Справа №22ц-693/08                                                                    Категорія ЦП:

Головуючий у першій інстанції Дрішлюк А.І.                          Доповідач Фадєєнко А.Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2008 року                                                                                       м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого   Фадєєнко А.Ф.

суддів                   Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.

при секретарі Пачевій Є.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

28.09.1006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та, уточнивши вимоги, зазначив, що відповідач колишній голова Малиновської районної ради ветеранів м. Одеси, розповсюджував інформацію про те, що він не є учасником героїчної оборони м. Одеси у 1941 році.

Позивач не був включений у перелік осіб на отримання грошової допомоги у сумі 300 грн., яку отримав несвоєчасно.

Посилаючись на те, що діями ОСОБА_2, який розповсюджував недостовірну інформацію про те, що він не є учасником оборони м. Одеси йому заподіяно шкоду, позивач просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач є учасником оборони м. Одеси, відповідні списки складалися профільними комітетами Одеської міської ради, і він не міг вплинути на процедуру їх оформлення, а саме: включення до списків або виключення позивача з них.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2007 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, через те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи і не врахував те, що позивач розповсюджував відомості про те, що він не є учасником героїчної оборони м. Одеси.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення,  встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 277 ч. 1, ч. 4 п. 1 ЦК України 2004 р. зі змінами від 22.12.2005 р. № 3261-1У фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

За правилами ст. 277 ЦК України і роз'яснень, які містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» від 28.09.1990 р. зі змінами від 03.12.1997 р., на позивача покладається обов'язок довести факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред'явлений позов.

Пленум Верховного Суду України у п. 5 ч. 2 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року зі змінами від 25 травня 2001 року роз'яснив судам, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Таким чином для покладення відповідальності за правилами ст. 1187 ЦК України для відшкодування моральної (немайнової) шкоди одночасно необхідна наявність 4-х умов:

- шкоди;

- протиправності дій, особи, яка її заподіяла;

- причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями особи, яка її заподіяла;

- вини.

Відсутність хоча б однієї із цих умов виключає відповідальність за правилами названої статті закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід першої групи, є ветераном Великої Вітчизняної війни - учасником оборони м. Одеси у серпні - жовтні 1941 року.

Указом Президії Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 22 грудня 1942 року позивача нагороджено медаллю «За оборону Одеси», яка 25.07.1943р. від імені Президії Верховної Ради СРСР вручена ОСОБА_1 (а.с. 4, 7).

Напередодні 60-річчя героїчної оборони м. Одеси, 1941 - 2001 p. p., ОСОБА_1 опублікував книгу «Оборона, ставшая победой» (а.с.90-113), отримавши подяку у рік знаменного ювілею - 60 річчя Великої Перемоги від Голови Верховної Ради України -Літвіна В.М. (а.с. 12) та президента Російської Федерації - Путіна В.В., який передав слова вдячності автору книги ОСОБА_1 через Генерального Консула Російській Федерації у м. Одесі (а.с. 10).

У 2006 р. Одеська міська рада (рішення від 09.01.2006 р. - а.с. 214-219) затвердила Міську цільову програму підтримки ветеранів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р. р. -учасників бойових дій.

Ця програма була направлена на надання адресної допомоги та інших видів соціальних гарантій Ветеранам Великої Вітчизняної війни, зокрема учасникам оборони та визволення міста Одеси, фінансування яких не передбачено Державним бюджетом України.

Для отримання стипендії Одеської міської ради учасникам оборони і звільнення міста Одеси необхідно було надати оригінали документів, які підтверджують їх статус (а.с. 199).

01.08.2006 р. на підставі розпорядження голови Одеської міської ради № 818-01 р. «Про надання одноразової матеріальної допомоги 153 ветеранам Великої Вітчизняної війни - учасникам «оборони Одеси» усім учасникам оборони, які включені до списку, надана допомога у сумі 300 грн. (а.с. 22-24).

05.10.2006 р. на підставі розпорядження міського голови № 1084-01 р. надана допомога у сумі 300 грн. 4-м учасникам оборони м. Одеси, у тому числі ОСОБА_1 (а.с. 25-25 зворот).

Факт отримання цієї допомоги позивач підтвердив у суді першої та апеляційної інстанції.

Проекти розпоряджень готувало управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради, відповідальними були заступник голови Одеської міської ради та інші посадові особи (а.с. 344).

У матеріалах справи знаходяться документи, якими підтверджено статус ОСОБА_1 як учасника героїчної оборони м. Одеси і нагороди, які отримані ОСОБА_1 у період Великої Вітчизняної війни: за героїчну оборону м. Одеси та героїчну оборону Кавказу, «За бойові заслуги». ОСОБА_1 забезпечував зв'язок кораблів союзників у період Кримської (Ялтинської) Конференції у 1945 році (а.с. 260-268).

Свідки ОСОБА_3 (а.с. 151-153, 419-422), ОСОБА_4 (а.с. 131), ОСОБА_5 (а.с. 390-394) у суді першої та апеляційної інстанції показали, що факт участі позивача в обороні м. Одеси в 1941 р. ніким не оспорюється; відповідач ОСОБА_2 ніколи ні піддавав сумніву цей факт, і відомостей, які порочать позивача не поширював.

Доказів про те, що відповідач поширював недостовірну інформацію про те, що позивач не приймав участь у героїчній обороні м. Одеси, ОСОБА_1 ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надавав.

Оскільки на позивача покладено тягар доказування факту поширення недостовірних відомостей, і факт їх поширення відповідачем позивач не довів, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відмову у позові.

Свідки, які допитані судом першої та апеляційної інстанції не тільки підтвердили, що ОСОБА_1 є учасником оборони м. Одеси, та, що цей факт ніким не оспорюється, у тому числі і відповідачем ОСОБА_2, але і показали, що ОСОБА_1 є активним учасником ветеранського руху, приймає участь у науково-теоретичних конференціях з відповідними доповідями, публікує статті у засобах масової інформації про героїчну оборону м. Одеси.

Ці факти підтверджені матеріалами справи (а.с. 88-89).

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення, через Верховний Суд України.