ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015 року Справа № 904/6486/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Дмитренко Г.К.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність № ББУ/ПУ353/ББ/14 від 02.12.2014 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність № б/н від 01.09.2015 р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року у справі №904/6486/15

за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровської області

до ОСОБА_4 акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер", м. Павлоград, Дніпропетровської області

про тлумачення пункту 4.5. договору № 1684-ПУ від 08.12.2014,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року (судя ОСОБА_5В.) в задоволенні позову про тлумачення пункту 4.5. договору №1684-ПУ від 08 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" та ОСОБА_4 акціонерним товариством "Макіївський завод "Лазер" відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що метою тлумачення правочину є з’ясування змісту його окремих частин, який складає право та обов’язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. Однак, позивач просить розтлумачити спірну умову договору, яка виконується сторонами. Заявлена вимога стосується не тлумачення умов договору, а зводиться до надання правової оцінки реквізитів оформленої сторонами накладної, яка підтверджує отримання товару за договором.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права, фактичним обставнам справи, порушення норм процесуального права.

Апелянт вважає, що суд неправомірно не відклав розгляд справи на іншу дату, не з’ясувавши на що була направлена воля відповідача при укладенні п.4.5 договору. Між тим, вважає апелянт, відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, оскільки пошта повернула позивачеві позовну заяву про тлумачення змісту п.4.5 договору з відміткою про закінчення строку зберігання.

Позивач посилається на те, що сторони по різному розуміють п.4.5 договору №1684/ПУ від 08 грудня 2014 року, що свідчить про те, що між позивачем і відповідачем існує спір щодо визначення поняття дати поставки за п.4.5 договору. Господарським судом при розгляді справи не застосована ст.213 Цивільного кодексу України, яку він повинен був застосувати без будь –яких обмежень щодо стадії виконання договору.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року, розтлумачити п.4.5 договору №1684/ПУ від 08 грудня 2014 року датою поставки вважається дата, яка вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, які надані постачальником, виходячи із буквального значення слів та виразів, визначивши, що датою поставки вважається дата, вказана саме представником покупця особисто на товаросупроводжувальних документах, а не дата, яка є реквізитом цього документу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на те, що твердження позивача про те, що датою поставки слід вважати якусь іншу дату, ніж та, що вказана у розрахункових накладних, є намаганням ввести суд в оману, оскільки дані розрахункові накладні не містять будь –якої іншої дати, представник позивача підписуючи їх, з цією датою погоджувався, посилається на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2015 року у справі №904/5881/15, яким задоволено повністю вимоги ОСОБА_4 акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер" про стягнення з ОСОБА_3 акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" заборгованості за договором поставки від 09 січня 2014 року №446-ПУ, пункт 4.5 якого за своїм змістом повністю відповідає аналогічному пункту в договорі №1684-ПУ, який має намір тлумачити позивач.

Відповідач просить залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року у справі №904/6486/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Джихур О.В. (доповідач), ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі повторного автоматичного розподілу справи №904/6486/15 від 03 листопада 2015 року, у зв’язку з відпусткою судді –доповідача Крутовських В.І. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01 грудня 2015 року на 10:20 год.

Проте, станом на 01 грудня 2015 року суддя –доповідач по справі ОСОБА_8 знаходилась на лікарняному, у зв’язку з чим розгляд справи відкладався до 17 грудня 2015 року.

В судовому засіданні 17.12.2015р. оголошувалась перерва до 22.12.2015р.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 грудня 2014 року між позивачем ОСОБА_3 акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) та відповідачем ОСОБА_4 акціонерним товариством "Макіївський завод "Лазер" (постачальник) укладено договір № 1684-ПУ (далі –договір) (а.с.43-52), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, передбаченим договором, постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1. договору).

Договір вступає в силу з 01 січня 2015р., в разі належного виконання сторонами своїх обов»язків договір діє до 30 грудня 2016року включно.

Пунктом 4.5 вказаного договору встановлено, що датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником. При постачанні автомобільним транспортом, датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця у видатковій накладній; при постачанні залізничним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена у залізничній накладній, що свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (узгоджене місце призначення поставки).

Позивач посилається на те, що сторони по різному розуміють п.4.5 договору, оскільки він вважає, що датою поставки продукції за п.4.5 договору є дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, а відповідач вважає, що датою поставки за п.4.5 договору є дата товаросупровідного документу –видаткових накладних.

В період з 05 лютого 2015 року по 15 травня 2015 року на виконання умов договору відповідач поставив позивачу продукцію. яка не була оплачена ним. у зв’язку з чим ОСОБА_4 акціонерне товариство «Макіївський завод «Лазер» звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості у загальному розмірі 6 405 521 грн. 90 коп.

На підтвердження наявності спору з приводу застосування п.4.5 договору позивач надав копію позовної заяви (а.с.12-24), з якої вбачається що відповідач вважає, що строк оплати за поставлену продукцію вираховується з дати видаткової накладної, позивач же вважає, що дата поставки покупцем не зазначена.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що між сторонами дійсно виник спір з приводу різного тлумачення п.4.5 договору.

Згідно ст.637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється за правилами, встановленими ст.213 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення змісту правочину визначені ч.ч.3,4 ст.213 Цивільного кодексу України. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняті у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими ч.3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх договорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаїв ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Відмовляючи в позові господарський суд дійшов висновку, що спірний договір сторонами виконується, а це унеможливлює його тлумачення.

Проте, апеляційний господарський суд з таким висновком суду не погоджується і вважає, що норма ст.213 Цивільного кодексу України не містить приписів стосовно того, що не підлягає тлумаченню договір, який виконується сторонами.

Оскільки між сторонами існує спір щодо тлумачення змісту п.4.5 договору, то позов підлягає розгляду по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст..655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Водночас ст.689 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до п.4.6 договору обов’язки постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в договорі і специфікаціях до нього. Обов’язки покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленої продукції.

Узгоджене місце призначення поставки зазначається сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п.4.2 договору).

У специфікаціях, які є додатком до договору №1684 –ПУ від 08 грудня 2014 року сторони визначили умови поставки DDP (Інконтермс-2010) м. Павлоград, Дніпопетровська область, вул.Тернавська, 5, філія «Павлоградське Управлыння по матеріально- технычному забезпеченню ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля».

Згідно п.4.7 договору право власності на продукцію, ризики втрати або пошкодження продукції переходять від постачальника до покупця з дати поставки продукції.

Враховуючи положення п.п.4.2, 4.6, 4.7 договору поставки апеляційний господарський суд дійшов висновку, про те, що під датою поставки, вказаною в п.4.5 договору розуміється дата, вказана особисто представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником при передачі продукції у розпорядження покупця.

За викладених підстав судова колегія вважає, що господарським судом неповно досліджено обставини справи, не надана оцінка п.4.5 договору в сукупності зі змістом інших умов договору поставки від 08 грудня 2014 року, у зв’язку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року підлягає скасуванню, а позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року у справі №904/6486/15 скасувати.

Позов ОСОБА_3 акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" задовольнити частково.

Розтлумачити п.4.5 договору №1684- ПУ від 08 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" та ОСОБА_4 акціонерним товариством "Макіївський завод "Лазер", визначивши, що датою поставки вважається дата, вказана особисто представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, при передачі продукції у розпорядження покупця.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер" на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 218, 00 грн., за подання апеляційної скарги в сумі 609, 00 грн. Видати накази.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у порядку і строки визначені ст. 110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                                            О.В. Джихур

                    Судді                                                                      Л.О.Чимбар

                                                                                           Г.К Дмитренко