Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29

Справа № 2-5206\10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

29 березня 2010 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді - Башмакова Є.А.

При секретарі – Жук Ю.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління земельних ресурсів у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, про визначення часток в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, розташовану за адресою вул. Обсерваторна, буд. 63 у м. Дніпропетровську,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2009 р. звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 12.09.1991 р. між нею та донькою був укладений договір дарування, згідно з яким вона придбала в дар 68/100 частин домоволодіння № 63 по вул. Обсерваторній в м. Дніпропетровську. Інші 32/100 частини на сьогоднішній день належать її онуку - Відповідачу по справі. Дане домоволодіння має окремі входи на подвір’я, а також окремі входи в будинок, а тому є самостійними житловими приміщеннями. На підставі рішення Дніпропетровської міської ради земельна ділянка, на якій розташований даний будинок, була передана в приватну власність Позивачу та Відповідачу по справі. На підставі даного рішення був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, в якому було зазначено, що дана земельна ділянка належить співвласникам на підставі права спільної сумісної власності, без визначення часток, які належать кожному власникові, що призводить до суперечок в користуванні даною земельною ділянкою. Позивачу в домоволодінні належить фактично 2/3 частини, а Відповідачу по справі належить 1/3 частина, а тому частки, які складають спільну власність на земельну ділянку, яка перебуває в спільній власності, повинні бути розподілені наступним чином: 2/3 частини земельної ділянки належить мені, та 1/3 Відповідачу. До такого поділу Відповідач добровільно згоду не дає, а отже вирішити спір в позасудовому порядку вони не мають можливості.

У судовому засіданні Позивач та її представник позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, був повідомлений судом про час та місце розгляди даної справи належним чином, про що в справі маються відповідні документи.

Третя особа – Управління земельних ресурсів в судове засідання не з’явився, про о надала суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу без їх участі та винести рішення відповідно до вимог закону.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Позивачу належить 68/100 частин домоволодіння № 63 по вул. Обсерваторній в м. Дніпропетровську на підставі договору дарування від 12.09.1991 р. Інші 32/100 частини на сьогоднішній день належать її онуку - Відповідачу по справі. Дане домоволодіння має окремі входи на подвір’я, а також окремі входи в будинок, а тому є самостійними житловими приміщеннями.

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 26.12.2007 р. № 172/26 земельна ділянка, площею 0,0289 га, на якій розташований даний будинок, була передана в приватну власність Позивачу та Відповідачу по справі – ОСОБА_2. Цільове призначення земельної ділянки – обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. На підставі даного рішення від 26.12.2007 р. був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 975704, в якому було зазначено, що дана земельна ділянка належить співвласникам на підставі права спільної сумісної власності, без визначення часток, які належать кожному власникові, що призводить до суперечок в користуванні даною земельною ділянкою. Відповідно до ч. 2 ст. 89 Земельного кодексу України, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Згідно із ч. 4 ст. 89 ЗК України поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснене за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або рішенням суду. Отже, з даної норми слідує, що частки співвласників в праві спільної сумісної власності на землю презюмуються рівними, але згідно із нормою ч. 4 ст. 120 ЗК України «… право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди». Це повністю відповідає нормі, встановленій в ч. 1 ст. 120 ЗК України, а саме «до особи, яка придбала житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування».

Позивачу в домоволодінні належить фактично 2/3 частини, а Відповідачу по справі належить 1/3 частина, а тому частки, які складають спільну власність на земельну ділянку, яка перебуває в спільній власності, повинні бути розподілені наступним чином: 2/3 частини земельної ділянки належить мені, та 1/3 Відповідачу. До такого поділу Відповідач добровільно згоду не дає, а отже вирішити спір в позасудовому порядку вони не мають можливості.

Аналізуючи виникли між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного. Так за змістом ч. 2 ст. 89 Земельного кодексу України, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Згідно із ч. 4 ст. 89 ЗК України поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснене за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або рішенням суду. Отже, з даної норми слідує, що частки співвласників в праві спільної сумісної власності на землю презюмуються рівними, але згідно із нормою ч. 4 ст. 120 ЗК України «… право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди». Це повністю відповідає нормі, встановленій в ч. 1 ст. 120 ЗК України, а саме «до особи, яка придбала житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування».

Відповідно до рекомендацій Пленуму Верховного Суду України, які викладені в Постанові від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», «суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру його частки у вартості будинку, господарських споруд та будівель на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої».

Виходячи з пояснень позивача, представника позивача, матеріалів справи, вбачається, що позовні вимоги позивача щодо визначення часток в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку в тих розмірах, які зазначені позивачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 372 ЦК України, 89, 120 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0289 га, яка розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Обсерваторна, 63, яка належить співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визначити, що частки співвласників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на земельну ділянку, площею 0,0289 га, по вул. Обсерваторній, 63 в м. Дніпропетровську, в спільній частковій власності, складають: частка ОСОБА_1 - 2/3, частка ОСОБА_2 - 1/3, відповідно.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцяти денний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Є.А. Башмаков