Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №2-838/11 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.

Провадження № 22-ц/778/6503/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2012 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним пункту договору, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

В позові зазначало, що 22 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та Банком «Банк "Фінанси та Кредит" був укладений кредитний договір № 15-1195-048ФД, згідно з умовами якого ОСОБА_4 отримав кредитні ресурси в сумі 15 000,00 грн. При укладенні Кредитного договору ОСОБА_4 прийняв на себе зобов'язання: повернути кредит до 21 квітня 2011 року (п.п. 3.2), сплачувати позивачу комісійну винагороду у розмірі 262,50 грн. (п.п. 4.7). Всупереч цьому ОСОБА_4 не виконує належним чином зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків, що є порушенням зобов'язань. У п.п. 6.1 Кредитного договору вказано, що за прострочення повернення кредиту та/або сплати відсотків, ОСОБА_4 повинен сплатити позивачу пеню із розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення. З метою забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору 22 квітня 2008 року був укладений договір поруки №15-1195-048П з гр. ОСОБА_3, згідно п.п. 1.1 якого ОСОБА_3 зобов'язався перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов'язань по Кредитному договору. Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору поруки, у випадку невиконання ОСОБА_4 зобов'язань по Кредитному договору, ОСОБА_3 відповідає разом з ОСОБА_4 перед позивачем як солідарні відповідачі в однаковому обсязі по основному боргу, сплаті комісійної винагороди, відсотків та пені по основному боргу та відсоткам. Посилаючись на зазначене, просило суд стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно суму по непогашеним процентам - 10 038 грн. 27 коп., суму по непогашеній щомісячній комісії - 9 692 грн. 50 коп., суму судної заборгованості - 11 905 грн. 82 коп., суму непогашеної пені за просочену комісію, проценти та кредит - 95 691 грн. 71 коп., що разом складає 127 328 грн. 30 коп.

У грудні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним пункту договору. В зустрічному позові зазначав, що у пункті 6.1. Кредитного договору вказано, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати відсотків, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 (один) відсоток від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позивачем строків платежів, передбачених п.п. 3.2., 3.3., 3.5., 4.4., 4.6., 4.7., 4.8. Кредитного договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених Кредитним договором. Сплата пені, не звільняє позивача від зобов'язань сплатити відсотків за весь час фактичного користування кредитними ресурсами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, пункт 6.1. кредитного договору № 15-1195-048ФД від 22.04.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем, на думку ОСОБА_4, суперечить вимогам закону, а саме: статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР. Просив суд визнати недійсним пункт 6.1. кредитного договору № 15-1195-048ФД від 22 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та AT "Банк "Фінанси та Кредит", як такий, що не відповідає вимогам закону, а саме статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2012 року позов ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 15-1195-048ФД від 22 квітня 2008 року по непогашеним процентам - 10 038 грн. 27 коп., по непогашеній щомісячній комісії - 9 692 грн. 50 коп., судної заборгованості - 11 905 грн. 82 коп., по пені 9 569 грн., а всього стягнуто суму у розмірі 41 205 грн. 59 коп. В решті у задоволені позову про стягнення пені у визначеному позивачем розмірі відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати у розмірі 266 грн. 02 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати у розмірі 266 грн. 02 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати в частині солідарного стягнення з нього на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 15-1195-048ФД від 22 квітня 2008 року по непогашеним процентам - 10 038 грн. 27 коп., по непогашеній щомісячній комісії - 9 692 грн. 50 коп., судної заборгованості - 11 905 грн. 82 коп., по пені 9 569 грн., а всього стягнуто суму у розмірі 41 205 грн. 59 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подані заперечення на спростування доводів апеляційної скарги. Одночасно зазначають, що на даний час оскаржене рішення виконане у повному обсязі.

В частині відмови судом першої інстанції в задоволенні зустрічної позовної заяви про визнання недійсним пункту договору рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз’яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” апеляційним судом не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та Банком «Банк «Фінанси та Кредит», був укладений кредитний договір № 15-1195-048ФД, згідно з умовами якого ОСОБА_4 отримав кредитні ресурси в сумі 15 000,00 грн.

При укладенні Кредитного договору ОСОБА_4 прийняв на себе зобов'язання: повернути кредит до 21 квітня 2011 року (п.п. 3.2), сплачувати позивачу комісійну винагороду у розмірі 262,50 грн. (п.п. 4.7). Всупереч цьому ОСОБА_4 не виконує належним чином зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків, що є порушенням зобов'язань.

У п.п. 6.1 Кредитного договору вказано, що за прострочення повернення кредиту та/або сплати відсотків, ОСОБА_4 повинен сплатити позивачу пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору 22 квітня 2008 року був укладений договір поруки №15-1195-048П з гр. ОСОБА_3, згідно п.п. 1.1 якого ОСОБА_3 зобов'язався перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов'язань по Кредитному договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору поруки, у випадку невиконання ОСОБА_4 зобов'язань по Кредитному договору, ОСОБА_3 відповідає разом з ОСОБА_4 перед позивачем як солідарні відповідачі в однаковому обсязі по основному боргу, сплаті комісійної винагороди, відсотків та пені по основному боргу та відсоткам.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 – 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову ПАТ«Банк «Фінанси та Кредит».

Судом вірно застосовано ст.ст. 526, 543, 553-555, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, з системного аналізу яких вбачається, що зобов’язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов’язується їх повернути за сплатою процентів, є обов’язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, у тому числі солідарними боржниками за договором поруки в разі настання у сторін договорів відповідальності за порушення грошового зобов’язання

Доводи апеляційної скарги щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв’язку із зміною строку виконання основного зобов’язання не мають свого підтвердження.

Згідно ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях,

В даному випадку ОСОБА_3 не наводить обставин, які свідчили про збільшення обсягу відповідальності поручителя та не надає доказів існування таких обставин, фактично викладає бездоказові заперечення, виходячи із припущень. Вказані доводи суперечать наведеним нормам процесуального права, які забороняють ґрунтувати доказування на припущеннях, в тому не спростовують висновки оскарженого рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо припинення поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України спростовані під час апеляційного розгляду справи. З даного питання колегія суддів виходить із правової позиції постанови Верховного Суду України від 17.09.2014р. у справі №6-53цс14.

Зокрема, у постанови вказано, що виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання. Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

У даній справі банк 21.04.2009р. направив вимогу про дострокове погашення кредиту боржником. Позов пред’явлений 02.11.2010р.

Проте, договором поруки (п.5.2.) сторонами встановлено, що договір поруки припиняється якщо протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором не пред’явлена вимога до поручителя.

Згідно ст. 627 ЦК України діє принцип свободи договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з умов укладеного сторонами договору поруки відсутні підстави для висновку щодо припинення договору поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 – 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: