ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 грудня 2015 р. Справа № 802/3998/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                              Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання:           Середюка Миколи Петровича

представника позивача:                     ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача:                     ОСОБА_3

представника третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_4

до: Уповноваженої особи ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" ОСОБА_6, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб

про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) до Уповноваженої особи ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" ОСОБА_6 (далі – Уповноважена особа, відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії (далі - ОСОБА_5 гарантування, третя особа).

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення уповноваженої особи ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" про визнання нікчемним договору банківського вкладу та транзакції (операції) по перерахуванню коштів на поточний (картковий) рахунок, а також просить зобов’язати Уповноважену особу ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» подати до ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника стосовно зміни розміру належної йому суми на відшкодування.

Позивач, вважаючи, що діями відповідачів порушено його право на отримання банківського вкладу, звернувся до суду з даним позовом.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в свою чергу у своїх запереченнях вказує на те, що правочин був вчинений позивачем з проблемним банком, що свідчить про фіктивність створення правових підстав для отримання ним гарантованого відшкодування за рахунок коштів ОСОБА_5.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, уповноважену особу представляти свої інтереси не направив, хоча був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання. Проте, через канцелярію суду надійшло письмове заперечення за вх. №36899 від 23.12.2015 року. У своїх запереченнях вказує на те, що під час перевірки було виявлено та зафіксовано транзакцію (операцію) по перерахуванню коштів в сумі 200000 грн. (двісті тисяч гривень) від юридичної особи – клієнта банку ПСП «Поділля – Агро» на поточний рахунок позивача, попри те, що 30 жовтня 2014 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» на підставі якої для стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового становища запроваджено низку обмежень, у тому числі заборонено проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума за вкладами фізичних осіб ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02 грудня 2014 року було укладено договір між приватним сільськогосподарським підприємством «Поділля-Агро» (позикодавець) та ОСОБА_4 (позичальник) щодо надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 200000 грн. (двісті тисяч гривень) в якій позичальник зобов’язується повернути надані грошові кошти до 28 лютого 2015 року. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку згідно умов договору (а.с. 14).

03 грудня 2014 року у Вінницькому відділенні №3 АТ «Дельта Банк» між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір №100090009493240 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний on-line» у гривнях, згідно якого було розміщено у банку строковий вклад у розмірі 200000 грн. (двісті тисяч гривень) (а. с. 9). Відповідно до п.1.6 договору відповідач відкрив на позивача вкладний (депозитний рахунок) №26307112721099 на який позивачем було передано вклад у розмірі 200000 грн. (двісті тисяч гривень). Згідно із п.п. 1.4 договору процентна ставка на суму вкладу становить 21,5 відсотка. Згідно п.1.3 договору вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок вкладу по 02 січня 2015 року включно. Відповідно до п.п. 1.9 та 1.10 нараховані проценти за вкладом виплачуються вкладнику одночасно у разі закінчення строку розміщення вкладу шляхом зарахування на поточний рахунок №262047037054464 відкритий на ім’я вкладника в ПАТ «Дельта Банк». Згідно із п. 1.11 договору він припинив свою дію 03.03.2015 року. Проте, в ПАТ «Дельта Банк» на вимогу ОСОБА_4 отримати вклад за договором та проценти позивачу було відмовлено.

16 червня 2015 року позивач звернувся з письмовою заявою на ім'я Уповноваженої особи з проханням надати інформацію щодо невиплати йому грошових коштів за договором №100090009493240 (а.с. 11).

Згодом, за результатом розгляду заяви, позивача було повідомлено листом №9294/69 від 29.09.2015 року, що договір банківського вкладу №100090009493240 від 03.12.2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк» та операції по перерахуванню коштів на поточний рахунок, відкритий на виконання договору, є нікчемним відповідно до ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 216 Цивільного кодексу України (а.с. 12).

Після цього, позивач звернувся на «гарячу лінію» ОСОБА_5 гарантування і дізнався, що знаходиться в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_5 гарантування, а також був повідомлений про те, що йому потрібно з’явитися 03.11.2015 року у відділення банку – партнера для отримання коштів. В свою чергу, позивач 05.11.15 року отримав кошти у розмірі 8854,44 грн. (вісім тисяч вісімсот п’ятдесят чотири гривні сорок чотири копійки), і що, ця сума являється процентами за вкладом згідно договору (а.с. 13).

Не погоджуючись з такою бездіяльністю, позивач просить визнати протиправними дії Уповноваженої особи ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_6 щодо визнання нікчемними договору № 100090009493240 та транзакції (операції) по перерахуванню коштів на поточний (картковий) та просить зобов’язати Уповноважену особу подати до ОСОБА_5 гарантування додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_4 стосовно зміни розміру належної йому суми та збільшити її на 191145,56 грн. (сто дев'яносто одна тисяча сто сорок п'ять гривень п'ятдесят шість копійок).

Правовідносини, пов’язані із відшкодуванням коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб, насамперед регулюються Цивільним кодексом України та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону ОСОБА_5 гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. ОСОБА_5 відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення ОСОБА_5 банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Згідно із ст. 27 Закону уповноважена особа ОСОБА_5 складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_5 відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів ОСОБА_5 станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа ОСОБА_5 протягом трьох днів з дня отримання ОСОБА_5 рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_5, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа ОСОБА_5 зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Аналогічні положення містить розділ ІІІ Положення про порядок відшкодування ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 року.

Відповідно до п. 2, 3 розділу IV цього Положення ОСОБА_5 складає на підставі переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_5.

Згідно із ч. 5 ст. 34 Закону під час тимчасової адміністрації ОСОБА_5 має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів ОСОБА_5 та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

З урахуванням ч. 1 ст. 36 Закону з дня початку процедури виведення ОСОБА_5 банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). ОСОБА_5 набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених ОСОБА_5, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі ОСОБА_5 печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов’язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

До повноважень уповноваженою особи ОСОБА_5 у разі делегування їй повноважень надано право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій (пп. 3 ч. 2 ст. 37 Закону)

Відповідно до ст. 38 Закону ОСОБА_5 зобов’язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації ОСОБА_5 зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема з підстав здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації уповноважена особа ОСОБА_5 повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Крім того, вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом’якшують або скасовують відповідальність.

Як встановлено судом, постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 року № 692/БТ публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" віднесене до категорії проблемних строком на 180 днів та встановлено обмеження в його діяльності, зокрема: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Тобто, з часу прийняття даної постанови НБУ, ПАТ "Дельта Банк" заборонено приймати депозитні вклади та/або здійснювати поповнення існуючих депозитних рахунків, а також проведення інших операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб. Отже, починаючи з 30.10.2014 року банку було заборонено приймати депозитні вклади, здійснювати будь-які операції, що призводять до збільшення встановленої державною суми відшкодування.

Суд досліджуючи наявні матеріали справи, додаткові пояснення сторін, дійшов висновку, що за таких обставин, укладення між банком та фізичними особами договорів банківського вкладу, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від інших осіб, які є кредиторами банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок ОСОБА_5 з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком банку кредиторам – юридичним особам переваги перед іншими кредиторами, а також те, що при цьому така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок ОСОБА_5 через третіх осіб.

Судом встановлено, що кошти на депозитний рахунок, відкритий на ім’я позивача ОСОБА_4, надійшли від юридичної особи ПСП «Поділля-Агро» шляхом внутрішньобанківських проводок, а це свідчить про те, що фактичного переміщення «реальних» грошових коштів не здійснювалось.

Отже, дані відносини, які склалися між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк» на підставі укладеного договору банківського вкладу з відкриттям депозитного рахунку свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум, що перевищують суми гарантованого відшкодування за проведеними операціями.

Також, суд наголошує, що кошти фактично вносилися на рахунок позивача третіми особами, шляхом безготівкового перерахування, що є порушенням умов договору (а.с.9 – п. 1.8 Договору).

Таким чином, вказана операція призвела до того, що власник великого вкладу, залучивши кошти в сумі, що не перевищує граничного розміру відшкодування коштів за вкладами на рахунок позивача, фактично розділив суму власного вкладу на частини з метою отримання відшкодування коштів за власним вкладом в сумі, що перевищує розмір граничного відшкодування. Наслідком такого правочину є надання переваги вкладнику, розмір вкладу якого перевищує встановлений граничний розмір відшкодування, на отримання відповідного відшкодування замість отримання залишку вкладу понад граничний розмір відшкодування за рахунок реалізації майна банку в порядку черговості згідно ст. 52 Закону.

Згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи наведені обставини суд вважає, що уповноваженою особою ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" правомірно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_5, у зв’язку з чим позовні вимоги до даного відповідача задоволенню не підлягають.

В контексті вищезазначеного, також не підлягає задоволенню вимога позивача щодо зобов’язання уповноваженою особою ОСОБА_5 гарантування вкладів подати до ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника стосовно зміни розміру належної йому суми на відшкодування.

Суд також враховує те, що відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону системою гарантування вкладів фізичних осіб є сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб’єктами яких є ОСОБА_5, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники. Метою запровадження такої системи, згідно Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Водночас, особа яка вступає в комерційні відносини з конкретним банком, залучаючи власні кошти на депозит в банку, свідомо несе ризик неповернення вказаних коштів у випадку визнання банку неплатоспроможним та неможливістю виконання банком своїх зобов’язань. Держава в особі ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб здійснює співпрацю з банками та гарантує повернення вкладникам банку повернення їх вкладів лише в межах визначеної суми. Проблемний банк не може повністю перекладати власні зобов’язання перед вкладниками на ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема й шляхом внесення коригувань до структури банківського балансу шляхом збільшення чи зменшення зобов’язань банку перед окремими особами. Такі дії банку суперечать вимогам Закону та призводять до неправомірних відрахувань з ОСОБА_5, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.           

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя            Чернюк Алла Юріївна