ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
12 березня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Кожана М.П. (доповідач) ,
суддів - Коршуна А.О.
- Баранник Н.П
при секретарі - Дубова К.С.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_4
відповідача - представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову Господарського суду Запорізької області від 17.04.2008р. у справі №9/194/08-АП
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000182900-1675 від 07.12.2007р.,
встановила:
У лютому 2008 року Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 №0000182900/0-1675 від 07.12.2007р..
Постановою Господарського суду Запорізької області від 17.04.2008р. у справі №9/194/08-АП у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що податкові накладні, виписані ПП ОСОБА_3, не є дійсними, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість №65175537 від 20.01.2000р. ПП ОСОБА_3, з яким ПП ОСОБА_1 мав взаємовідносини анульовано згідно акту анулювання від 16.09.2004р. №151/1710.
Не погодившись з вищезазначеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що постанова Господарського суду Запорізької області від 17.04.2008р. у справі №9/194/08-АП прийнята з неповним з'ясуванням обставин по справі, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 17.04.2008р. у справі №9/194/08-АП та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд не з'ясував у повному обсязі обставини справи. Позивач зазначає, що суд не встановив чи попереджала ОСОБА_2 ПП ОСОБА_3 про те, що його свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано.
У судовому засіданні по справі було з'ясовано, що відповідач не повідомляв апелянта про скасування свідоцтва платника податку на додану вартість №65175537 від 20.01.2000р. виданого на ім'я ПП ОСОБА_3
Суд не застосував до вирішення справи норму, яку був повинен застосувати, а саме ст. 251 Господарського кодексу України (надалі - ГКУ).
У відповідності до ст. 250 ГКУ, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з Акту (арк. 6-11), на думку відповідача, апелянт начебто скоїв правопорушення податкового законодавства у період часу з серпня 2006р. по вересень 2007р. (включно).
Таким чином, у порушення вищенаведених приписів ГКУ, відповідач застосовує до апелянта адміністративно-господарські санкції пізніш як через один рік з дня порушення заявником встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (Рішення датовано 07.12.2007р.). що є протиправним та незаконним.
На думку апелянта, суд не застосував до вирішення справи норму, яку був повинен застосувати, а саме ст. 218 ГКУ. Суд не встановив вину апелянта у правопорушенні.
Відповідно до ст. 218 ГКУ, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Апелянт не скоював жодного правопорушення у сфері господарювання. Таким чином, у апелянта відсутня вина в порушеннях податкового законодавства, що вказані в Рішенні та Акті. Відповідальність за правопорушення повинна нести винна у правопорушенні особа. Як вбачається з постанови, питання вини апелянта суд взагалі не торкався та не розглядав.
Вина апелянта у спірному правопорушенні не доказана.
Таким чином, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, письмових заперечень чи пояснень до суду не направив. про поважність причин не явки його представників у судове засідання суд не повідомив, за таких обставин справа розглядається за відсутності його представників.
Суд належним чином повідомив учасників адміністративного процесу про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до розпорядження в.о. голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2008р. №319 справу передано на розгляд судді Кожана М.П.
Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи.
Підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення став акт перевірки від 29 листопада 2007 р. № 999/1702-2274012811 "Про результати виїзної планової перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.04.2006р. по 30.09.2007р.
Проведеною перевіркою встановлено, що за перевіряємий період з 04.04.2006 р. по 30.09.2007 р. приватний підприємець ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності мав взаємостосунки з ПП ОСОБА_3 На початку співробітництва ПП ОСОБА_3 повідомив ПП Пугача О.С, що він є платником податків і зареєстрований як платник податку на додану вартість (що підтвердив ксерокопією свідоцтва платника ПДВ). Сумніву не виникало, так як ПП ОСОБА_3 надавав податкові накладні, заповнені згідно вимог податкового законодавства, підписаних і завірених печаткою.
