Справа № 1- 367 / 05
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2009 року м. Тячів
ОСОБА_1 районний місцевий суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді : Бобрушко В.І.
при секретарі: Дегтярьова Р.В.
з участю прокурора: Кабаль Л.В.
перекладача ОСОБА_2
захисника : ОСОБА_3
законного представника неповнолітньої підсудної ОСОБА_4
законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів справу про обвинувачення
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, України, громадянки України, угорки, учениці ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої, у вчиненні злочину,
передбаченого ст. 185 ч.1 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_6 5 березня 2009 року, в період між перервами з 10.30 годин до 11.05 годин в м. Тячів, знаходячись в приміщенні 3-го «А класу ОСОБА_1 ліцею з угорською мовою навчання, що розташований по вулиці Гагаріна №11 в м.Тячів, таємно викрала з сумки учениці вказаного ліцею ОСОБА_7 телефон «НОКІЯ 5610», який раніше був у користуванні, чим заподіяла потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 1620 гривень.
В судовому засіданні підсудна ОСОБА_6 свою вину визнала повністю, у вчиненому щиро покаялася та підтримала дані нею покази під час досудового слідства в яких показала, що вона навчалась в групі «А» третього курсу в ОСОБА_1 ліцеї з угорською мовою навчання, який знаходиться в м. Тячів по вулиці Гагаріна №11. 05 березня 2009 року о 8-ій годині ранку, вона пішла на заняття в ліцей. В ліцеї вона побачила, що ОСОБА_7, яка сидить з нею за одною партою, на новорічні свята отримала в подарок стільниковий телефон «Нокіа». Цей телефон їй сподобався і вона захотіла його викрасти. На перерві між третім та четвертим уроком, знаючи, що ОСОБА_7 залишила телефон в своїй сумці, вона попросила від чергового по класу ОСОБА_8 ключ від їхнього класу, оскільки на перервах їх клас закривають. ОСОБА_9 пішла до класу і вибрала з сумки ОСОБА_7 її стільниковий телефон «Нокіа», відразу його виключила та сховала його за шафу у їхньому класі. Потім вийшла з класу, закрила двері і повернула ключ ОСОБА_8, пішовши їсти в їдальню. Після цього вона пішла на заняття. Стільниковий телефон вона із-за шафи забрала вже в 21-й годині, коли пакувала свої сумки, так як наступного дня їхала додому. Цей телефон разом зі своїми речами вона поставила в сумку. Наступного дня, в п»ятницю 6 березня 2009 року, близько 15 години, вона на поїзді поїхала додому. Приїхавши додому близько 19 години, вона подзвонила своєму сусіду ОСОБА_9 та сказала йому, що має на продаж стільниковий телефон марки “Нокіа 5610”. Після того як він прийшов до неї додому, вона показала йому цей стільниковий телефон, сказавши що хоче його продати за 1700 гривень. Після досягнення згоди вона продала телефон ОСОБА_9 за 1500 гривень. Сім карту з телефону вона викинула по дорозі коли їхала додому. Просить звільнити її від покарання, передавши її під нагляд матері ОСОБА_4.
Розглянувши матеріали кримінальної справи, суд вважає, що вина підсудної ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину в судовому засіданні доведена. Крім її особистого визнання це стверджується зібраними під час досудового слідства і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
Потерпіла ОСОБА_7 на досудовому слідстві показала, що в даний час вона навчається в 3-му (А) класі ОСОБА_1 ліцею з угорською мовою навчання. 5 березня 2009 року близько 8 години, збираючись на навчання, вона поставила в свою шкільну сумку свій стільниковий телефон «НОКІА 5610» і разом з батьком поїхали до школи. Прийшовши до школи, свою сумку вона поставила на батарею, що знаходиться в приміщенні їхнього класу та почала готуватися до уроку. Після закінчення першого та другого уроку зі своєї сумки стільниковий телефон не вибирала і на перерві знаходилася в себе в класі. Перед початком третього уроку, частина її однокласників разом з нею перейшли для проведення занять в приміщення 3-го (В) класу, але свою сумку разом з стільниковим телефоном вона залишила в своєму класі. Після закінчення третього уроку, зайшовши в свій клас, вона поставила підручники в сумку, звідки взяла свій стільниковий телефон та вийшла з ним на перерву. Після закінчення перерви вона знову зайшла в свій клас, стільниковий телефон поставила в сумку, взявши з неї підручники і пішла знову в 3 (В) клас на навчання. Наступні, п»ятий, шостий та сьомий уроки, проходили в її класі. Після закінчення сьомого уроку близько 14 година 30 хвилин, вона відкрила свою шкільну сумку, щоб вибрати свій стільниковий телефон, однак його вже в її сумці не було.
