УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 березня 2009 року                                             м. Дніпропетровськ

 

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду                  у складі:

головуючого судді:	Баранник Н.П. (доповідач),
суддів:  при секретарі:   за участю прокурора	Коршуна А.О., Кожана М.П.,  Дубовій К.С.,     Гузія Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу	Кіровоградського міжрайонного  природоохоронного прокурора
на постанову господарського суду Кіровоградської   області  від 14.08.2008р. у справі № 4/132
за  позовом	ОСОБА_1                 в інтересах держави в особі ОСОБА_2
до   третя особа:   про	ОСОБА_3   ОСОБА_4   визнання незаконним та скасування п. 8.42 рішення № 405 від 28.12.2007р.

 

ВСТАНОВИЛА:

     

У квітні 2008р. ОСОБА_1                 (далі по тексту прокурор) в інтересах держави в особі ОСОБА_2 (далі по тексту позивач) звернувся до   суду з позовом про визнання незаконним та скасування п. 8.42 рішення             № 405 від 28.12.2007р. ОСОБА_3  (далі по тексту відповідач).

    Постановою господарського суду Кіровоградської   області від 14.08.2008р.                     у  справі № 4/132 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Прокурор, не погодившись із постановою суду, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, прокурор просить постанову у даній справі  скасувати та прийняти нову, якою задовольнити вимоги позову.        

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на задоволенні її вимог.

Позивач, відповідач та третя особа про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі в судовому засіданні не направили, тому колегія суддів вважає можливим справу розглянути                  без участі представників зазначених сторін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1, в порядку нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів, проведено перевірку законності окремих положень рішення Кіровоградської міської ради № 405 від 28.12.2007р. «Про розгляд звернень юридичних              і фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин».

Під час перевірки встановлено, що в п. 8.42 вищезазначеного рішення йдеться          про погодження місця розташування та надання третій особі згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 35 років площею  10931,07 кв.м інших відкритих земель без рослинного покриву або з незначними рослинним покривом по вул. Нижній П'ятихатській під розміщення автостоянки                       за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.

Прокурор звернувся з адміністративним позовом про скасування п. 8.42 рішення відповідача  № 405. Позовні вимоги ґрунтуються на доводах про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного пункту рішення встановленого законом порядку передачі земельних ділянок юридичним особам, а також порушення встановленого законом порядку погодження місця розташування земельних ділянок юридичним особам                     та надання згоди на розроблення проектів їх відведення. Крім того, прокурор вказує                 на порушення відповідачем при прийнятті спірного пункту рішення встановленої процедури його прийняття, а саме - порушення положень Регламенту Кіровоградської міської ради.

Колегія суддів, аналізуючи  в сукупності встановлені фактичні дані та матеріали справи, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Із змісту ст.ст. 1, 3 Земельного кодексу України випливає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом,                              як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин             на території сіл, селищ, міст, згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України, належить:         а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, тощо.

Виходячи з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування                      в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються  відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

В ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

З обставин справи вбачається, що в п. 8.42 рішення відповідача  № 405                          йдеться про надання органом місцевого самоврядування ОСОБА_4 згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки          в оренду під розміщення автостоянки за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі -                         це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Із змісту ст. 15 зазначеного вище Закону, невід'ємною частиною договору оренди землі є проект відведення земельної ділянки.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття спірного пункту рішення, передача в оренду земельних ділянок,                             що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

В ч.ч. 3 - 5 ст. 123 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття спірного пункту рішення, встановлено, що юридична особа, зацікавлена                   в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної                          або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація                   або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду             на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 15 ст. 151 Земельного кодексу України, матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану                або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки         з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі,                 яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки,                         що вилучається, та умови її відведення.

При цьому, сама ст. 151 Земельного кодексу України, яка, на думку прокурора була порушена відповідачем при прийнятті оскаржуваного пункту рішення, регулює порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок.

«Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів», затверджений постановою КМУ № 427 від 31.03.2004р., на порушення якого у спірних правовідносинах також вказує прокурор, був прийнятий на виконання положень ч. 2 ст. 151 Земельного кодексу України, що випливає із преамбули цього Порядку.

Тобто, цей Порядок також регулює питання, пов'язані із вилученням (викупом) земельних ділянок, що також випливає із його змісту.

З посиланням на приписи ст.ст. 116, 124 Земельного кодексу України,                    ст.792 Цивільного кодексу України, господарським судом зроблено обґрунтований висновок про те, що оренда земельної ділянки полягає у наданні, передачі в користування такої ділянки, а не у вилученні (викупі) чи відчуженні. За змістом наведених норм, вилучення (викуп) земельної ділянки проводиться лише у випадку, коли відповідна земельна ділянка перебуває у власності або користуванні іншої особи.

В  п. 8.42 рішення № 405 від 28.12.2007р. третій особі надавалась згода                          на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка не перебувала                          у власності чи користуванні інших осіб. Тобто, у спірних правовідносинах не має місце вилучення чи викуп земельної ділянки.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що посилання прокурора                          на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення положень                    ст. 151 Земельного кодексу України та «Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів» є безпідставними. З огляду на що, безпідставними можна вважати             і твердження позивача про необхідність вчинення відповідачем до прийняття спірного рішення дій, передбачених ч. 7 ст. 151 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що підставами для визнання акта недійсним (його скасування) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно зі ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Прокурором, в порушення  вимог ст. 71 КАС України, не були доведені                          ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а саме: невідповідності спірного рішення відповідача вимогам чинного законодавства України. В той же час, відповідачем доведено відсутність порушень, на які посилається прокурор в підставі позову.

У якості іншої підстави вимог позову визначено те, що оскаржуваний пункт рішення відповідача прийнятий в порушення встановленої чинним законодавством України процедури.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним (його скасування) лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою                          для визнання його недійсним (скасування), якщо інше не передбачено законодавством.

З матеріалів справи не вбачається того, що зазначені прокурором обставини прийняття спірного рішення призвели до прийняття неправильного акта.

Прийняття рішення органом місцевого самоврядування про надання юридичній особі згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки                        в оренду не свідчить про недотримання відповідачем порядку набуття та реалізації права на землю.

Аналіз обставин справи свідчить про те, що рішення № 405 від 28.12.2007р. прийнято в межах повноважень Кіровоградської міської ради, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно   та всебічно дослідив обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив у справі законне                  та обґрунтоване рішення, без порушення норм матеріального  та процесуального права,            а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою                для скасування законної постанови суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову господарського суду Кіровоградської області у даній справі - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1                   залишити без задоволення .

 

Постанову господарського  суду Кіровоградської області від 14.08.2008р. у справі № 4/132   залишити без змін .

 

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

У повному обсязі ухвалу складено 26.06.2009р..

 

 

Головуючий суддя:                             Н.П. Баранник

 

Судді:                                     А.О. Коршун

 

                                    М.П. Кожан