Номер провадження2-а/289/13/15

Справа №289/2194/14-а

Рядок статистичного звіту 3

Категорія: 2.1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2015 року м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого судді Сіренко Н.С.,

при секретарі Галькевич Ю.В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Радомишльської міської ради про визнання дій незаконними та протиправними, визнання рішення недійсним та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати дії виконавчого комітету Радомишльської міської ради, які полягають у передачі земельної ділянки площею 0,16 га по вул. Карпенка що у м. Радомишлі Житомирської області в міськземфонд без її належного вилучення у позивача ОСОБА_1Є; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету №321 від 13.10.2004 року щодо надання згоди на будівництво житлових будинків, господарських споруд.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що рішенням виконавчого комітету Радомишльської міської ради народних депутатів № 256 від 08.09.1998 року було надано приватному підприємцю ОСОБА_1 землю у постійне користування для будівництва і експлуатації автозаправної станції.

13.10.2004 року згідно рішення виконкому Радомишльської міської ради №321 «Відповідно до рішення Арбітражного суду Житомирської області від 21.02.2001 року №9/109 відмінено пункт 4 рішення виконкому міської ради №206 від 18.08.1998 року в частині виділення земельної ділянки площею 0,16 га по вул. Карпенка приватному підприємцю ОСОБА_2 (так у документі)», прийнято рішення про погашення акту на право постійного користування землею від 25.03.99 р. №ЖТ 2127-0024, зараховану земельну ділянку площею 0,16 га по вул. Карпенка в міськземфонд, що позбавило позивача права власності та користування зазначеною земельною ділянкою. Зазначені протиправні дії відповідача стали підставою для звернення до суду з вимогою визнати незаконним рішення виконавчого комітету №321 від 13.10.2004 року та поновити порушені права позивача шляхом скасування вказаного рішення.

В попереднє судове засідання сторони не з’явилися. Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.137). На адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_3 про перенесення слухання справи на іншу дату в зв’язку з неможливістю прибути на засідання, зазначена заява не підписана тому суд не бере її до уваги. Від представника відповідача надійшла заява про проведення попереднього розгляду справи за його відсутності в зв’язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Враховуючи зазначене та те, що справа знаходиться в провадженні суду з 27.11.2014 року, суд не вважає доцільним подальше відкладення розгляду справи та проводить попереднє судове засідання без участі сторін.

Дослідивши адміністративний позов, суд прийшов до висновку, що спір не підсудний загальному місцевому суду як адміністративному з наступних підстав.

Статтею 17 КАС України  встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Дана норма вказує на те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі спори з суб’єктом владних повноважень, а лише на ті спори, які пов’язані із здійсненням цим суб’єктом владних управлінських функцій.

З урахуванням наведеного, при визначенні підвідомчості справи адміністративним судам чи судам загальної юрисдикції потрібно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, а не лише із суб’єктивного складу учасників правовідносин.

Одночасно з цим в пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року № 3 зазначено, що при вирішенні питань, пов’язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об’єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з’ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов’язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

У пункті 7 постанови Пленуму зазначено, що земельні відносини, суб’єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об’єктами – землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі – ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб’єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131,144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Зі змісту заявленого позову вбачається, що спір між сторонами не є публічно-правовим, оскільки спір виник із земельних відносин, а орган місцевого самоврядування через свої органи реалізує цивільні права у приватноправових відносинах. Сторони діють на засадах рівності, тому спір є не публічно-правовим, а приватно-правовим.

Предметом позовних вимог є перевірка правильності формування волі однієї із сторін - Радомишльської міської ради стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, і такий спір згідно із позицією Верховного суду України, прийнятою колегіями суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14 не може бути розглянутий за правилами встановленими КАС України.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як же вбачається з позову, виниклий спір стосується оскарження дій органу місцевого самоврядування в сфері земельних відносин, в даному випадку у зв'язку з позбавленням позивача права володіння та користування земельною ділянкою, тобто не є публічно-правовим спором.

Враховуючи те, що позивач є приватним підприємцем, відповідач є юридичною особою і спір є приватно-правовим, тому зазначена справа належить до компетенції господарського суду.

Таким чином, з урахуванням складу сторін спору, характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

З огляду на те, що заявлені позивачем вимоги не підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, роз'яснивши позивачу, що заявлені ним вимоги, підлягають вирішенню у порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 17, п. 1 ч.1 ст. 157 КАС, суд –

УХВАЛИВ :

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Радомишльської міської ради про визнання дій незаконними та протиправними, визнання рішення недійсним та його скасування - закрити.

Роз’яснити позивачу, що заявлені ним вимоги підлягають вирішенню у порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена позивачем до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя                         Сіренко Н.С.