Справа № 2-856/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 червня 2009 року  Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:                

              головуючого -   судді Вуїва О.В.,  

              при секретарі – Козачук О.С.,

              за участю: позивачки ОСОБА_1 , її представника – ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_3  про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4  про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що в червні 2008 року між нею та             ОСОБА_3  було укладено усний договір позики грошових коштів.

Відповідно до договору позивачка передала у власність ОСОБА_3  грошові кошти в  сумі 5000 грн., а останній зобов’язався  повернути їх протягом одного місяця.

Проте, позичальник умови договору не виконав.

17 листопада 2008 року брат позичальника - ОСОБА_4  в письмовій формі зобов’язався в строк до 31 грудня 2008 року повністю сплатити заборгованість ОСОБА_3  в сумі 5000 грн.

Проте взятого на себе зобов’язання  не виконав.

Вказуючи на ту обставину, що за згодою кредитора в зобов’язанні фактично відбулася заміна боржника і цією особою є відповідач по справі, тому позивачка просила стягнути з       ОСОБА_4  суму боргу та всі сплачені нею судові витрати.

Ухвалою суду від 23 квітня 2009 року до участі в справі в якості відповідача залучено ОСОБА_3

Ухвалою суду від 10 червня 2009 року провадження по справі відносно ОСОБА_4  було закрито в зв’язку з відмовою ОСОБА_1  від позову до цього відповідача.

В зв’язку з відмовою в судовому засіданні від позову до ОСОБА_4  позивачка та її представник – ОСОБА_2   змінили його підставу, вказуючи на те, що в червні 2008 року ОСОБА_3  за усним договором позики отримав у борг кошти ОСОБА_1  в сумі 5000 грн., які зобов’язався повернути позикодавцю протягом одного місяця.

Проте, взяті на себе зобов’язання не виконав.

Незважаючи на відсутність письмового договору факт отримання позичальником коштів підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, винесеною в 2008 році Вознесенським МВ УМВС України в Миколаївській області за зверненням ОСОБА_1    

Враховуючи вказані обставини, позивачка та її представник просили про стягнення суми боргу та всіх понесених нею судових витрат.

Відповідач ОСОБА_3  в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що дійсно в червні 2008 року він уклав з позивачкою усний договір позики, за яким отримав кошти в сумі 2000 грн., які зобов’язався повернути позикодавцю протягом одного місяця, однак свої зобов’язання не виконав.

В іншій частині позов вважав необгрунтованим, тому не вбачав підстав для його повного задоволення.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлена та не заперечувалася відповідачем та обставина, що в червні 2008 року ОСОБА_1  та ОСОБА_3  уклали між собою в усній формі договір позики.

 Відповідно до договору позивачка передала у власність відповідача грошові кошти в сумі 2000 грн., а останній зобов’язався  повернути їх протягом одного місяця.

Однак позичальник у вказаний строк борг не повернув.

Доводи ОСОБА_1  та її представника про укладення сторонами договору саме на суму        5000 грн., а також факт проведення органами внутрішніх справ за заверненням позикодавця перевірки з прийняттям відповідного рішення не знайшли свого підтвердження належними доказами, як того вимагають положення ст.ст. 10, 60 ЦПК України, а також повністю спростовуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи (а.с. 43).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством,  зокрема з договорів та інших правочинів.

З положень ч. 1 ст. 1046, ст. 1047 ЦК України вбачається, що за договором позики (який укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків (ч. 1 ст. 218 ЦК України).

Положення ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачають обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов’язання та зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України,  зокрема,  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три  проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Оскільки положення ст.ст. 526, 530 ЦК України вказують на те, що зобов’язання повинно виконуватися належним чином і в установлений строк, неналежне виконання зобов’язання не звільняє боржника від обов’язку його виконання, а томк позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині встановленої судом сума боргу – 2000 грн.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача відповідно до розміру задоволених вимог також підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачкою при зверненні до суду, а саме 200 грн. витрат на правову допомогу, 12 грн. витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи та 20,40 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1  до ОСОБА_3  про стягнення боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3   на користь ОСОБА_1   борг за договором позики в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень, а також в повернення 232   (двісті тридцять дві) гривні 40 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                       О.В. Вуїв

Згідно з оригіналом: суддя: