Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29
справа № 2-7938/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2010 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Башмакова Є.А.
при секретарі - Жук Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, -
ВСТАНОВИВ:
04 листопада 2009 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла вищевказана позовна заява.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 06 березня 2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №VIH0AK07741474, в національній валюті України – гривні, на придбання автомобіля. Сума отриманого кредиту складає 53981,32 грн., відсоткова ставка за користування кредитом дорівнює 15 % річних.
Відповідач листом від 06 січня 2009 року без згоди повідомив позивачу про підвищення розміру процентної ставки в односторонньому порядку за кредитним договором, а саме, починаючи з 01 лютого 2009 року процент кредитної ставки було підвищено з 15 % до 27,48 %.
Отже, відповідач в односторонньому порядку підвищує розмір процентної ставки за кредитним договором без згоди позивача. Позивач просив постановити рішення про незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо збільшення процентної ставки, починаючи з 01 лютого 2009 року до ставки 27,48 % річних за користування кредитом за кредитним договором та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок відсотків за користування кредитом згідно погоджених сторонами 15 % річних, починаючи з 01.02.2009 року, а також просив стягнути на його користь сплачені ним судові витрати.
Позивач у судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримали, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явилась, проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на умови Договору та на ч. 1 ст. 212 ч. 2 ст. 632 ЦК України, п .4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанову Правління НБУ № 107 від 21.04.2008 року, відповідно до яких позивач був ознайомлен з умовами Договору та правом банку змінювати відсоткову ставку.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 06 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №VIH0AK07741474, відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 53981,32 грн. зі сплатою 15 % на рік з кінцевим терміном повернення 04 квітня 2014 року, що підтверджується копією зазначеного договору.
На протязі дії договору, позивач належним чином виконував зобов’язання за даним договором в частині сплати платежів, однак в подальшому під час сплати чергових платежів йому стало відомо про наявну заборгованість за договором та збільшення відсоткової ставки.
Починаючи з 01 лютого 2009 року процент кредитної ставки підвищився у односторонньому порядку з 15 % до 27,48 %, що підтверджується листом відповідача від 06 січня 2009 року.
Позивач звернулась до відповідача з відповідною заявою-скаргою, а копію даної заяви направив в Національний банк України та Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Судом також встановлено, що підвищення відсоткової ставки за діючим Договором відбулося без супроводження інформацією щодо нової реальної вартості кредиту. Це є порушенням вимог Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, затверджені Постановою Правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року.
Зокрема, пунктом 1.3 Правил встановлено, що банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами. Пропозиція щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом із наданням позичальнику можливості достроково припинити дію угоди у разі непогодження, рівнозначна переукладанню кредитної угоди, тому ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язаний був разом із листом від 06 січня 2009 року надати позивачу два розрахунки нової реальної вартості кредиту (відповідно до двох запропонованих відсоткових ставок) згідно вимог, зазначених у вищевказаних Правилах, чого здійснено не було.
Зміна відсоткової ставки за договором неможлива без зазначення обґрунтованих підстав для цього.
Пункт 3.5 згаданих вище Правил встановлює, що банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).
В якості аргументації рішення ПАТ «ПриватБанк» в отриманому позивачем листі наводяться фактори згідно Договору. Проте, вони не можуть вважатися такими, що дають відповідачу право змінити відсоткову ставку за кредитом.
Зокрема, що стосується зміни облікової ставки НБУ, то в даному випадку повідомлення про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом є безпосереднім порушенням суттєвих умов Договору. Порушення банком взятих на себе зобов'язань з метою одержання незаконного прибутку дає правову можливість для порушення питання про розірвання Договору з ініціативи другої (постраждалої) сторони, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Крім того на момент укладання Договору позивач виходив з того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» міг ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише протягом 7 календарних днів після виникнення відповідної підстави - зміни облікової ставки НБУ. Правовою підставою для цього є п.2.3.1. Договору.
Згідно Постанови НБУ № 107 від 21 квітня 2008 року була змінена облікова ставка НБУ з 11% до 12 % з 30 квітня 2008 року. Тобто згідно п. 2.3.1. Договору банк міг право ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише до 08 травня 2008 року, а не 06 січня 2009 року, направив позичальнику лист-повідомлення.
Крім того, слід зазначити, що збільшення процентної ставки банком можливе лише в межах кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ.
Відносно інших факторів, перелічених у Договорі слід зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року, у кредитному договорі може бути передбачено, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Проте, перелік подій, які можуть буди розцінені як «інші випадки», не є необмеженим. Тлумачення ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» має відбуватися з урахування положень п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими встановлення дискримінаційних відносно споживача правил зміни відсоткової ставки є несправедливою умовою договору, тобто такою, яке всупереч принципу добросовісності своїм наслідком має істотний дисбаланс договірних прав та зобов'язань на шкоду споживачеві - ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Враховуючи практику укладення договорів кредитування ПАТ КБ «ПриватБанк», коли банк розробляє власну типову форму договору, умови якої є однаковими для кожного пересічного клієнта, та не змінюються банком за вимогою клієнта, то, згідно визначення статті 634 Цивільного кодексу України, такий договір є договором приєднання. Відтак, споживач, бажаючи укласти договір, не має можливості впливати на його умови, у тому числі відносно зміни відсоткової ставки за кредитом.
За таких обставин положення договору кредитування, що дають ПАТ «ПриватБанк» можливість змінювати відсоткову ставку на власний розсуд, є дискримінаційними у тому значенні, яке вкладено в це поняття Законом України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, бажання банку під «іншими випадками» розуміти той перелік факторів, який викладений у п. 2.3.1. Договору, є несправедливим та дискримінаційним, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Також слід зазначити, що зміна ставки за кредитом без наведення правила розрахунку вартості кредиту є порушенням прав позивача як споживача.
Згідно ч. 5 п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, затверджені Постановою Правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.
У спірному Договорі таке правило не наведено ні у вигляді математичної формули, ні у вигляді текстового опису пропорційного впливу можливих факторів.
Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не впливає із звичаїв ділового обороту.
В даному випадку відповідач порушив цю вимогу закону, тому що зміну вищевказаного договору не провів в такій самій формі, що й договір, що змінився.
В даний час кредитний договір №VIH0AK07741474 від 06 березня 2007 року є діючим незмінним правочином.
Крім того, відсутній інший правочин, згідно з яким позивачу збільшено відсоткову ставку за кредитним договором. Отриманий позивачем лист від відповідача не може розглядатись як зміна кредитного договору - правочин.
Згідно ч. 1 ст. 643 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надавав згоди на підвищення процентної ставки за кредитним договором.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст. 1056-1 Цивільного кодексу України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, а встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.
Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,00 грн., та стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 51,00 грн.
З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач не мав права змінювати в односторонньому порядку спірну угоду, підвищувати розмір процентної ставки в односторонньому порядку, це є порушенням норм цивільного законодавства України.
Що стосується вимоги позивача стосовно визнання недійсним з 09 січня 2009 року умову, визначену п.1 абз.1 п. 2.3.3 Кредитного договору №VIH0AK07741474 від 06 березня 2007 року, а саме право банка у разі відмови позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів у відповідності до п. 2.2.7 даного договору здійснити одностороннє розірвання договору з одночасним надсиланням позичальнику повідомлення, то суд ставиться до такої вимоги критично у зв’язку з тим, що відповідач дану умову договору не порушував, змін в односторонньому порядку з цих підстав у кредитний договір не вносив.
Відтак, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 203, 215, 1056-1 ЦК України, Законом України № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», Закону України від № 1822-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 10, 11, 57-64, 212-215, 224 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо збільшення процентної ставки, починаючи з 01 лютого 2009 року до ставки 27,48 % річних за користування кредитом за кредитним договором №VIH0AK07741474 від 06 березня 2007 року.
Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити зменшення процентної ставки по кредитному договору №VIH0AK07741474 від 06 березня 2007 року до відповідної діючої ставки по даному кредитному договору, а саме 15 % річних.
Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахування щомісячних платежів по кредитному договору №VIH0AK07741474 від 06 березня 2007 року відповідно до дійсної процентної ставки – 15 % річних .
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 37,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 51,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про його апеляційне оскарження через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга також може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Є.А. Башмаков