Показами свідка ОСОБА_5 на досудовому слідстві стверджено, що кожного ранку він свою дочку ОСОБА_7 на власному автомобілі відвозить на навчання в ОСОБА_1 ліцей з угорською мовою навчання. 5 березня 2009 року близько 8 години він відвіз дочку на навчання. При собі вона мала свій стільниковий телефон «НОКІА 5610», який він їй купив в магазині продажу стільникових телефонів в кінці 2008 року за 2 500 гривень. Після закінчення уроків його дочка йому постійно дзвонить, і він її забирає зі школи. Близько 14 години 30 хвилин, він подзвонив дочці на її стільниковий телефон, однак її телефон був відключений. Тоді він на автомобілі під»їхав до неї в ліцей, де йому його дочка повідомила, що у неї хтось взяв її стільниковий телефон. Після цього він мав розмову з директором ліцею, який прийшовши до класу, де навчається його дочка, почав розмовляти з учнями про крадіжку телефону, однак це не дало позитивного результату. Тоді він разом з дочкою вирішив подати заяву до ОСОБА_1 ГУМВС щодо крадіжки стільникового телефону «НОКІА 5610».
Показами свідка ОСОБА_9 на досудовому слідстві стверджено, що 14.03.2009 року близько 17-ї години він знаходився на вулиці і побачив свою сусідку ОСОБА_6, яка навчається в м.Тячів в ліцеї з угорською мовою. Під час їх розмови ОСОБА_6 показала йому мобільний телефон марки “Нокіа–5610”, і запропонувала купити його від неї, так-як їй були потрібні гроші для її товариша, Дійшовши згоди про купівлю телефону за 1500 гривень, він запитав в неї чи некрадений даний телефон, на що вона йому відповіла йому, що ні. 30 березня приїхали працівники міліції з Тячева і він їм розповів про те, як все було, після чого він їм видав мобільний телефон, куплений у ОСОБА_6, про що був складений акт, в якому він розписався. Зі слів працівників міліції йому стало відомо, що даний телефон викрадений ОСОБА_6 в м. Тячів з ліцею, де вона навчається.
Свідок ОСОБА_10 на досудовому слідстві пояснила, що працює заступником директора з виховної роботи та одночасно вчителем математики в ОСОБА_1 ліцеї з угорською мовою навчання. Ученицю ОСОБА_6 вона навчала до 01 січня 2009 року. Остання себе в школі вела нормально, вчилася добре та мала свою думку, характеризує її з позитивної сторони. 30 березня 2009 року, близько 16-ї години, до них в ліцей прийшли працівники міліції та попросили її викликати до вчительської ОСОБА_6. Після виклику її до вчительської вона мала розмову з працівником міліції ОСОБА_11 В даний кабінет окрім неї зайшли директор ліцею ОСОБА_12 та другий завуч ліцею ОСОБА_13 Тоді вони всі почали розпитувати ОСОБА_6 чи саме вона викрала стільниковий телефон від ОСОБА_7 ОСОБА_9 почала їм говорити, що телефон не крала і щоб їй цей факт був доведений. Після цього ОСОБА_6 разом з працівниками міліції та її класним керівником ОСОБА_14 пішли до ОСОБА_1 Вже пізніше, а саме близько 20 години, вона побачила, що до ліцею знову прийшла ОСОБА_6 разом з працівниками міліції та директором ліцею ОСОБА_12 Потім її покликав ОСОБА_12 та попросив, щоб вона залишилася разом з ОСОБА_6 у неї в службовому кабінеті, після чого вона почала з нею розмовляти. Під час їхньої розмови ОСОБА_6 почала її питати, що буде, коли вона зізнається, що скоїла крадіжку телефону від ОСОБА_7 ОСОБА_9 їй відповіла що краще сказати правду як воно було, бо вона може бути покарана. На це до кабінету зайшли троє працівників міліції та завуч ліцею ОСОБА_13 Тоді ОСОБА_6 знову почала говорити, що телефон не крала. Після цього ОСОБА_13 сказала ОСОБА_6, щоб та говорила правду. Через деякий час ОСОБА_6 сказала, що дійсно саме вона вкрала цей телефон. Потім один з працівників міліції попросив ОСОБА_6 розповісти, як саме вона викрала, на що вона почала розповідати як спочатку вона мала розмову з ОСОБА_9 якому сказала, що якщо буде мати стільниковий телефон, то чи він купить від неї цей телефон. Після цього на великій перерві між третім та четвертим уроком вона залишилася в класі довше інших учнів, і зробила вигляд, що щось забула в класі. Коли вже нікого не було в класі, то вибрала з сумки ОСОБА_7 її стільниковий телефон та сховала його в класі під шафу. Ввечері, після закінчення всіх уроків, вона цей телефон понесла до себе в кімнату і поставила його в свою сумку Вже наступного дня вона відвезла його до себе додому та продала своєму сусіду ОСОБА_9 за 1500 гривень. Після цього ОСОБА_6 написала власноручну письмову заяву в якій розписала, як саме вона скоїла крадіжку телефону.
Свідок ОСОБА_12 на досудовому слідстві показав, що він працює директором ОСОБА_1 ліцею з угорською мовою навчання. Ученицю ОСОБА_6 він знає як ученицю ліцею, яка під час навчання вела себе нормально, вчилася добре, характеризувалася з позитивної сторони. 30 березня 2009 року близько 16 години, до них прийшли працівники міліції та попросили викликати до вчительської ОСОБА_6. Знаходячись в кабінеті вчительської разом з трьома працівниками міліції і двома завучами ОСОБА_13 та ОСОБА_10, вони почали розпитувати ОСОБА_6 чи саме вона викрала стільниковий телефон від ОСОБА_7 ОСОБА_9 почала їм говорити, що телефон не крала і щоб їй цей факт був доведений. Після цього ОСОБА_6 разом з ним, її класним керівником ОСОБА_14 та працівниками міліції пішли до ОСОБА_1 Однак, знаходячись в міліції, ОСОБА_6 не визнавала крадіжку телефону. Він запропонував працівникам міліції, щоб вони знову пішли в ліцей та в присутності вчителів провели з нею бесіду. В ліцеї він разом з працівниками міліції викликали до його кабінету для бесіди трьох учнів з с. Пийтерфолво, оскільки ОСОБА_6 сказала, що хтось із них трьох міг викрасти телефон. Однак, при розмові з ними він зрозумів, що вони до крадіжки не причетні. Викликавши ОСОБА_6 до себе в кабінет, він сказав їй, що вона говорить не правду, так як ті три учні зовсім інше говорять по цьому факту. Але ОСОБА_6 продовжувала твердити, що вона телефон не крала. Після цього він попросив від ОСОБА_6 номер телефону ОСОБА_9 та її матері і по своєму телефону поговорив з цими особами. ОСОБА_9 по телефону йому сказав, що йому продала телефон ОСОБА_6 і це також підтвердила його мама, так як дала йому гроші на купівлю телефону. Тоді в присутності вказаних осіб ліцею та працівників міліції він сказав, щоб вона говорила правду, оскільки все вказує на її причетність до крадіжки. Через 10-15 хвилин ОСОБА_6 сказала, що телефон викрала вона та розповіла як саме вона це вчинила.
Показами свідка ОСОБА_15 на досудовому слідстві стверджено, що вона являється рідною матір”ю ОСОБА_6, з якою проживають разом. Зі своїм чоловіком вона розлучилася в 1998 році і доньку доглядає сама. Її донька навчалася в ліцеї з угорською мовою м.Тячів. ОСОБА_9 періодично виїжджає за кордон в Угорщину на сезонні роботи, а ОСОБА_6 знаходиться сама. 31 березня 2009 року їй на мобільний телефон передзвонила її дочка і повідомила їй, що вчинила крадіжку мобільного телефону марки “Нокіа” від своєї товаришки ОСОБА_7. Також сказала, що знаходиться в міліції і це по телефону підтвердив її класний керівник ОСОБА_14 По місцю проживання її дочка характеризується позитивно, серед сусідів ніколи на неї нарікань не було. Чому саме дочка вчинила крадіжку даного мобільного телефону вона пояснити не може.
Свідок ОСОБА_16 на досудовому слідстві показала, що 14.03.2009 року близько 17-ї години 30 хвилин вона знаходилась вдома, а її син ОСОБА_9 прийшов додому і попросив у неї гроші в сумі 1500 гривень. Він пояснив, що купує мобільний телефон марки “Нокіа” від знайомої ОСОБА_6. ОСОБА_9 його запитала, чи некрадений даний телефон, на що він відповів, що телефон некрадений і належить ОСОБА_6. Після цього вона віддала йому гроші і пізніше він повернувся додому вже з мобільним телефоном, який купив у ОСОБА_6. Через декілька днів, приблизно 30.03.2009 року приїхали працівники міліції з м. Тячів на сільську раду с.Пийтерфолово і запитали в її сина чи купляв він в ОСОБА_6 даний мобільний телефон, на що він відповів, що купляв. Після цього працівники міліції склали акт видачі їм даного телефону, в я кому розписався її син. Зі слів працівників міліції їм стало відомо, що даний мобільний телефон ОСОБА_6 викрала з ліцею м.Тячів, де вона навчається.
Ці дані під час досудового слідства показання підсудної ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_7О, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_16 оголошені і досліджені в судовому засіданні.
( а.с. 108-109, 28-29, 32-33, 49-50, 70-71, 74-75, 85-86, 91-91)
З протоколу огляду місця події від 05.03.2009 року встановлено місце вчинення злочину.
( а.с. 4-5)
Висновком судово-товарознавчої експертизи від 02.04.2009 року №683 та доданої до неї таблиці ілюстрацій стверджено вартість викраденого телефону.
( а.с. 63-69)
Враховуючи наведене, суд кваліфікує дії підсудної ОСОБА_6 за ч.1 ст.185 КК України , як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Згідно до ст. 105 ч.1 КК України неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
А згідно до ст. 447 КПК України коли суд при розгляді кримінальної справи, що надійшла з обвинувальним висновком прийде до висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, він виносить постанову про закриття кримінальної справи і вирішує питання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру.
Беручи до уваги, що ОСОБА_6 є неповнолітньою, характеризується позитивно, вчинила злочин вперше, інкримінований їй злочин відноситься до середньої тяжкості, свою вину визнала повністю, у вчиненому щиро покаялася, відшкодувала заподіяну шкоду, суд вважає, що її виправлення можливе без застосування покарання, а тому кримінальну справу щодо неї слід закрити та застосувати щодо неї примусові заходи виховного характеру в виді передачі під нагляд матері.
Цивільного позову не заявлено.
Запобіжний захід щодо підсудної ОСОБА_6 слід скасувати.
Судові витрати покласти на ОСОБА_6
Речові докази по справі: телефон марки «Нокія 5610», який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_7, залишити потерпілій як власниці.
Керуючись ст. ст. 447 , 448 КПК України , ст.105 КК України , суд ,
П О С Т А Н О В И В:
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України закрити та застосувати відносно неповнолітньої ОСОБА_6 примусові заходи виховного характеру в виді передачі її під нагляд матері: Кутоші.Анжеліки Адальбертівни.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 в виді підписки про невиїзд - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_6 1338 гривень 64 копійки на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 25575144, банк - УДК в Закарпатській області, МФО 812016, р/р 35224002000411 за виконання товарознавчої експертизи.
Речові докази по справі: телефон марки «Нокія 5610», який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_7, залишити потерпілій як власниці.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 15 діб з моменту її оголошення.
Головуючий: Головуючий: В.І.Бобрушко