Справа № 297/1435/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

15 грудня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Власова С.О.,

суддів – Дроботі В.В., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі – Дашковській С.О.,

з участю: позивачки – ОСОБА_1, її представника – ОСОБА_2

перекладача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на рішення Берегівського районного суду від 30 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що ОСОБА_4 було завдано їй моральну шкоду внаслідок вчинення дорожньо-транспортної приходи, яка мала місце 28.06.2014 року в с. Бене Берегівського району Закарпатської області за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Моральну шкоду позивачка оцінює в сумі 10 000 грн., так як така мала місце в той час коли вона знаходилася на останніх місяцях вагітності, що призвело до великих моральних, душевних переживань та страждань. На підставі наведеного, просила стягнути вказану суму моральної шкоди, витрати на правову допомогу та витрати пов’язані з сплатою судового збору.

Рішенням Берегівського районного суду від 30.07.2015 року позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 10 000 грн. - моральної шкоди, 1200 грн. - витрат на правову допомогу та 243,60 грн. – судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням суду представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене судом з порушенням норм процесуального права та без врахування всіх фактичних обставин справи. Просить скасувати рішення Берегівського районного суду від 30.07.2015 року та ухвали нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1, задовольнити частково, стягнувши на її користь моральну шкоду в сумі 1000 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник заперечили проти поданої відповідачем апеляційної скарги, просили відмовити у задоволенні такої та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 80), а тому враховуючи положення ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Заслухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали цивільної справи та витребуваної апеляційним судом матеріали адміністративної справи № 299/2484/ 14-ц (3/299/783/14) про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України, законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.06.2014 о 21 год. 10 хв., ОСОБА_4, по вул. Ф.Ракоці, в с. Бене, Берегівського району, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 217030» д/з АО7363АК, не дотримавшись безпечної дистанції, допустив зіткнення із автомобілем марки «Ауді – 100 ЗНГ» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Виноградівського районного суду від 23.07.2014 року ОСОБА_4І визнаний винним у вчиненні вказаного ДТП за що був притягнутий до адміністративної відповідальності передбаченої ст.124 КпАП. України (а.с.5).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_5 України від 31.03. 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральної шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який розмір може мати суто умовний вираз.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції прийшов до хибних висновків, оскільки позивачем не було надано суду доказів завдання моральної шкоди позивачці та сума, яка становить 10 000 грн. є необґрунтованою, а отже відсутні і підстави для стягнення моральної шкоди саме в такій сумі, колегія суддів до уваги не приймає.

.

Виходячи з матеріалів справи, обґрунтувань моральної шкоди з боку позивача, обставин її завдання, а також наявність вини ОСОБА_4 в скоєні ДТП, що підтверджується постановою Виноградівського районного суду від 23.07.2014 року, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення вимог позивачки про стягнення заявленої суми моральної шкоди з ОСОБА_4.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для цього, оскільки в силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи, з урахуванням вищенаведеного, не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст..ст. 307 ч. 1 п. 1, 308 ч. 1, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 -відхилити.

Рішення Берегівського районного суду від 30 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :