ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.2015                      Справа № 905/3178/15           

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання (помічник судді) Асмановій Е.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА», м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейд», м.Макіївка

про стягнення авансу у розмірі 539 487,05грн.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – за довіреністю.

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА», м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейд», м.Макіївка про стягнення авансу у розмірі 539487,05грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди нерухомого майна №4-2012 від 18.09.2012р. позивач просить повернути суму авансового платежу у розмірі 539 487,05грн.

Представник позивача у судовому засідання підтримав позовну заяву у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Про що свідчить оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет http:// www.reyestr.court.gov.ua в розділі "Новини та події".

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. №802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. №1771) та усним клопотанням позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

18 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрейд» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА» (Орендар) укладений договір оренди №4-2012.

За умовами укладеного договору (п.1.9.) Орендодавець зобов’язується передати, а Орендар-прийняти в оренду приміщення, а саме частину будівлі площею 561 кв.м., яка розташована на другому поверсі будівлі і належить орендодавцю на праві приватної спільної часткової власності на підставі договору міни від 26.06.2009р., зареєстрованого за №1669, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2

Відповідно до умов п.1.3 договору нежитлова будівля торгово-виставкового комплексу, розташована за адресою: м.Донецьк, пр.Б.Хмельницького,40.

Відповідно до п.2.2 договору, орендодавець за цим договором надає Орендареві (та співробітникам, гостям та клієнтам Орендаря) право використовувати, відповідно до умов, викладених у цьому договорі, приміщення як офісне приміщення протягом строку оренди. При цьому орендар має право надавати орендоване приміщення у суборенду, але з дозволу орендодавця. Використання приміщення в інших цілях допускається за умови попередньої письмової згоди орендодавця.

Згідно умов п.3.1 договору сторони погоджують, що строк оренди починається з дати початку оренди та закінчується через 35 місяців. Сторони даного договору визначають, що датою початку оренди є дата підписання акту приймання-передачі приміщення. На протязі 3(трьох) робочих днів після завершення базових ремонтних робіт відповідно до приписів п.7.1.1 договору, що підтверджується актом приймання таких робіт від підрядника, Орендодавець зобов’язаний передати приміщення орендарю, а орендар зобов’язаний прийняти приміщення від орендодавця, про що сторони підписують Акт приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п.4.1 договору сторони дійшли домовленості, що орендна плата за кожний місяць користування приміщенням складається з двох частин та визначається наступним чином: відповідно до п. 4.1.1. перша частина орендної плати – 67 320 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що складає на дату укладання договору суму еквівалентну 8415 доларів США за курсом 8грн. за 1 долар США. Сторони погодили, що при здійсненні кожного платежу орендної плати у кожному новому календарному році, ця частина орендної плати підлягає коригуванню шляхом множення на коефіцієнт 1,1.

Згідно умов п.4.2.2 договору частина орендної плати, зазначена п.4.1.2 договору, сплачується орендарем авансом наступним чином: за перші 18 місяців оренди сума 694 278,00 грн. на протязі 3 календарних днів після укладання договору; за наступні 7 місяців оренди сума 269 997,00 грн. на протязі 17 календарних днів після укладання договору; за останні 10 місяців оренди сума 385 710,00 грн. на протязі 30 календарних днів після укладання договору.

Договір діє з моменту укладання до дати закінчення строку дії договору.

Позивачем зобов’язання щодо сплати авансового платежу виконані у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Проте, у зв’язку із проведенням на території Донецької області, зокрема антитерористичної операції та активних бойових дій, і, як наслідок, виникнення загрози життю та здоров’ю працівників, що знаходяться в орендованому приміщенні, позивачем було прийнято рішення по переведення працівників підприємства.

Так, до 01.09.2014р. орендоване приміщення фактично не використовувалось орендарем за призначенням (як офіс).

25.03.2015р. позивач на адресу відповідача направив лист вих.№01/269 від 19.03.2015р., яким повідомив, що керуючись п.16.7 договору призупиняє оплату орендних платежів за договором за період, протягом якого приміщення не використовувалось за призначенням, а саме з 01.09.2014р.

Даний лист був отриманий відповідачем, про що свідчить відмітка у накладній про доставку.

Отже, з урахуванням вищезазначеного позивач просить суд, повернути суму авансового платежу у розмірі 539 847,05 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Правовідносини між сторонами спірного договору регулюються приписами Глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України.

Предметом даного спору є вимога позивача про повернення авансового платежу з підстав передбачених сторонами в умовах Договору оренди №4-2012 від 18 вересня 2012 року та приписах ЦК України та ГК України.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п’ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 4.2.1 Договору оренди №4-2012 від 18 вересня 2012р., у відповідності до якого відповідач за оренду вносить плату

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов п.4.2.2 договору частина орендної плати, зазначена п. 4.1.2 договору, сплачується орендарем авансом наступним чином: за перші 18 місяців оренди сума 694 278,00 грн. на протязі 3 календарних днів після укладання договору; за наступні 7 місяців оренди сума 269 997,00 грн. на протязі 17 календарних днів після укладання договору; за останні 10 місяців оренди сума 385 710,00 грн. на протязі 30 календарних днів після укладання договору.

Позивачем зобов’язання щодо сплати авансового платежу виконані у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Так, до 01.09.2014р. орендоване приміщення фактично не використовувалось орендарем за призначенням (як офіс).

25.03.2015р. позивач на адресу відповідача направив лист вих.№01/269 від 19.03.2015р., яким повідомив, що керуючись п.16.7 договору призупиняє оплату орендних платежів за договором за період, протягом якого приміщення не використовувалось за призначенням, а саме з 01.09.2014р.

Даний лист був отриманий відповідачем, про що свідчить відмітка у накладній про доставку.

Згідно приписів ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст. 6, 8, 10, 19, 129 Конституції України, п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ст.ст.11-16, 509, 626, 629, 632, 759, 762, 1212ЦК України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 284, 285 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-5, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА», м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейд», м.Макіївка про стягнення авансу у розмірі 539 487,05грн, задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейд», м.Макіївка (86104, м.Макіївка, вул. Абакумова,1Б, код ЄДРПОУ 36389089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА», м.Донецьк (83001, м. Донецьк, бул. Шевченка, буд.11, код ЄДРПОУ 31386990) суму авансового платежу у розмірі 539 847,05грн. та судовий збір у розмірі 8097,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.12.2015р.

          Суддя С.В. Тоцький