АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 667/3659/15-ц Головуючий в І інстанції Стамбула Н.В.

Номер провадження №22-ц/791/2622/2015 Доповідач: Фурман Т.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Фурман Т.Г.

суддів: Пузанової Л.В.

ОСОБА_1

секретар Гуров Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 липня 2015 року справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи на стороні позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватне підприємство «Інтерком» про визнання недійсним споживчого кредитного договору та додаткових угод, додаткових договорів, договорів про внесення змін та доповнень до нього,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що 19.05.2008 року між ним та АКБ «Форум» був укладений кредитний договір №0068/08/11/CL, на підставі якого банк відкрив йому відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 120 000 доларів США терміном до 18.05.2018 року під 13,5 % річних.

Фактично банк надав йому 115 000 доларів США, які він отримав частинами: 20.05.2008 року - 55 000 доларів США; 17.06.2008 року - 20 000 доларів США; 18.06.2008 року - 15 000 доларів США; 27.08.2008 року - 5000 доларів США; 18.09.2008 року - 10 000 доларів США; 11.12.2008 року - 10 000 доларів США.

В подальшому в кредитний договір вносились зміни та доповнення, які сторони виклали в додатковій угоді №2 від 11.12.2008 року, додатковій угоді №3 від 28.07.2010 року, додатковому договорі №1 від 20.09.2010 року, додатковій угоді №4 від 12.03.2013 року, договорі про внесення змін та доповнень № 5 від 12.03.2013 року.

Поручителями за вказаним кредитним договором виступили ОСОБА_3, ОСОБА_4 та приватне підприємство «Інтерком».

В забезпечення виконання зобов’язань за споживчим кредитним договором 19.05.2008 року він передав банку в іпотеку офісні приміщення на другому поверсі будинку №22 по вул. 9-го Січня в м. Херсоні, загальною площею 161,9 кв.м.

12.03.2013 року в договір іпотеки внесено зміни та доповнення. Договір іпотеки був у нього вилучений банком, начебто для оформлення змін та доповнень, і в подальшому йому не повернутий.

На момент звернення до суду з цим позовом, ним сплачено банку 108 833, 67 доларів США.

Посилаючись на те, що при укладенні кредитного договору банк не попередив його про те, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за цим договором несе споживач; належним чином, не повідомив його письмово про умови кредитування, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов?заних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяг, податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, що є порушенням вимог ст.18,19 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо несправедливих умов договору, наслідком яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача та щодо нечесної підприємницької діяльності, позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір №0068/08/11/CL від 19.05.2008 року з додатками до нього від 11.12.2008 року, 28.07.2010 року, 20.09.2010 року, 12.03.2013 року, укладений між ним та акціонерним комерційний банком «Форум» з моменту його укладення; застосувати наслідки недійсності правочину, зобов’язавши ПАТ «Банк Форум» повернути йому сплачені ним грошові кошти в сумі 108 833,67 доларів США, а його - повернути відповідачу отримані від банку 115 000 доларів США.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 липня 2015 року позов задоволено в повному обсязі. Вирішено:

- визнати недійсним кредитний договір №0068/08/11/CL від 19.05.2008 року з додатками до нього від 11.12.2008 року, 28.07.2010 року, 20.09.2010 року, 12.03.2013 року, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 з моменту його укладення;

- застосувати наслідки недійсності кредитного договору №0068/08/11/CL, зобов’язавши ПАТ «Банк Форум» повернути ОСОБА_2 отримані від нього грошові кошти в сумі 108833,67 доларів США, а ОСОБА_2 повернути ПАТ «Банк Форум» отримані від нього 115000 доларів США.

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 19.05.2008 р. між ОСОБА_2 та АКБ "ФОРУМ" був укладений кредитний договір №0068/08/11/СL, на підставі якого банк відкрив позивачу відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 120 тисяч доларів США терміном до 18 травня 2018 року під 13,5% річних.

Фактично банк надав позичальнику 115 тисяч доларів США, які він отримував частинами: 20.05.2008 р. 55000 доларів США; 17.06.2008 р. 20000 доларів США; 18.06.2008 р. 15000 доларів США; 27.08.2008 р. 5000 доларів США; 18.09.2008 р. 10000 доларів США; 11.12.2008 р. 10000 доларів США.

В подальшому до споживчого кредитного договору вносились зміни та доповнення, які сторони договору виклали в додатковій угоді №2 від 11.12.2008 р., додатковій угоді №3 від 28.07.2010 р., додатковому договорі №1 від 20.09.2010 р., додатковій угоді №4 від 12.03.2013р., договорі про внесення змін та доповнень №5 від 12.03.2013р.

Поручителями за вищевказаним споживчим кредитним договором виступили ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП «Інтерком».

В забезпечення виконання зобов’язань за споживчим кредитним договором ОСОБА_2 передав в іпотеку офісні приміщення на другому поверсі будинку №22 по вул..9-го Січня у м. Херсоні, загальною площею 161,9 кв. м.

12.03.2013 р. до договору іпотеки були внесені зміни та доповнення. Однак зміни умов кредитного договору від 11.12.2008 р., 28.07.2010 р.,20.09.2010 р. своєчасно в договір іпотеки, в порушення прав позичальника, не вносились, а були внесені лише 12.03.2013 р. , як вбачається з відповідного договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 19.05.2008 р.

Із наданих суду копій квитанцій слідує, що на момент звернення до суду з позовом позивачем сплачено банку 108833,67 доларів США.

Факт отримання позивачем доходів в іноземній валюті судом не встановлено. Для здійснення платежів за кредитними зобов'язаннями позичальник отримував необхідну валюту, шляхом обміну гривні на долари США в установленому законом порядку.

Судом встановлено і це не оспорюється відповідачем, що за весь час позичальником сплачено 115 000 дол. США, з яких 31 300 дол. США за тілом кредиту, а 77 533,7 дол. США за відсотками.

При цьому, графік платежів із зазначенням сум погашення основного боргу, відсотків за користування кредитом та інших супутніх послуг чи фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періодом банком не надано і як зазначає позивач, такий графік сторонами не підписувався.

Судом встановлено, що позивачем при встановленій договором відсотковій ставці 17% фактично сплачувалося 18,6647%,при договірній ставці 13,5% сплачувалось 14,5795%, при 13,84% сплачувалось 16,7892%ю Зазначена обставина відповідачем належними та допустимим доказами не спростована.

Відповідно до ст.ст.1054-1055ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинною на час укладення оспореного договору), договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною другої зазначеною статті передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування із коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Аналогічні вимоги встановлені пунктом 2.1 постанови Правління Національного банку України за №168 від 10 травня 2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" ,зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за №541/13808, яким передбачено, що банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом; вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, в включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством.

Пунктом 3.1 зазначеною вище постанови визначено, що банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Пунктом дев'ятим зазначеної статті визначено, що під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Конституційний Суд України в рішенні від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 по справі № 1-26/201 зазначив, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги.

Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Пунктом 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається інформація для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки банк належними та допустимим доказами не підтвердив факт повідомлення споживача про те, що він несе валютні ризики під час виконання зобов’язань за цим договором , а також, не надав письмові докази про повідомлення позивача про кредитні умови, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг(реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяг; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; всупереч п.3.2 Правил ні кредитний договір, ні додатки до нього не містять графіку платежів та сукупної вартості кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду що позивач не отримав від відповідача необхідної, повної та достатньої інформації щодо наданого йому кредиту, тому його доводи про відповідні обмеження при виборі послуги банку та аналізу спроможності виконання взятого на себе зобов'язання є обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вчинений сторонами правочин містить несправедливі умови, оскільки його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що оспорений кредитний договір є недійсним, як такий, що за змістом прямо суперечить вимогам цивільного законодавства України.

Висновки суду у наведений вище частині відповідають обставинам справи, докази, які б спростовували висновки суду щодо порушеного питання апеляційна скарга не містить і на такі не посилався представник відповідача в ході розгляду справи в апеляційному порядку, а тому доводи апеляційної скарги, як такі, що висновки суду не спростовують підлягають відхиленню.

Стаття 1057-1 ЦК України введена в дію з 03.11.2012року та регулює правові наслідки недійсності кредитного договору, передбачаючи, що у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Оскільки, відповідно до наданих сторонами доказів позивач повинен повернути банку, як кредитодавцю 115000 доларів США з яких ним сплачено 108 833,67 дол. США, колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду слід змінити, зобов'язавши позивача повернути публічному акціонерному товариству "Банк Форум" різницю між отриманими грошовими коштами та сплаченими в сумі 6166,33 доларів США.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано не прийняв до уваги клопотання відповідача про застосування позовної давності.

На думку колегії суддів, обґрунтованими є доводи позивача про те, що про порушення свого права від дізнався, коли за своїм матеріальними можливостями зрозумів, що не в змозі виконати зобов'язання у тому розмірі, як вони несправедливо визначені умовами укладеного ним через недостатню інформацію щодо сукупної вартості кредиту, договору з відповідачем.

Такою датою є травень 2014 р., коли позивач не зміг виконувати свої зобов’язання за договором та в нього виникла заборгованість перед банком, тому звернувшись до суду 19.05.2015року позивач дотримався встановленої ст.257 ЦК України загальної позовної давності у три роки.

При цьому колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає встановленим ст. 3 ЦК України загальним засадам цивільного судочинства, зокрема щодо справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на те, що банк, як кредитодавець не поніс збитки в результаті визнання укладеного сторонами кредитного договору недійсним, отримавши всі передані позивачеві грошові кошти у валюті кредитування, в той час, як позивач такі збитки поніс через різкий та суттєвий ріст курсу грошової одиниці України до долара США у спірний період.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 липня 2015 року в частині застосування двосторонньої реституції змінити, зобов’язати ОСОБА_2 повернути публічному акціонерному товариству «Банк Форум» отримані від банку грошові кошти у розмірі 6166,33 доларів США.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Фурман

Судді: Л.В. Пузанова

ОСОБА_1