Справа № 22-ц-1283- ф/2008
Головуючий в першій інстанції Притуленко О. В.
суддя-доповідач суддя Панченко О.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В., Соболюка М. М. ,
при секретарі Арутюнян Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно за договором іпотеки, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), малого приватного підприємства „ Сіуч" про визнання недійсними договору іпотеки та кредитного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 березня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно за договором іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що на забезпечення виконання зобов'язань повернення кредиту у сумі 500000 грн., за кредитним договором № 49/03 від 23 серпня 2005 року, укладеним між банком та МПП „Сіуч" на строк до 22 серпня 2007 року, між позивачем та ОСОБА_1був укладений договір іпотеки № 112/03 від 22 вересня 2005 року, на підставі якого банку в іпотеку надана квартира, розташована за адресою:АДРЕСА_1 вартість якої сторони визначили у 100000 грн.
У зв'язку з невиконанням позивальником - МПП „Сіуч" зобов'язань за кредитним договором в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, за рахунок предмета іпотеки позивач просив задовольнити його вимоги за основним зобов'язанням у сумі 350000 грн., по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 17178, 09 грн. та суми комісії за управління кредитом - 1450, 86 грн.
ОСОБА_1звернувся в суд із зустрічним позовом до банку про визнання недійсними договору іпотеки №112/03 від 22 вересня 2005 року та кредитного договору №49/03 від 23 серпня 2005 року, мотивуючи тим, що для укладення договору іпотеки істотне значення мали обставини, пов'язані зі ступенем фінансового ризику, який суттєво зменшувався забезпеченням зобов'язань за кредитним договором заставою товарів в обороті - паливно-мастильними матеріалами, належними позичальнику (МПП „Сіуч"), вартість яких перевішувала суму кредиту. Повідомив про існування предмету застави, банк замовчав ти обставини, що наявність бензину ним взагалі не перевірялась, чим умисно ввів його в оману стосовно обставин, які мають істотне значення для справи.
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2008 року (з урахуванням описки, виправленої ухвалою суду від 25 квітня 2008 року)
первісний позов Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку (ЗАТ) задоволено - звернено стягнення на майно ОСОБА_1, передане в іпотеку. В задоволенні вимог до МПП „Сіуч" відмовлено.
Зустрічний позов залишений без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині звернення стягнення на майно за договором іпотеки та відмови в задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним договору іпотеки скасувати, ухвалити нове рішення - про задоволення його позовних вимог щодо визнання недійсним договору іпотеки та.відмову в задоволенні вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На думку апелянта суд дав неналежну правову оцінку наданим ним доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договорів іпотеки та кредитування, як укладених під впливом обману.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 23 серпня 2005 року між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (ЗАТ) (далі - АКБ „Промінвестбанк") в особі філії „Відділення Промінвестбанку у м. Феодосія АР Крим" та Малим приватним підприємством „Сіуч" був укладений кредитний договір №49/03 за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 500000 грн. на виробничі потреби (оплату паливно-мастильних матеріалів). Строк повернення кредиту, встановлений договором - 21 серпня 2007 року. Відповідно до пункту 2.1 цього договору кредит надавався двома етапами: 400000 грн. та 100000 грн. при повному виконанні пункту 3.9 договору, який передбачав забезпечення кредиту.
23 серпня 2005 року АКБ „Промінвестбанк" в особі філії „Відділення Промінвестбанку у м. Феодосія АР Крим" та МПП „Сіуч" уклали договір застави №100/03, відповідно до п.1.1 якого останній забезпечує вимоги банку, що випливають з кредитного договору № 49/03 від 23 серпня 2005 року шляхом передачі в заставу товарів в обороті (паливно-мастильних матеріалів): бензин А-92 в кількості 227000, 0 літрів, вартість якого сторонами визначена в 565000 грн. без ПДВ. Відповідно до пунктів 1.3, 1.5 предмет застави, який належить МПП „Сіуч", знаходиться на відповідальному зберіганні у ТОВ „Атан-Крим" в смт. Кіровське АР Крим, вул Ювілейна, 53/2.
22 вересня 2005 року АКБ „Промінвестбанк" в особі філії „Відділення Промінвестбанку у м. Феодосія АР Крим" та ОСОБА_1 уклали договір-іпотеки № 112/03 відповідно до пункту 1.1 якого останній частково забезпечує вимоги Банку, що випливають з кредитного договору № 49/03 від 23.08.2005 року, укладеного з МПП „Сіуч", шляхом передачі в іпотеку належної йому квартири АДРЕСА_1
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив із того, що пунктами 3.1.5 та 5.1 договору іпотеки передбачено право АКБ „Промінвестбанку" у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, звернути стягнення на предмет договору іпотеки. Оскільки з 01 березня 2006 року зобов'язання за кредитним договором позичальником не виконувалися, суд дійшов висновку про те, що вимоги Банку про звернення стягнення на майно за договором іпотеки є обґрунтованими.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1не доведений факт навмисного введення його в оману працівниками банку. Крім того, наявність або відсутність товарів в обороті, які були предметом договору застави між кредитором і заставодавцем, не мають істотного значення для укладення договору іпотеки між кредитором та іпотекодавцем та не підпадають під обставини, визначені ст. ст. 229, 230 ЦК Україні, як підстави для визнання договору недійсним.
