Справа № 463/2229/15 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/783/6404/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. Я.

Категорія: 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Берези В.І., Ванівського О.М.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПрАТ "Українська пожежно – страхова компанія" на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Львівського обласного управління Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 25012 грн. 54 коп., витрати за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 7740 грн. 00 коп., пеню у розмірі 7435 грн. 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 10181 грн. 90 коп. та три відсотки річних у розмірі 425 грн. 56 коп., а всього у розмірі 43829 (сорок три тисячі вісімсот двадцять дев'ять) грн. 24 коп.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ПрАТ "Українська пожежно – страхова компанія" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду позивача обласним управлінням ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було отримане лише 06.10.2014 року від Центрального офісу ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а тому, оскільки в повідомленні не було вказано місцезнаходження пошкодженого майна, вони були позбавлені можливості у десятиденний термін з часу отримання повідомлення скерувати свого представника для визначення розміру збитків. Тому листом від 08.10.2014 року ними було скеровано вимогу до позивача про надання інформації про місцезнаходження пошкодженого автомобіля. Оскільки вказана вимога, отримана позивачем 18.10.2014 року, та повторна вимога від 02.11.2014 року, отримана позивачем 06.11.2014 року не були виконані, позивачем не забезпечено можливості страховику здійснити визначення розміру заподіяної шкоди, а відтак вважає що існують підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За умовами п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті  дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 34 Закону, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

       Згідно ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 15.04.2014 року на вул. Шевченка,5 в м.Новий Розділ Миколаївського району Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів автомобіля марки «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, автомобіля марки «Фольксваген-Транспортер», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки «ЗАЗ Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу перебував у власності ОСОБА_2

Згідно з постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 28.04.2014 року, винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,0 гривень.

При цьому судом безспірно встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 забезпеченого транспортного засобу автомобіля марки «Мерседес-Бенц Спрінтер» була застрахована ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі Полісу добровільного страхування транспортного засобу № АС/7030239.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2014 року ОСОБА_2 надіслав ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» повідомлення про дорожньо – транспортну пригоду,яке вони отримали 15.09.2014 року.

02 жовтня 2014 року ОСОБА_2 надіслав ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» заяву про виплату страхового відшкодування, яка отримана ними 06.10.2014 року та залишена без задоволення.

Згідно звіту про оцінку автомобіля вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні автомобіля марки «ЗАЗ Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_3, без ПДВ складає 25012 грн. 54 коп.

Задовільняючи позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ДТП, що сталася, відповідно до ст. 6 Закону є страховим випадком, внаслідок якого у Відповідача настає обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування. Страхова  компанія  належним  чином була повідомлена позивачем про страховий випадок, а відтак не була позбавлена можливості встановити чи є дана подія страховим випадком, направити свого представника на місце настання  страхового випадку для визначення причини ДТП та  розміру  збитків.

Також судова колегія погоджується з висновком районного суду стосовно стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, оскільки вказані вимоги передбачені п. п. 36.2, 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 526, 625 ЦК України.

Позивачем були понесені витрати на проведення дослідження у розмірі 7740 грн., що підтверджуються квитанцією від 29.08.2014 року №4532197, які у відповідності до положень п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягають стягненню із страховика.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що  позивач не вказав місцезнаходження пошкодженого майна, що позбавило можливості страховика встановити розмір заподіяної шкоди спростовуються письмовими доказами, які містять в матеріалах справи. Так,  згідно п. 34.1 Закону №1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Встановлено, що позивач відповідно до положень п.п. 33.1.4.Закону №1961-IV повідомив страховика ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про настання дорожньо-транспортної пригоди 15.04.2014 року. Згідно змісту повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, позивачем було зазначено місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу за адресою: Львівська область, Миколаївський район, м.Новий Розділ, вул.Б.Хмельницького,3. Таким чином, на порушення пункту 34.1 Закону № 1961-IV страхових свого представника для визначення страхового випадку та розміру збитків не направив протягом  10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому випадку потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Також не можуть братися до уваги покликання апелянта на те, що сплив десятиденного строку для направлення свого представника за місцем знаходження майна для оцінки розміру збитків слід рахувати із моменту скерування повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у Львівське обласне управління Страховика, оскільки відповідно до представленої поштової розписки зазначене повідомлення вручене відповідачу 15.09.2014 року, який є належним відповідачем у справі.

Судом вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норм, передбачених ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і така задоволенню не підлягає.

Керуючись 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу ПрАТ "Українська пожежно – страхова компанія" – відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:           

Судді: