Справа № 345/2850/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2760/2015

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі про стягнення коштів, в обґрунтування якого зіслалася на те, що постановою Калуського міськрайонного суду від 29.04.2014 року, яка набрала законної сили, визнано дії ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати їй пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов’язано ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі провести перерахунок та виплату їй призначеної пенсії як інваліду 2 групи згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік», починаючи з 01.01.2014 року з урахуванням проведених виплат. Дану постанову ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі виконало тільки частково, здійснивши перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. Сума недоплаченої пенсії згідно листа від 19.01.2015 року №4/Б-15 становить 24 261,04 грн. Вказана сума пенсії залишилась невиплаченою.

У зв’язку з наведеним та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила стягнути з відповідача кошти в розмірі 38 772,97 грн., з яких не виплачена пенсія – 24 261,04 грн., індекс інфляції - 13 794,07 грн., 3% річних за весь період не виплати пенсії - 717,86 грн. відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а також витрати за надання правової допомоги в розмірі 2 923,20 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2015 року задоволено частково позов ОСОБА_4. Стягнуто з ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі в користь ОСОБА_4 кошти в сумі 38 772,97 грн., з яких не виплачена пенсія – 24 261,04 грн., індекс інфляції - 13 794,07 грн., 3% річних за весь період не виплати пенсії - 717,86 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що на виконання постанови Калуського міськрайонного суду від 29.04.2014 року ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі нарахувало позивачу ОСОБА_4 доплату по перерахунку пенсії в розмірі 24 261,04 грн. за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. Зазначена сума на час подання до суду даної позовної заяви позивачу не виплачена у зв’язку з відсутністю відповідного фінансування. Виплата нарахованих сум пенсії по інвалідності та додаткової пенсії буде здійснена управлінням після надходження відповідних сум із державного бюджету. Ухвалюючи оскаржуване рішення про стягнення з ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі на користь ОСОБА_4 коштів, суд першої інстанції фактично змінив спосіб виконання постанови Калуського міськрайонного суду від 29.04.2014 року із зобов’язання виплатити пенсію на стягнення конкретної суми пенсії, не врахувавши відмінності між обраним судом у рішенні на підставі ст. 162 КАС України способом захисту порушеного права і способом виконання судового рішення.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважав законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що постановою Калуського міськрайонного суду від 29.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014 року, визнано дії ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати їй пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов’язано ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі провести перерахунок та виплату їй призначеної пенсії як інваліду 2 групи згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік», починаючи з 01.01.2014 року з урахуванням проведених виплат (а.с. 5-6, 7-9).

Постановою ВП №45010572 від 08.10.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №345/1286/14-а від 30.09.2014 року, виданого Калуським міськрайонним судом на виконання вищевказаної постанови суду від 29.04.2014 року. Боржника ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі зобов’язано виконати постанову суду добровільно в семиденний строк (а.с. 12-13).

Згідно листа №240/Б-15 від 09.07.2015 року ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі повідомило, що ОСОБА_4 проведено перерахунок пенсії за рішенням суду, проте його виплата буде здійснена після фінансування цих видатків з Державного бюджету.

Апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з відповідача невиплаченої суми пенсії, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за весь час прострочення виплати.

В силу дії ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. А тому в наведеній вище частині позовних вимог і переглядається рішення суду.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 в частині стягнення з відповідача сум недоплаченої пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахованих УПФ України в м. Калуші та Калуському районі за постановою Калуського міськрайонного суду від 29.04.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що нарахована сума недоплаченої пенсії ОСОБА_4 за судовим рішенням є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, які повинні бути відшкодовані відповідачем відповідно до ст. 1166 ЦК України з винної юридичної особи, неправомірність дій якої встановлена вказаним судовим рішенням.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду в цій частині з огляду на таке.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що УПФ України в м. Калуші та Калуському районі області відповідно до постанови Калуського міськрайонного суду від 29.04.2014 року проведено перерахунок призначеної ОСОБА_6 пенсії як інваліду 2 групи згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року і сума перерахунку становить 24 261,04 грн. (а.с. 16). При цьому пенсійним фондом фактично обмежено термін виплати пенсії, оскільки судовим рішенням зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01.01.2014 року з урахуванням проведених виплат (а.с. 5-6, 7-9).

За інформацією УПФ України в м. Калуші та Калуському районі (а.с. 14, 16) через відсутність фінансового ресурсу у них немає можливості провести виплату нарахованих коштів, у зв’язку з чим наявною є заборгованість по виплатах за рішенням суду перед ОСОБА_4Й в розмірі 24 261,04 грн. (а.с. 43).

Отже, така заборгованість відповідача в розумінні ст. 22 ЦК України є збитками.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ч. 1 ст. 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Калуського міськрайонного суду від 29.04.2014 року встановлено, що УПФУ в м. Калуші та Калуському районі вчинено неправомірні дії по не нарахуванні та невиплаті належних ОСОБА_4 сум пенсії як інваліду 2 групи згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позову в цій частині, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, встановивши, що неправомірними діями УПФУ в м. Калуші та Калуському районі ОСОБА_4 завдано збитків у сумі недоотриманої суми пенсії в розмірі 24 261,04 грн., як інваліду 2 групи згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дійшов правильного висновку, що вони підлягають відшкодуванню.

При цьому суд правильно дійшов висновку, що посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування на виплату недоплаченої пенсії позивачу не заслуговують на увагу, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за весь період невиплати нарахованої пенсії, суд виходив з того, що на вказані спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст.ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», відповідно до яких позивач має право на отримання таких виплат.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

З аналізу наведених норм права слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

В силу дії ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно застосував до вказаних спірних правовідносин наведені норми матеріального права. Однак, помилково дійшов висновку, що позивач має право на отримання 3% річних за весь період невиплати нарахованої пенсії.

Позивачем проведено розрахунок інфляційних втрат за період з 03.08.2014 року по 28.07.2015 року, які фактично становлять компенсацію ОСОБА_4 втрати частини її доходів у зв'язку з порушенням строків виплати УПФУ в м. Калуші та Калуському районі нарахованої, але невиплаченої їй пенсії. Згідно розрахунку (а.с. 35, 36) сума інфляційних втрат за вказаний вище період становить 13 794,07 грн. Відповідач не надав доказів на спростування вказаного розрахунку.

З огляду на викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення вимог позову в цій частині.

Оскільки зазначеними нормами матеріального права не передбачено права громадянина на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у вигляді 3% річних, то в цій частині рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення. По суті встановленого судом в позові ОСОБА_4 про стягнення з УПФУ в м. Калуші та Калуському районі 3% річних в розмірі 717,86 грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі задовольнити частково.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі про стягнення 3% річних за період невиплати пенсії в розмірі 717,86 грн. відмовити.

В решті рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2015 року залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

ОСОБА_7