Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29
справа № 2-7681/2010
Р І Ш Е Н НЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого судді - Башмакова Є.А.,
при секретарі - Куляба Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: Державна іпотечна установа, Вєлієв ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання угоди недійсною та зміну умов виконання зобов’язань, -
В С Т А Н О В И В:
02 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: Державна іпотечна установа, Вєлієв ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання угоди недійсною та зміну умов виконання зобов’язань.
В обґрунтування своїх вимог позивач у своїй позовній заяві посилалась на те, що 16 квітня 2008 року між нею та відповідачем було укладено договір про іпотечний кредит № DZLOG40000006949, за умовами якого відповідач надав їй кредит у сумі 210 080,00 грн. для придбання квартири зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних. Також позивач зазначав, що 08 серпня 2008 року між нею та відповідачем була укладена додаткова угода до договору про іпотечний кредит № DZLOG40000006949 від 16 квітня 2008 року, відповідно до умов якої кредитний договір було викладено у новій редакції та змінені його істотні умови, зокрема, первісний кредитний договір було переоформлено у договір на валютне кредитування. Оскільки на момент укладення додаткової угоди кредитні кошти у національній валюті для придбання квартири вже були отримані позивачем, а додаткові грошові кошти в іноземній валюті взагалі останній не надавалися, позивач просить суд визнати зазначену додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 08 серпня 2008 року недійною з огляду на норми чинного законодавства та положення кредитного договору, а також внести зміни до договору про іпотечний кредит № ZLOG40000006949 від 16 квітня 2008 року шляхом продовження строку дії договору до 16 квітня 2020 року і відстрочення виконання нею зобов’язань зі сплати процентів та тіла кредиту строком на 12 місяців із наступним розподілом належних до оплати сум платежів на останні два роки дії договору договору про іпотечний кредит № ZLOG40000006949 від 16 квітня 2008 року, до того ж позивач просила покласти на відповідача судові витрати по справі.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала у повній мірі, надавши при цьому суду заперечення на позовну заяву.
Треті особи у судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлено, що 16 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем були укладені договір про іпотечний кредит № DZLOG40000006949 та додаткова угода до договору про іпотечний кредит №DZLOG40000006949, відповідно умов яких позивач отримала кредит у розмірі 210080,00 грн. на придбання у власність квартири та 23634,00 грн. на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік з кінцевим терміном повернення 16 квітня 2008 року. Крім того, виконання позивачем зобов’язань забезпечувалося іпотекою нерухомого майна, а саме іпотечним договором № DZLOG40000006949 від 17 квітня 2008 року, договором поруки № DZLOG40000006949 від 16 квітня 2008 року, укладеним із фізичною особою – Вєлієвим ОСОБА_2, договором поруки № DZLOG40000006949/1 від 16 квітня 2008 року, укладеним із фізичною особою – ОСОБА_3, договором поруки № DZLOG40000006949/2 від 16 квітня 2008 року, укладеним із фізичною особою - ОСОБА_4., що підтверджується копіями вказаних договорів, наявних в матеріалах справи.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до умов п.п. 8.1, 8.8 договору про іпотечний кредит №DZLOG40000006949 позивача було проінформовано, та він погодився, що права вимоги за вказаним договором можуть бути передані у заставу або відступлені Державній іпотечній установі або іншим особам, а у випадку якщо права кредитора за цим договором не будуть відступлені на користь будь-якої третьої особи, кредитор має право змінити розмір відсоткової до розміру звичайної процентної ставки, що встановлена у відповідача для таких видів кредитів.
Судом також встановлено, що 08 серпня 2008 року позивач звернулась до відповідача із заявою про зміну валюти кредиту за вищевказаним спірним договором шляхом конвертування (копія якої міститься в матеріалах справи), тобто просила залишок заборгованості конвертувати у валюту долари США за курсом НБУ на дату складання додаткової угоди як за кредитним договором, так і за договором іпотечного кредитування. За результати розгляду даної заяви, 08 серпня 2008 року за згодою сторін між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №DZLOG40000006949 від 16 квітня 2008 року, копія якого наявна в матеріалах справи. Пунктом 8.1 вказаного договору встановлено, що відповідач зобов’язується надати позивачу кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № 29098050031020 на строк з 08 серпня 2008 року по 16 квітня 2018 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 45187,17 доларів США із сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом і сплати щомісячних платежів відповідно до графіка погашення кредиту (додаток до кредитного договору) у сумі не менше 800,98 доларів США, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу відповідно до п. 7.2 даного договору. Станом на дату укладення додаткової угоди – 08 серпня 2008 року, залишок заборгованості за договором про іпотечний кредит №DZLOG40000006949 від 16 квітня 2008 року складає 209668,48 грн., що еквівалентно грошовій сумі – 45187,17 доларів США).
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України, умовами укладених між сторонами договорів.
За кредитним договором відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства, який знайшов своє втілення у ст.ст. 3, 627 ЦК України, є принцип свободи договору, що у собі розуміє вільний вибір контрагента та вільне визначення сторонами умов договору, де фіксуються взаємні права та обов’язки учасників, з урахуванням вимог діючого Кодексу, інших актів цивільного законодавства знайшов своє втілення.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом також встановлено, що у відповідності до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦК) при укладанні додаткової угоди до договору про іпотечний кредит №DZLOG40000006949 від 16 квітня 2008 року між сторонами були дотримані всі передбачені діючим законодавством істотні умови договору, які обумовлені їх згодою, як узгоджені сторонами, так і ними прийняті. Окрім того, на момент укладення цієї угоди обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи. Крім того, договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитора та позичальника, враховуючи вимоги цивільного, банківського законодавства.
Згідно положень ч. 1 ст. 215 та ст. 217 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 ст.203 ЦК, а саме зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
Уклавши та підписавши додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №DZLOG40000006949 від 16 квітня 2008 року, яким залишок заборгованості позивача було конвертовано у валюту долари США, останній не пред'являв до відповідача вимог щодо зміни умов кредитування, порядку та строків сплати кредиту чи недійсності укладення договору. Зазначені умови кредитного договору є суттєвими і оговорені в самому договорі, а як вбачається із матеріалів справи при укладанні та підписанні вказаної додаткової угоди вимоги законодавства було додержано та виконано, його форма та зміст відповідають положенням ст. 203 ЦК України.
У спірній угоді передбачено, що погашення заборгованості здійснюється в сумі та згідно з графіком погашення, в якому чітко зазначена сума у валюті погашення. Крім того, судом встановлено, що при підписанні додаткової угоди до договору про іпотечний кредит №DZLOG40000006949 від 16 квітня 2008 року, так і додатку до неї - «Графік погашення», який є невід'ємною частину договору, позивачу було відомо яку суму вона повинен внести щомісяця. Отже, при підписанні згаданої додаткової угоди позивач усвідомлювала всі наслідки її укладання.
У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, виходячи з того, що позивач, укладаючи зазначений договір, погодився зі всіма викладеними у ньому умовами, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з викладеними вище обставинами.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 215, 525, 651, 629, 1054 ЦК, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: Державна іпотечна установа, Вєлієв ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання угоди недійсною та зміну умов виконання зобов’язань, – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя : Є.А. Башмаков