Справа № 359/10066/15-к

Провадження № 1-КП/359/467/2015

У Х В А Л А

28 грудня 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Туманової К.Л.,

за участю прокурора Мойсієнко О.В.,

за участю обвинуваченого ОСОБА_1,

за участю захисника ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання Поліщук А.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100110000149 від 17.05.2013 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого бухгалтером у ФОП "Єрохін", зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого: 23.06.2014 р. Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади пов’язані з розпорядженням грошовими коштами у фінансових установах на строк 3 роки, з конфіскацією програмних та технічних засобів, звільненого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -

встановив :

15.10.2015 р. ухвалою Апеляційного суду Київської області було скасовано вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.10.2014 р. щодо ОСОБА_1, та призначено у даному кримінальному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

26.10.2015 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт  з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100110000149 від 17.05.2013 року, щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Відповідно до ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п’яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з’ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Судом 28.10.2015 року було призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта немає, і провадження підсудне цьому суду.

Обвинувачений та його захисник заперечували щодо призначення даного обвинувального акту до судового розгляду, та вважали за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору, у зв’язку з тим, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України крім того вважали, що ОСОБА_1 вже був притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому його кримінальне переслідування є незаконним і справа підлягає чи поверненню прокурору чи закриттю.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ) ч. 3 ст. 314 КПК України закрити провадження під час підготовчого судового засідання можливо лише у випадку встановлення підстав, передбачених п. 4-8 частини першої або частини другої ст. 284 цього Кодексу. Вказані захисником обставини не відносяться до вище зазначених обставин, а тому закриття на даному етапі з таких підстав не передбачено чинним КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, зокрема як повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки відповідно до п. 5 ч. 2 даної статті, в обвинувальному акті повинні міститися виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому, фактичні обставини кримінального провадження, правова кваліфікація кримінального правопорушення та сформульоване обвинувачення, відповідно до закону, є самостійними та обов'язковими складовими частинами обвинувального акту, які не можуть підміняти одна одну.

У той же час, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, з даного обвинувального акту вбачається, що він не містить належним чином сформованого обвинувачення, висунутого ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку, а саме, в розумінні ч. 4 ст. 110 КПК України.

Формулюванням обвинувачення є правова оцінка, юридичний висновок, зроблений на підставі фактичних обставин справи, викладених в обвинувальному акті, змістом якого є правові ознаки злочину, викладені мовою диспозиції статті (його частини) КК України, за якою кваліфікуються дії особи. Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на  окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а потім наведені поепізодно фактичні обставини вчинення даного кримінального правопорушення, з висновком про те, що за викладених вище обставин ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразилися у використанні завідомо підробленого документа, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

Однак, викладення фактичних обставин провадження з підсумком про те, що особа вчинила те чи інше кримінальне правопорушення, як це зроблено в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358 КК України, не може замінити формулювання обвинувачення, оскільки за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру та не в межах висновку, зробленого після проведення досудового розслідування, про те, що особа своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, у передбаченому законом порядку, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Необхідність дотримання норм процесуального закону щодо змісту обвинувального акту є передумовою дотримання гарантованого права обвинуваченого на захист. Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі "Камасінскі проти Австрії" № 9783/82). Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 25.07.2000 р., у справі "Маттоціа проти Італії" зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції, що є гарантією обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції. Також Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення,  його правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта  додається, зокрема, реєстр матеріалів досудового розслідування.

Статтею 109 КПК України передбачено, що реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з  обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:  1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;  2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен відображати хід і проміжні результати досудового розслідування, використані в розслідуванні джерела доказів, а тому в ньому обов'язково повинні міститися: дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування, її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема, повідомлення про  внесення відомостей, які можуть свідчити про вчиненні кримінального правопорушення,  до Єдиного реєстру досудових розслідувань  і початок досудового розслідування (ст. 214 КПК України), помітку про ознайомлення сторони захисту, потерпілого з матеріалами досудового розслідування до його завершення, данні про факт відкриття матеріалів кожною стороною протилежній стороні по закінченні досудового розслідування та письмового підтвердження факту надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ст. 290 КПК України); зазначення в певній послідовності про прийняті під час досудового розслідування рішення, зокрема,ухвали слідчого судді, суду, які містять найменування документа, дату прийняття рішення, предмет урегульованих відносин, наслідки для відповідних учасників цієї процесуальної ситуації, всі обставини, пов'язані із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження (дати прийняття, строк застосування), які приймаються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

У порушення вимог ст. 109 КПК України, у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не містяться дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування - її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема, повідомлення про  внесення відомостей, які можуть свідчити про вчиненні кримінального правопорушення,  до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що  є процесуальною дією,  з якої починається досудове розслідування, відсутні повідомлення про початок досудового розслідування та повідомлення про закінчення досудового розслідування, відомості про роз’яснення процесуальних прав та обов’язків підозрюваному ОСОБА_1, не вказано кому саме було надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Також, у реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено, що у даному кримінальному провадженні приймав участь захисник, а саме постанова про залучення захисника від 17.05.2013 р., однак відсутні данні про ознайомлення вказаного захисника з матеріалами досудового розслідування.

Крім того, в реєстрі матеріалів досудового розслідування вказані лише прізвища та ініціали свідків по даному кримінальному провадженню, однак не зазначено їх імена та по батькові та адреса місця проживання свідків, що в свою чергу позбавляє суд можливості в подальшому викликати вказаних свідків до суду, що призведе до порушення розумних строків розгляду даної справи.

Невнесення до реєстру матеріалів досудового розслідування вищевказаних даних, тягне за собою невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а тому останній підлягає поверненню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 109, 110, 291, 314, 315, 316, ч. 2 ст. 369, ст. 370, ч. 3 ст. 371, ст. 372, 395 КПК України, суд

постановив:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100110000149 від 17.05.2013 року, щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України повернути прокурору Бориспільської місцевої прокуратури Київської області.

Зобов'язати прокурора усунути виявлені недоліки протягом двох тижнів з дня проголошення ухвали.

Ухвала про повернення обвинувального акту може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим протягом семи днів з дня вручення йому копії ухвали.

Суддя Бориспільського

міськрайоного суду ОСОБА_3