При перевірці правильності віднесення сум ПДВ до податкових зобов'язань та податкового кредиту та визначення розрахунків з бюджетом (чистої суми зобов'язань з ПДВ) встановлено наступне:
Листом від 23.11.2007р. № 17682/7/17-212 (вх.№3481/7 від 23.11.2007р.) ОСОБА_2 повідомлено, що ПП ОСОБА_3 в ОСОБА_1 зареєстрований як платник податків з 20.01.2000р. за №730. Свідоцтво платника податку на додану вартість №65175537 від 20.01.2000р., яке було анульовано відповідно до п.9.6 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. ( діючого в редакції на момент складання акту анулювання ) згідно акту ОСОБА_2 від 16.09.2004р. №151/1710. Згідно акту анулювання, свідоцтво платника податку на додану вартість №65175537 від 20.01.2000р. анульовано 16.09.2004р. СГД - фізична особа ОСОБА_3 до ОСОБА_1 протягом трьох років не звітує.
Оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість №65175537 від 20.01.2000р. ПП Соколова СЛ., з яким ПП ОСОБА_1 мав взаємовідносини у період з 04.04.2006 р. по 30.09.2007 р. анульовано згідно акту анулювання від 16.09.2004р. №151/1710., ПП ОСОБА_3 не мав право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних, з чого витікає, що податкові накладні, які виписані ПП Соколовим СЛ., є не дійсними.
На підставі акту перевірки ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя прийняла податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя № 0000182900/0-1675 від 07.12.2007р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67633,8грн.в тому числі 45228грн. - основного платежу та 22405,8грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя № 0000182900/0-1675 від 07.12.2007р. в силу наступного.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла у спірний період право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до ч.4 п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Як встановлено судом ПП ОСОБА_3 у спірний період, а саме з 04.04.2006р. по 30.09.2007р. не був зареєстрований платником податку на додану вартість, тому видані ним у цей період податкові накладні не надавали права позивачу на нарахування податкового кредиту.
Щодо твердження позивача щодо того, що суд не з'ясував, чи були повідомлені позивач та ПП ОСОБА_3 про анулювання свідоцтва платника ПДВ слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.
Відповідно до п. 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України 01.03.2000 N79, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за N 208/4429 для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua) інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.
Крім того, відповідно до п. 36 вказаного Положення якщо відомості про таке анулювання були оприлюднені відповідно до пункту 9.3 статті 9 Закону та пункту 35 цього Положення раніше, ніж особа отримала відповідний акт про анулювання, то право доступу цієї особи до таких відомостей є забезпеченим та інформація про таке анулювання є доведеною до її відома з дати такого оприлюднення.
Відповідно до відомостей, оприлюднених на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua) міститься запис щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ - Соколова Сергія Леонідовича, номер ДРФО - НОМЕР_1, номер свідоцтва - 65175537, дата анулювання свідоцтва - 09.09.2004р.
Таким чином, вимога позивача щодо додаткового з'ясування дати повідомлення його та ПП ОСОБА_3 про анулювання свідоцтва платника ПДВ не узгоджується з вищевказаними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.
Крім того, позивач зазначає, що суд повинен був застосувати до спірних відносин положення ст. ст.. 218, 250 Господарського кодексу України.
Колегія суддів не погоджується із вказаним твердженням позивача з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.. 215 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст.. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
Відповідно до п.11, 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції; податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Тому обов'язок сплатити податок є конституційним обов'язком, а не адміністративно-господарськими санкціями і не потребує встановлення вини особи, що зобов'язана сплатити податок, у скоєні правопорушення.
Крім того, слід зазначити що строки давності та їх застосування встановлено у ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до пп. 15.1.1 вказаної правової норми за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Як вбачається з матеріалів справи спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем в межах встановленого строку.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, рішення суду прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, суперечать зібраним по справі доказам та фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Запорізької області від 17.04.2008р. у справі №9/194/08-АП - залишити без задоволення .
Постанову Господарського суду Запорізької області від 17.04.2008р. у справі №9/194/08-АП - залишити без змін .
Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту складення у повному обсязі.
Ухвалу складено в повному обсязі 24.06.2009р.
Головуючий: М.П. Кожан
Судді: А.О. Коршун
Н.П. Баранник