС для ознайомлення з виконавчим провадженням та зняття фотокопій, які могли бути засвідчені за проханням стягувача, що ним не було зроблено. З викладеного слідує, що позивач не мав складнощів для отримання доказі з матеріалів виконавчого провадження і мав їх надати суду першої інстанції для підтвердження позовних вимог.

Фактично виконавче провадження містить постанову про його закінчення у зв’язку із повним виконанням, яка є чинною і стягувачем не оскаржена, що і приймає до уваги колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги щодо залишення поза увагою суду першої інстанції розбіжностей у довідках з місця роботи боржника щодо розмірі заробітної плати та періодів її виплати, несвоєчасності виплат перевірені під час апеляційного розгляду справи.

Колегією суддів задоволене клопотання представника позивача про витребування доказів та ухвалою від 02.12.2015р. від Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області витребувані письмові докази – відомості про розмір доходів ОСОБА_5 за період з серпня 2011р. по теперішній час.

Отримані відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів відповідачу ОСОБА_5 досліджені у судовому засіданні та підтверджують факти несвоєчасності виплати заробітної плати відповідачу в досліджуваний період.

Вказане додатково спростовує доводи апеляційної скарги щодо наявності вини боржника у несвоєчасній сплаті аліментів.

Виходячи із того, що справа вирішена не на користь позивача, суд першої інстанції не мав передбачених ст.88 ЦПК України підстав для стягнення з відповідача судових витрат, у тому числі на правову допомогу. Аналогічні доводи апеляційної скарги також не мають підстав для задоволення у зв’язку із тим, що колегія суддів погоджується з правильністю висновків оскарженого рішення, що унеможливлює стягнення на користь позивача судових витрат у справі.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 – 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: