Копія

Справа № 127/17821/15-ц Провадження № 22-ц/772/3504/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія 50Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Медяного В.М.,

суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

секретаря : Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь на утримання двох неповнолітніх дітей аліменти у твердій грошовій фіксованій сумі в розмірі 2000 грн. на кожну дитину.

Посилається на те, що з 11.11.2011 року по 28.04.2015 року вона перебувала з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі, який в подальшому згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області 28.04.2015 року було розірвано. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_2 Дар`ю ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 з сім’єю не проживає, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає та участі в їх вихованні не приймає. Зазначає, що їй одній важко утримувати, ростити та виховувати дітей. Відповідач, будучи приватним підприємцем, має від бізнесу великі статки. Проте, на момент її звернення з позовом до суду, він формально, для приховування своїх доходів припинив підприємницьку діяльність, оскільки має у Вінницькому районі Вінницької області у приватній власності складські приміщення та землю, які здає в оренду приватним підприємцям.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2015 року до участі в справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 (а.с.77).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто аліменти з ОСОБА_3 щомісячно в розмірі 1/3 долі його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2, починаючи з 30.07.2015 року до повноліття дітей. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 487 грн. 20 коп. судового збору. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню (а.с.86-87).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі по 350 грн. на кожну дитину, а всього 700 грн. щомісячно, починаючи з 30.07.2015 року і до повноліття дітей. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача у справі ОСОБА_3 - ОСОБА_8 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала та заперечила проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність на необґрунтованість.

Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов’язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_6»ї Миколаївни ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5

Представник відповідача визнав в судовому засіданні факт проживання дітей з матір»ю та не проживання його за місцем реєстрації.

При цьому, суд критично оцінив посилання представника відповідача про перебування на утриманні відповідача також інших неповнолітніх дітей, у зв’язку з відсутністю доказів. Також суд критично оцінив надані цивільно-правові договори укладені ОСОБА_9 з фізичними особами щодо виконання робіт, оскільки в них відсутні відомості про реєстрацію в бюро по працевлаштуванню. Не погодився суд і з посиланнями представника відповідача про відсутність у ОСОБА_9 роботи та доходів, оскільки відсутні докази перебування його на обліку в бюро працевлаштування як особи, яка шукає роботу та отримує соціальну допомогу по безробіттю.

Судом встановлено відсутність доказів отримання відповідачем мінливого, нестабільного доходу чи отримання частини доходу в натурі, які відповідно до ст. 184 СК України, є підставою визначення розміру аліментів твердій грошовій сумі, а тому обґрунтовано дійшов висновку про визначення розміру стягуваних з відповідача аліментів у 1\3 частці від доходу відповідача ОСОБА_3, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_2, починаючи з 30.07.2015 року і до їх повноліття.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, згідно ч. 2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 183 СК України частка заробітку ( доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

В абз. 3 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року  надано роз'яснення, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, перевірив всі доводи та дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам законодавства, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції, присуджуючи йому сплату аліментів у частці від доходу вийшов за межі позовних вимог позивача, яка просила стягувати аліменти у твердій грошовій сумі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини були досліджені судом першої інстанції і судом враховано, що відповідачем не надано доказів отримання ним мінливого, нестабільного доходу чи отримання частини доходу в натурі.

Згідно ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст.ст. 10, 31 ЦПК України суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. Тому в разі посилання позивача не на ту норму закону, суд уточнює підстави позову й застосовує норму закону, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.

Також колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги наявність у відповідача на утриманні інших неповнолітніх дітей, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів перебування їх на його утриманні.

У тому випадку, якщо відповідач самостійно надавав матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей в період розгляду позову, може бути врахований державним виконавцем при виконанні рішення про стягнення аліментів.

При вирішенні позову в частині визначення та розміру аліментів, суд, у відповідності з вимогами ст.182 СК України, в повному обсязі врахував обставини, які вирішуються при визначенні розміру аліментів. Зокрема, судом враховано матеріальне становище обох сторін, відсутності належних доказів перебування на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей, інших обставин, що мають істотне значення, а тому доводи відповідача в частині неврахування судом при ухваленні рішення вказаних обставин необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи та висновками суду першої інстанції.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином колегія суддів переконана, що судом першої інстанції повно з’ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об’єктивний склад, права та обов’язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.М. Медяний

Судді: В.В. Жданкін

ОСОБА_10

Згідно з оригіналом.

Суддя: В.М. Медяний