ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 червня 2009 року / 10-24 год./ справа №2а-3222/09/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Єгоровій О.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою ОСОБА_3
до начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області - ОСОБА_4
про визнання дій посадової особи неправомірними та скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 29.10.2008р.,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з адміністративним позовом до начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області - ОСОБА_4 з вимогами про визнання дій посадової особи неправомірними та скасування постанови про застосування фінансових санкцій. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.10.2008р. він одержав постанову начальника Територіального управління Головоавтотрансінспекції у Запорізькій області про застосування фінансових санкцій, відповідно до якої до нього було застосовано фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн. за порушення вимог Закону України „Про автомобільний транспорт”. Зазначену постанову та дії посадових осіб при проведенні перевірки позивач вважає незаконними та необґрунтованими, оскільки при перевірці були допущені порушення законодавства, при складення відповідного акту перевірки та винесенні постанови про застосування фінансових санкцій посадовими особами у зазначені документи не було вказано усіх необхідних даних. Крім того, позивач зазначив, що дії відповідача щодо застосування фінансових санкцій шляхом прийняття постанови про застосування фінансових санкцій здійсненні з перевищенням наданих повноважень, оскільки за приписами законодавства на територіальні органи Головавтотрансінспекції не поширюються зазначені функцій. На підставі зазначеного, позивач просить адміністративний суд визнати дії начальника ТУ Головавтотрансінспекції у Запорізькій області при винесенні постанови неправомірними, скасувати постанову від 29.10.2008р. про застосування фінансових санкцій.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, на задоволенні адміністративного позову наполягає, зазначивши, що оскаржувані дії та постанова про накладення фінансових санкцій відносно позивача є незаконними та такими, що порушують права суб'єкта господарювання. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача адміністративний позов не визнав, заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши у судовому засіданні що посадовими особами Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області була проведена рейдова перевірка щодо здійснення пасажирських перевезень суб'єктом господарювання - ПП ОСОБА_3, за наслідками якої було складено акт від 02.10.2008р. та у подальшому прийнята постанова про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства „Про автомобільний транспорт”. Дії посадових осіб щодо проведення перевірки були вчинені у відповідності до приписів чинного законодавства з метою реалізації законних повноважень щодо здійснення контролю за перевізниками, прийнята постанова про застосування фінансових санкцій прийнята у межах та у спосіб, що передбачені законодавством. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову повністю.
Вислухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини у справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні на підставі письмових доказів та пояснень учасників процесу, ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Мелітопольською районною державною адміністрацією, про що 08.12.2005р. внесено відповідний запис до Державного реєстру та видане свідоцтво про державну реєстрацію, тобто позивач є суб'єктом господарської діяльності, який здійснює господарську діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, має відокремлене майно та здійснює господарську компетенцію щодо реалізації прав та обов'язків суб'єкта господарювання.
Відповідно до положень ст.12 Господарського кодексу України, «основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, серед інших, ліцензування господарської діяльності». «Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів» (ч.1 ст.14 Господарського кодексу України).
07.06.2006р. Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України Приватному підприємцю ОСОБА_3 видана ліцензія НОМЕР_2 на провадження господарської діяльності з надання послуг перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (внутрішні перевезення пасажирів). З зазначеної дати позивач набув статусу ліцензіата та на нього поширюються відповідний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні зазначеного виду діяльності, що підлягає ліцензуванню (ліцензійні умови).
Відповідно до ліцензійної картки НОМЕР_3 до ліцензії НОМЕР_2, виданої начальником Головавтотрансінспекції, Приватному підприємцю ОСОБА_3 як ліцензіату дозволені внутрішні перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) транспортним засобом - Fiat Ducato, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4.
Як встановлено у судовому засіданні, 02.10.2008р. посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Запорізькій області на підставі завдання на перевірку від 01.10.2008р. №030673, виданого заступником начальника ТУ Головавтотрансінспекції у Запорізькій області, проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом перевізниками, за наслідком якої 02.10.2008р. було складено Акт за №093137. Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення ОСОБА_3 вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, а саме ліцензійної картки, розкладу руху, схеми маршруту, договору з органами місцевого самоврядування. Як свідчить акт перевірки, перевірка проводилась за участю водія транспортного засобу, який був ознайомлений з актом перевірки та надав письмові пояснення, що оригінал ліцензійної картки знаходиться у володільця автомобіля, у наявності фотокопія, про що свідчить відповідний запис в акті перевірки.
Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, уповноваженою особою державного органу з контролю за здійсненням господарської діяльності в сфері перевезення - начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області 29.10.2008р. прийнято постанову за №069095, відповідно до якої до Приватного підприємця ОСОБА_3 застосовано фінансову санкцію у розмірі 1700,00 грн. Зазначена постанова була надіслана на адресу відповідача та 01.11.2008р. отримана уповноваженою особою.
Нормами господарського законодавства встановлено, що « суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства» (ч.3 ст.5 Господарського кодексу України). За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ч.1 ст.238 ГК України).
У часники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання» (ч.1 ст.218 ГК України).
Разом з тим, ст.241 Господарського кодексу України, встановлено, що « адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення».
Як встановлено у судовому засідання, позивачем було допущено правопорушення щодо провадження господарської діяльності, а саме: надання послуг з перевезення без оформлення документів, визначених ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою передбачено, « автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення». (ч.1 ст.48 Закону). Частиною 2 зазначеної статті визначено перелік документів для регулярних пасажирських перевезень, зокрема, „для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України”.
Відповідальність за зазначене правопорушення передбачена ст.60 зазначеного Закону, відповідно до якої, «за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону - штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян» .
Суд вважає доведеним факт порушення суб'єктом господарювання-перевізником - Приватним підприємцем ОСОБА_3 вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, приписів Закону України «Про автомобільний транспорт», тому здійснення уповноваженим органом контролю відповідних заходів державного примусу, - накладення фінансових санкцій за порушення дисципліни провадження господарської діяльності є обґрунтованим та законним.
Судом при дослідження фактичних обставин по справі не було встановлено підстав, передбачених ст.219 Господарського кодексу України щодо зменшення чи звільнення суб'єкта господарювання від господарсько-адміністративної відповідальності, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з тим, позивачем не було доведено перед судом (у судовому засіданні) належними та допустимими доказами відсутності факту вчинення господарського правопорушення, зокрема, не було надано доказів наявності як на момент здійснення перевірки так й на момент розгляду справи судом укладеного договору на перевезення пасажирів з органами місцевого самоврядування. Крім того, у судовому засідання було досліджено лист виконавчого комітету Мелітопольскої міської ради Запорізької області від 18.02.2009р., з якого вбачається, що протягом 2008-2009рр. за результатом проведених конкурсів та укладених договорів, перевезення пасажирів здійснювали відповідні перевізники за переліком, у зазначеному переліку суб'єкт господарювання ОСОБА_3 відсутній, що свідчить про здійснення пасажирських перевезень позивачем без наявності укладеного договору з органами місцевого самоврядування.
Повноваження Територіального управління Головної державної інспекції у Запорізькій області щодо здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання правил провадження діяльності у сфері автомобільного транспорту та відповідні права (компетенція) щодо накладання фінансових санкцій, передбачені Положенням про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом МТЗУ від 14.12.2005р. за №888 та Порядком здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567 прийнятих на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт». Зокрема пп.1.п.5 зазначеного Положення визначено, що, «територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів, дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» . Відповідно до п.3 Порядку державного контролю на автомобільному транспорті, органами державного контролю на автомобільному транспорті, є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях АР Крим, містах Києві та Севастополі. При цьому, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється шляхом проведення відповідних заходів щодо виявлення (проведення перевірок), оформлення та застосування заходів державного примусу (застосування фінансових санкцій).
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач не вийшов за межі встановлених законодавством повноважень, а прийняте рішення про застосування відносно позивача фінансових санкцій прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, своєчасно.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 9, 11, 14, 94, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 216, 218, 238 Господарського кодексу України, ст.ст.39,60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області про визнання дій посадової особи неправомірними та скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 29.10.2008р. - відмовити повністю.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала .
Постанову виготовлено у повному обсязі 22.06.2009р.
Суддя /підпис/ Л.О.Нестеренко
Постанова не набула