Справа № 2- 760/ 2009 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2009 року Самбірський міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючого Марчука І.С.
при секретарі Ковалець Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Самборі справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-3817, про визнання неправомірними дій командування по нарахуванню та виплаті надбавок за безперервну військову службу,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини А-3817 про визнання неправомірними дій командування по нарахуванню та виплаті надбавок в якому просить суд стягнути з військової частини недоплачену йому надбавку за безперервну військову службу з урахуванням коефіцієнта інфляції.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що незважаючи на внесення в чинне законодавство України змін щодо грошового забезпечення військовослужбовців надбавка за безперервну військову службу у розмірі 30% грошового утримання передбачена Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року « Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну військову службу », на отримання якої він мав право, оскільки прослужив у Збройних Силах України понад 11,9 календарних років, відповідно з метою економії грошових коштів йому нараховувалась та виплачувалась дана надбавка в повному розмірі, внаслідок чого були порушені його права так як він не мав жодних дисциплінарних стягнень та добросовісно проходив військову службу.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, просить суд позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про місце та час слухання справи був належним чином повідомлений.
Судом встановлено, що позивач добросовісно проходив військову службу у Збройних Силах України, де прослужив більше 11,9 календарних років, що підтверджується наданим суду витягом з послужного списку позивача, в зв’язку з чим останній мав право на отримання надбавки за безперервну службу згідно Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року « Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну військову службу » в розмірі 30% грошового утримання.
Судом не встановлено жодних підстав до зменшення розміру надбавки для позивача, оскільки він добросовісно проходив військову службу, не притягувався до відповідальності, до нього не застосовувались жодні дисциплінарні стягнення.
- в період служби позивача зазначена надбавка військовою частиною А-3817 яка йому виплачувалась в зниженому розмірі відповідно до довідки військової частини, що суперечить вимогам ст.ст.2 та 9 Закону України « Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ».
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вимогам ст.ст.2 та 9 Закону України « Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей » передбачено, що ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах визначених законодавством України, і Держава гарантує матеріальне та інше забезпечення військовослужбовців у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі, а право позивача на отримання надбавки за безперервну службу у розмірі 30 % визначене п.1 Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року « Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну військову службу », в зв’язку з чим різниця між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою, на отримання якої мав позивач, підлягає стягненню на його користь.
Відповідно до Наказу Міністра оборони України № 308 від 30.07.2004 року, щомісячна надбавка за безперервну службу в Збройних Силах України в повному обсязі виплачувалась тільки військовослужбовцям структурних підрозділів центрального апарату Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, що є порушенням прав позивача, який добросовісно проходив військову службу і не мав дисциплінарних стягнень.
В зв’язку з цим суд вважає, що вказаний наказ Міністра оборони України та будь-які інші розпорядження Міністра Оборони України не можуть бути підставою до невиплати позивачеві надбавку у розмірі визначеному Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, оскільки даним Указом Президента України Міністру оборони України надано право визначати лише порядок і умови виплати надбавок, а не розмір. Крім того відсутність коштів та бюджетних асигнувань ніяким чином не вплинуть на встановлення максимального розміру надбавки військовослужбовцям Міністерства оборони України та військовослужбовцям Генерального штабу Збройних Сил України ( Наказ МО № 308 від 30.07.2004 року). Фактично Міністр Оборони України видав два накази на виконання Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року, а саме наказ № 149, яким зменшив розмір надбавки одним військовослужбовцям та наказ № 308, яким надав переваги іншим, встановивши їм максимальний розмір надбавки керуючись лише місцем проходження служби.
За таких обставин Міністр оборони України мав би, зважаючи на відсутність коштів, встановити нижчий розмір надбавок і в Міністерстві оборони і в Генеральному штабі Збройних Сил України. Зниження розміру надбавки іншим військовослужбовцям є порушенням ст.24 Конституції України відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В даному випадку встановлена перевага одним військовослужбовцям перед іншими за ознакою місця роботи, яка не передбачена чинним законодавством і суперечить Конституції України.
Згідно зі ч.5 ст.4 ч.5 ЦК України інші органи Державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини лише у випадках і межах встановлених Конституцією України та законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Верховний суд вказав, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати конституцію як акт прямої дії. Разом з тим суд може на підставі ст.124 Конституції визнати такими, що не відповідають Конституції – акти органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій тощо. Звернення до Конституційного Суду України в такому разі не вимагається. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Оскільки наказ Міністра оборони України № 308 від 30.07.2004 року напряму суперечить Конституції України, оскільки обмежує права одних військовослужбовців і встановлює переваги іншим, суд вважає за необхідне застосувати Конституцію України, оскільки вона має вищу юридичну силу.
Згідно ст.94 КАС України, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, його слід стягнути з відповідача в сумі 45 грн. на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,15,16, 107, 109, 119, 122, 213. 215 ЦПК України, ст.ст. 2. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», п.1 Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року « Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», ст. 24, 124 Конституції України, суд-
В И Р І Ш И В:
Позов задоволити.
Стягнути з військової частини А-3817 на користь ОСОБА_1 4911,35 грн. недоплаченої надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року.
Стягнути з військової частини А-3817 51 грн. судового збору на користь держави.
Постанову допустити до негайного виконання.
Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти діб з моменту її проголошення та апеляційної скарги протягом 20 діб з моменту подачі заяви.
Суддя підпис
З оригіналом вірно
Суддя:: ОСОБА_2