Оскаржуючи рішення суду, апелянт вказує на те, що при вирішенні справи поза увагою суду залишився той факт, що АКБ „Промінвестбанк" навмисно ввів його в оману щодо наявності товарів в обороті, внаслідок чого він припустився помилки щодо ступеню фінансового ризику, який суттєво збільшився, оскільки у разі звернення стягнення на предмет іпотеки він не зміг би на підставі п.3ч.1 ст. 512, ст. 514, ч.1 ст. 517 ЦК України та ч.2 ст. 26 Закону
України „Про заставу" набути прав кредитора за договором застави № 100/03 від 23.08.2005 року, а також за договором застави, який був укладений між АКБ „Промінвестбанк" в особі філії „Відділення Промінвестбанку у м. Феодосія АР Крим" та МПП „Сіуч" за номером №139/03 від 07.12.2005 року про передачу в заставу товарів в обороті (паливно-мастильних матеріалів): бензину А-95 в кількості 96987, 0 літрів, вартість якого сторонами визначена в 250000 грн. без ПДВ, розташованого також за адресою: в смт. Кіровське АР Крим, вул. Ювілейна, 53/2.
На думку апелянта, складаючи акти наявності, стану, вартості і загальної характеристики майна, яке передається під заставу - бензину, посадові особи Банку не додержувалися вимог ч.5 ст. 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність" щодо зобов'язання перевіряти наявність забезпечення кредитів; пункту 1.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, відповідно до якої банк має право розпочати здійснювати кредитні операції лише за умови дотримання вимог чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України; пункту 6.2.2 Положення про порядок кредитування в філіях Промінвестбанку затвердженого рішенням правління Банку від 14.05.2004 року, згідно з яким кредитний працівник, разом з працівниками служби безпеки та юридичного відділу (і працівниками інших; підрозділів, якщо вони призначені керівником станови банку для визначення ліквідності: забезпеченості кредиту) зобов'язані переконатися в можливості реалізації забезпечення, які додаткового шляху погашення кредиту та відсотків (зокрема, підтвердити його наявність місцезнаходження, можливість його відчуження, тощо), а також Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України. Замовчування працівниками Банку обставин, які мають істотне значення (що перевірка наявності бензину фактично не здійснювалася) за твердженням апелянта знаходяться в безпосередньому зв'язку з його волевиявленням на укладення договору іпотеки, бо за умовами кредитного договору зобов'язання МПП „Сіуч" поряд з іпотекою мали забезпечуватися і заставою товарів в обороті.
Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним лише тоді. якщо особа помилилася щодо обставин, які мають істотне значення. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помити щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Згідно із ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотно значення (частина перша статті 229 цього кодексу) такий правочин визнається судом недійсним.
Істотні умови іпотечного договору наведені у ч.1 ст. 18 Закону України „Про іпотеку". Крім відомостей про іпотекодавця та іпотекодержателя до істотних умов вказаного договору відносяться: зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки та/або його реєстраційні дані; посилання на видачу заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Доводи апелянта про те, що відсутність товарів в обороті, які були предметом застави, мають істотне значення для укладення договору іпотеки, є неспроможними, оскільки не засновані на законі.
Припущення ОСОБА_1щодо наявності або відсутності товарів в обороті як застави не підпадають під жодну з обставин, які мають істотне значення відповідно до ст. 229 чи ст. 230 ЦК України.
Не доведений також апелянтом факт умисного введення його в оману, тобто повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення і наявність його безпосереднього зв'язку з волевиявленням ОСОБА_1 укласти договір іпотеки.
Не підтверджені такі обставини і вироком Феодосійського міського суду АРК від 26 грудня 2006 року, яким встановлено, що Балаценко К.К, будучі директором МПП „Сіуч", сумісно з
ОСОБА_2, у серпні 2005 року, з метою отримання кредиту для МПП „Сіуч", склали наступні фіктивні документи: фінансовий звіт МПП „Сіуч" станом на 30.06.2005 року, в якому умисно збільшили значення доходних складових; довідки-відомості по найбільших кредиторах та дебіторах МПП, ; договір зберігання №5 від 06.01.2005 року, нібито укладений між МПП „Сіуч" та ТОВ „Атан-Крим", відповідно до якого останній здійснює зберігання належних МПП ", Сіуч" паливно-мастильних матеріалів. Документи, які містили недостовірну інформацію про фінансово-господарську діяльність МПП, у серпні 2005 року вказані особи надали до філії „Відділення Промінвестбанку у м. Феодосія АР Крим і на підставі цих документів між МПП , , Сіуч" та банківською установою був укладений кредитний договір №49/03 від 23.08.2005 року. відповідно до якого банк надав МПП кредит у сумі 500000 грн.
Діюче законодавство не покладає на фінансові установи, які надають кредит, обов'язку при укладенні договору іпотеки повідомляти іпотекодателя про обсяг забезпечення зобов'язання та надавати відомості щодо заставного майна.
Крім того, фіктивність вказаних документів була встановлена вироком суду лише 26
грудня 2006 року.
Виходячи з наведеного, з урахуванням того, що договір застави та договір іпотеки є окремими договорами; забезпечення кредиту заставним майном не відноситься до істотних умов договору іпотеки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для визнання цього договору недійсним.
Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухваленого
судом рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційній суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. '303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у
цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 березня 2008 року (з урахуванням описки, виправленої ухвалою суду від 25 квітня 2008 року) залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.