Справа № 645/6105/14-ц

Провадження № 4-с/645/42/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Горпинич О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Денісенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на незаконні дії та неправомірну бездіяльність державного виконавця, –

                                                                    ВСТАНОВИВ:

Стягувач ОСОБА_1, в особі свого представника, звернувся до суду зі скаргою, якою просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ, в провадженні якого перебувають виконавчі листи про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 з іпотечного майна – квартири АДРЕСА_1 та стягнення з них на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп., щодо невиконання заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2014 року протягом 2 місяців всупереч вимогам ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати неправомірною бездіяльність держвиконавця щодо не направлення стягувачеві постанов про відкриття виконавчих проваджень; зобов’язати державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ, в провадженні якого перебувають вказані виконавчі листи, невідкладно направити на адресу стягувача постанови про відкриття виконавчих проваджень; зобов’язати державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ невідкладно виконати заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2014 року; стягнути з Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ на його користь понесені та документально підтвердженні судові витрати на правову допомогу в розмірі 7 716 грн. 80 коп.

В обґрунтування викладених у скарзі вимог заявник посилалася на те, що на виконання судового рішення, що набрало законної сили, 17 березня 2015 року Фрунзенським районним судом м. Харкова було видано п’ять виконавчих листів про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з іпотечного майна, стягнення судового збору. 21 травня 2015 року через канцелярію Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ представником заявника було подано п’ять заяв про відкриття виконавчого провадження та відповідні їм оригінали виконавчих листів. Не дивлячись на те, що з моменту подачі заяв про відкриття виконавчого провадження минуло майже шість місяців, державним виконавцем не надано заявнику жодної інформації про відкриття чи відмову у відкритті виконавчого провадження та про подальший перебіг цього виконавчого провадження, у зв’язку з чим, заявник була змушена звернутися до суду із відповідною скаргою на неправомірну бездіяльність державного виконавця.

У судовому засідання представник ОСОБА_1 – ОСОБА_6 підтримала скаргу, просивши про її задоволення, посилаючись на обставини, які викладені у скарзі.

Представник Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушення прав та свобод заявника, у судовому засіданні заперечував проти скарги, посилаючись на її необґрунтованість.

Боржники в судове засідання не з’явилися, повідомлялися про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення представника стягувача, представника Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ, дослідивши матеріали справи, виконавчі провадження, вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2014 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та в рахунок задоволення вимог ОСОБА_1 за договором позики від 29.04.2010 року на суму в розмірі еквівалентному 52 056 доларів США, неустойки за прострочення виконання зобов’язань 1 080 000 грн. та 1 147 грн. витрат по сплаті судового збору звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 – шляхом застосування визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедури, виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 з іпотечного майна – квартири АДРЕСА_1, житловою площею 41,3 кв.м, загальною площею 65,1 кв.м, передано предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 в управління ОСОБА_1 на період до його реалізації за визначеною ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу, стягнуто судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп..

На виконання вищезазначеного рішення 17 березня 2015 року Фрунзенський районний суд м. Харкова видав виконавчі листи.

21 травня 2015 року через канцелярію Фрунзенського ВДВС ХМУЮ представником стягувача були подані заяви про відкриття виконавчого провадження, до яких були додані оригінали вказаних вище виконавчих листів про виселення та стягнення судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 14 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У виконавчих провадженнях містяться постанови про відкриття виконавчих проваджень та міститься супровідний лист щодо направлення копій постанов про відкриття простою поштою, проте матеріали виконавчих проваджень не містять даних щодо отримання стягувачем даних постанов про відкриття провадження, крім того супровідні листи не містять дати відправки та вихідний номер кореспонденції.

З пояснень представника ОСОБА_1 судом встановлено, що копії постанов про відкриття виконавчих проваджень не отримувалися. Дані твердження заявника органом державної виконавчої служби не спростовано.

В судовому засіданні держвиконавцець ОСОБА_7 повідомив, що постанови про відкриття виконавчих проваджень направлялися простою кореспонденцією.

Але необхідно зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

 Таким чином, суд визнає доведеним порушення державним виконавцем вимог ч.5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», що виразилось у нездійсненні направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження, а тому вбачає підстави для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та зобов’язання його вжити заходи до виконання вищезазначеної норми Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У зв’язку з цим, суд вбачає всі підстави для визнання бездіяльності державної виконавчої служби протиправною та необхідності відновлення і захисту в судовому порядку порушених прав й інтересів сторони стягувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру у двомісячний строк.

Незважаючи на те, що виконавчі листи були пред’явлені скаржником до виконання 21 травня 2015 року, рішення суду не виконується державним виконавцем майже сім місяців, що є грубим порушенням норми ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Бездіяльність державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ призвела до порушення прав і охоронюваних законом інтересів скаржника, що є підставою для їх відновлення в судовому порядку.

У зв’язку з цим, вимоги скаржника про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця щодо невиконання ним рішення суду від 23 грудня 2014 року у визначений законом строк та зобов’язання його невідкладно виконати це судове рішення є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

В п. 48 Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року зазначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано в п. 2 ч. 3 ст.79, ст. ст.84,88,89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї Постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов’язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правову допомогу до скарги заявника був доданий договір про надання правової допомоги із товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» з доданою до нього калькуляцією-рахунком про перелік наданих в рамках цієї справи робіт (послуг) з надання правової допомоги, а також квитанція до прибуткового касового ордера про сплату послуг з надання правової допомоги у визначеному договором та додатком до нього розмірі в сумі 7716 грн. 80 коп.. Крім того, суду надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зі змісту якої вбачається, що основним видом економічної діяльності підприємства є діяльність у сфері права, наказ по підприємству про визначення особи, відповідальної за представництво інтересів скаржника в ході розгляду справи та копія диплому цієї особи про набуття нею вищої освіти за спеціальністю «Правознавство».

За таких обставин, вимога про компенсацію скаржнику витрат на правову допомогу за рахунок відділу державної виконавчої служби є обґрунтованою.

Постановою Кабінету Міністрів України  № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»  витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, компенсуються іншою стороною у сумі, що не перевищує 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

В матеріалах справи надано калькуляцію, відповідно до якої було витрачено 14 годин для надання правової допомоги.

Проте суд вважає необхідним зауважити, що категорія скарг на дії державного виконавця відноситься до категорія, які не потребують багато зусиль щодо їх складання, витребування додаткових доказів, направлення запитів, складного аналізу документів, поглиблених юридичних знань. У зв’язку чим, вважає з урахуванням тривалості та обсягу справи для необхідності ознайомлення з нею, аналізу нормативного матеріалу, надання консультації, складання скарги достатньо 6 годин.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» ст. 8 встановлено, що у 2015 році мінімальна заробітна плата : у місячному розмірі: з 1 січня – становить 1218 грн.. При цьому суд бере до уваги саме мінімальний розмір заробітної плати станом на 1 січня, 40% від якої становить, 487 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, суд вважає можливим задовольнити вказану вимогу про стягнення витрат на правову допомогу частково на суму 2923 грн. 20 коп. (487,20х6) та виключити зі складу витрат скаржника витрати на представництво його інтересів в місцевому суді у сумі 1102 грн., оскільки в суді інтереси ОСОБА_1 представляла не ОСОБА_2, а інша особа за довіреністю – ОСОБА_6.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 387 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.383 -387ЦПК України, суд, -

                                                         УХВАЛИВ:

Скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на незаконні дії та неправомірну бездіяльність державного виконавця -задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Фрунзенського Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_8 щодо не направлення стягувачу постанов про відкриття виконавчого провадження.

Зобов’язати державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в провадженні якого на теперішній час перебувають виконавчі листи про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 з іпотечного майна – квартири АДРЕСА_2 та стягнення судового збору з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, невідкладно направити засобами поштового зв’язку на адресу стягувача постанови про відкриття виконавчого провадження.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського правління юстиції ОСОБА_8 щодо невиконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2014 року в строк, відповідно до положень ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов’язати державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в провадженні якого на теперішній час перебувають виконавчі листи про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 з іпотечного майна – квартири АДРЕСА_2 та стягнення судового збору з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, невідкладно вчинити визначені законом дії щодо виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2014 року.

Стягнути з Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі  2923 (дві тисячі дев’ятсот двадцять три) грн. 20 коп.

В задоволенні іншої частини скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд міста Харкова в 5-денний строк з дня проголошення ухвали, а в разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя -