УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

Справа - № 22ц-6635/08                                 Головуючий в1-й інстанції - Савранського Т.А.,

Категорія - 52                                                  Доповідач - Сіромашенко Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого                               Петренко І.О.,

суддів                                          Сіромашенко Н.В.,  Максюти Ж.І.,

при секретарі                              Шило С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Дніпропетровську апеляційні скарги Дніпродзержинської міської ради,  Дніпродзержинського міського голови ОСОБА_2.  на рішення Заводського районного суду м.  Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 4 липня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до міського голови м.  Дніпродзержинська ОСОБА_2,  Дніпродзержинської міської ради про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Дніпродзержинської міської ради,  Дніпродзержинського міського голови ОСОБА_2. ,  просила поновити її на посаді генерального директора комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськводоканал» з 2 червня 2008 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те,  що 28 серпня 2007 року вона розпорядженням виконуючого обов'язки міського голови м.  Дніпродзержинська Кузнецової В.П.3а №229-р «ос» була призначена на посаду генерального директора комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськводоканал». В цей же день між Дніпродзержинською міською радою в особі виконуючої обов'язки міського голови міста Дніпродзержинська Кузнецової В.П. та нею був укладений контракт про призначення її на вказану посаду.

Відповідно до розпорядження міського голови м.  Дніпродзержинська за №24-р «ос» від 30 травня 2008 року вона була звільнена з вищезазначеної посади 2 червня 2008 року на підставі п.1  ст.  36 КЗпП України та розірвано з нею контракт.

При цьому в даному розпорядженні було зазначено,  що підставою для звільнення є її заява від 30 травня 2008 року,  яку вона вимушена була написати під психологічним тиском на неї,  погроз на її адресу і адресу її сім'ї,  і яку вона відкликала в той же день заявою,  надісланою по пошті.

Окрім того,  30 травня 2008 року вона була лише ознайомлена з розпорядженням №24-р «ос»,  однак,  трудова книжка їй вручена не була.

Рішенням Заводського районного суду м.  Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 4 липня 2008 року позовні вимоги були задоволені,  ОСОБА_1. поновлена на посаді генерального директора комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської

2

міської ради «Дніпродзержинськводоканал» з 2 червня 2008 року у відповідності до умов контракту №1-к/2007 від 28 серпня 2007 року та рішення допущено до негайного виконання згідно зі  ст.  367 ЦПК України.

В апеляційних скаргах Дніпродзержинська міська рада,  Дніпродзержинський міський голова ОСОБА_2.  ставлять питання про скасування рішення Заводського районного суду м.  Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 4 липня 2008 року з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.,  посилаючись на те,  що дане рішення було ухвалене при невідповідності висновків суду обставинам справи; неповному з'ясуванні обставин,  що мають значення для справи; недоведеності обставин,  що мають значення для справи,  які суд вважає встановленими,  а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи,  перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог,  колегія суддів находить,  що апеляційні скарги підлягають задоволенню,  а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Прийшовши до висновку про поновлення ОСОБА_1. на роботі,  суд 1-ї інстанції виходив з того,  що припинення трудового договору,  в тому числі і контракту,  на підставі п.1  ст.  36 КЗпП України можливе лише за умови взаємного волевиявлення сторін. При цьому заява ОСОБА_1. про її звільнення з резолюцією міського голови про підготування розпорядження щодо цього не може свідчити про його волевиявлення відносно прийняття її пропозиції про звільнення. Окрім того,  в той же день,  а саме: 30 травня 2008 року,  вона,  посилаючись на психологічний тиск на неї при написанні заяви про звільнення,  відкликала її. В цей же день мав місце виклик швидкої допомоги у зв'язку зі станом її здоров'я. У подальшому,  з 2 червня 2008 року позивачка знаходилася на лікарняному та вже цього дня направила позовну заяву до суду про поновлення її на роботі. Також факт написання 30 травня 2008 року заяви ОСОБА_3. про призначення його на посаду,  яку займала до звільнення ОСОБА_1.,  свідчить про відсутність волевиявлення останньої при написанні нею заяви про звільнення. Виходячи з того,  що ОСОБА_1. не мала та не має бажання припиняти трудовий договір є недоцільним застосування рекомендацій,  визначених постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 6 листопада 1992 року,  відповідно яким анулювання домовленості сторін про звільнення працівника за згодою сторін,  може мати місце лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу та працівника.

Однак,  колегія суддів вважає,  що висновки суду 1-ї інстанції є безпідставними та необгрунтованими.

Як вбачається із матеріалів справи,  розпорядженням міського голови Дніпродзержинської міської ради №229-р «ос» від 28 серпня 2007 року ОСОБА_1. була призначена на посаду генерального директора комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськводоканал» за контрактом з 29 серпня 2007 року (а.с. 6).

Контракт №1-к /2007 був укладений між Дніпродзержинською міською радою в особі виконуючого обов'язки міського голови,  секретаря міської ради Кузнецової В.П.,  діючої на підставі ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні,  та ОСОБА_1. 28 серпня 2007 року строком з 29 серпня 2007 року до 29 серпня 2008 року (а.с. 57-66).

Відповідно до п.1.2. даного контракту цей контракт є трудовим договором.  На підставі контракту виникають трудові відносини між директором та органом управління,  які з боку останнього реалізуються міським головою та іншими виконавчими органами міської ради в межах наданих їм повноважень; КзпП України,  інші нормативні акти,  що регулюють правовідносини,  поширюються на взаємовідносини сторін згідно з цим контрактом.  У відповідності до п.п. б п. 6.З. цього контракту він може бути припинений,  в тому числі,  і за угодою сторін.

30 травня 2008 року ОСОБА_1. подала на ім'я Дніпродзержинського міського голови ОСОБА_2.  заяву,  в якій просила звільнити її з посади генерального директора

3

комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськводоканал» за угодою сторін 2 червня 2008 року (а.с.  23).

В той же день,  тобто 30 травня 2008 року,  вона написала на ім'я того ж міського голови заяву про відкликання вищевказаної заяви про звільнення,  в якій просила також не видавати розпорядження щодо розірвання контракту №1-к/2007 від 28 серпня 2007 року та утриматися від укладання контрактів з іншими особами на посаду генерального директора комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськводоканал»,  яку направила поштою. При цьому зазначила,  що заява про її звільнення не відповідає її бажанню,  була написана нею під впливом психологічного тиску на неї з його сторони і його погроз на її адресу та адресу її сім'ї (а.с. 4).

На підставі розпорядження міського голови Дніпродзержинської міської ради №24-р «ос» від 30 травня 2008 року ОСОБА_1. була звільнена з посади генерального директора комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськводоканал» 2 червня 2008 року за угодою сторін (п.1  ст.  36 КЗпП України) з розірванням контракту від 28 серпня 2007 року №1к/2007 (а.с. 7).

Відповідно до розпорядження міського голови Дніпродзержинської міської ради №25-р «ос» від 2 червня 2008 року генеральним директором комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськводоканал» за контрактом з 3 червня 2008 року до 3 червня 2009 року включно був призначений ОСОБА_3.

Згідно з п.1 ч.1  ст.  36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Встановлено,  що ОСОБА_1. 30 травня 2008 року подала заяву про звільнення її з роботи 2 червня 2008 року,  з чим погодився міський голова,  про що свідчить його резолюція на даній заяві з проханням підготувати розпорядження щодо цього. Колегія судців вважає,  що даний факт є підтвердженням наявності волевиявлення сторін при досягненні угоди між ними щодо припинення трудового договору.

В судовому засіданні не було підтверджено належними,  допустимими доказами те,  що ОСОБА_1. вимушена була написати дану заяву під психологічним тиском на неї. Наявна в матеріалах справи картка-повідомлення виклику бригади швидкої медичної допомоги 30 травня 2008 року не може бути взята до уваги апеляційним судом як безспірний доказ того,  що мав місце психолого - травмуючий фактор,  під впливом якого могла бути написана нею заява про звільнення,  оскільки в даній картці зафіксований тільки виїзд швидкої медичної допомоги та діагноз,  який вказує на соматичний стан хворої. А окрім того,  в матеріалах справи мається тільки не посвідчена належно фотокопія даної картки.

Отже,  ОСОБА_1. всупереч  ст.  60 ЦПК України не були доведені ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з цього,  апеляційний суд приходить до висновку про те,  що висновки суду 1-інстанції в цій частині ґрунтуються на припущеннях,  що суперечить положенням  ст.  213 ЦПК України.

У відповідності до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при домовленості між працівником і власником підприємства,  установи,  організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1  ст.  36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк,  визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Таким чином,  при припиненні трудового договору за угодою сторін можливості відкликання працівником своєї заяви не передбачено,  на відміну від звільнення за власним бажанням за  ст.  38 КЗпП України.

Звільнення ОСОБА_1. в період знаходження її на лікарняному не впливає на вирішення справи по суті,  тому що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосуються як передбачених статтями 40,  41 КЗпП,  так і інших випадків,    коли   розірвання   трудового   договору   відповідно   до   чинного   законодавства

4

провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу,  в даному ж разі має місце звільнення за угодою сторін на підставі п.1  ст.  36 КЗпП України.

Підсумовуючи викладене,  колегія судців приходить до висновку про те,  що рішення суду було ухвалене при недоведеності обставин,  що мають значення для справи,  які суд вважав встановленими,  та невідповідності висновків суду обставинам справи,  а також з порушенням норм матеріального права,  що у відповідності до п.п. 2,  3,  4  ст.  309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення,  яким в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовити.

Керуючись  ст.  ст. 209, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України,  колегія суддів,  -

вирішила:

Апеляційні скарги Дніпродзержинської міської ради,  Дніпродзержинського міського голови ОСОБА_2.  задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м.  Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 4 липня 2008 року скасувати.

В задоволенні позовуОСОБА_1 до міського голови м.  Дніпродзержинська ОСОБА_2,  Дніпродзержинської міської ради про поновлення на роботі відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.