Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29

справа № 2-6602/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2010 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Башмакова Є.А.

при секретарі - Жук Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог, які згодом були уточнені, позивач посилався на те, що 18 червня 2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №DNP0AE00000419 у вигляді непоновлюваної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк надав йому кредит у розмірі 31 453,00 доларів США для придбання автомобіля з кінцевим терміном повернення 18 червня 2012 року. Придбаний за кредитні кошти, для здійснення діяльності з надання послуг перевезення, автомобіль марки Mercedes-Benz 903, державний номер НОМЕР_1 є предметом застави згідно договору застави рухомого майна №DNP0AE00000419 від 18 червня 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем у забезпечення виконання зобов’язань позичальником перед кредитором. У зв’язку із виникненням заборгованості за кредитним договором позивач звертався до керівництва ПАТ КБ «ПриватБанк» з проханням переглянути умови вказаного договору, зменшивши розмір щомісячних платежів. Незважаючи на це, працівниками служби безпеки Банку без письмових пояснень було вилучено вищезазначений автомобіль та розміщено на спеціалізований майданчик Банку. Відтак, ОСОБА_2 позбавлений можливості користуватися власним автомобілем та заробляти гроші, у зв’язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав та просив суд зобов’язати відповідача повернути йому автомобіль марки Mercedes-Benz 903, при цьому поклавши витрати зі зберігання даного автомобіля на відповідача, стягнути на його користь грошову суму у рахунок відшкодування моральної шкоди, скасувати нарахування відсотків за користування кредитом з 26 серпня 2009 року до часу винесення судового рішення, а також судові витрати понесені позивачем по даній справі.

Позивач та його представник у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд, посилаючись на заперечення, відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі, вказуючи на те, що відповідно до умов договорів №DNP0AE00000419 від 18 червня 2007 року позивач має право звернути стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 18 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №DNP0AE00000419 відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит для придбання автомобіля у розмірі 31 453,00 доларів США на строк до 18 червня 2012 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12,00 % річних. У забезпечення виконання зобов’язань позичальника перед кредитором того ж дня між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір застави рухомого майна №DNP0AE00000419, предметом якого став автомобіль марки Mercedes-Benz 903, державний номер НОМЕР_1. Позивачу була відкрита кредитна лінія для сплати чергових страхових платежів, відповідно до умов вказаного договору застави частина кредиту в розмірі 26 457,96 доларів США надається з метою придбання позичальником автомобіля, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26 грудня 2008 року по 17 лютого 2009 року, з 26 лютого 2009 року по 24 грудня 2009 року позивач щомісячно допускав прострочення виконання зобов’язання за кредитним договором №DNP0AE00000419 від 18 червня 2007 року, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а саме розрахунком заборгованості за даним кредитним договором станом на 24 грудня 2009 року.

У судовому засіданні позивач пояснив, що у нього і раніше виникали заборгованості за кредитом.

В судовому засіданні встановлено, що співробітником управління безпеки по ДРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» проведено вилучення залогового автомобіля марки Mercedes-Benz 903, державний номер НОМЕР_1 та здійснено його доставку на спеціалізовану стоянку, внаслідок чого 26 липня 2009 року складено акт прийому автомобіля позичальника, який підписаний співробітником служби безпеки, підпис позичальника на даному акті відсутня.

Також судом встановлено, що позивач станом на 13.05.2009 року має заборгованість за кредитним договором №DNP0AE00000419 від 18 червня 2007 року, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 24 грудня 2009 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про заставу» та умовами кредитного договору та договору застави рухомого за №DNP0AE00000419 від 18 червня 2007 року.  

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено законом або договором.  

      Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.  

Відповідно до п.п. 2.2.2-2.2.4. кредитного договору №DNP0AE00000419 від 18 червня 2007 року позичальник зобов’язується здійснити повну сплату відсотків за користування кредитом не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту, погашення кредиту зробити в порядку, сумах і в строки, передбачені положеннями даного договору.

Згідно п. 17.10 договору застави позичальник у випадку порушення будь-якого зобов’язання за кредитним договором чи/або договором застави повинен доставити предмет застави у тижневий строк за адресою: вул. Набережна Леніна, 37, м. Дніпропетровськ. В іншому випадку банк (заставодержатель) має право здійснити доставку предмету застави за вказаною адресою, як своїми силами, так і на договірних умовах з третіми особами. Витрати, пов’язані з доставкою залогового майна несе заставодавець (позичальник).

Згідно ст. 44 Закону України «Про заставу» заклад – це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Відповідно до ст. 45 даного Закону заставодержатель зобов’язаний негайно повернути предмет закладу після виконання заставодавцем або третьою особою забезпеченого закладом зобов’язання. Забезпечене закладом зобов’язання позичальника – повернення суми кредиту та іншої заборгованості відповідно до умов договорів кредиту та застави у повному обсязі.

      Відповідно до п. 24 вищевказаного кредитного договору банк має право на власний розсуд обрати процедуру позасудового стягнення на предмет застави за допомогою передачі застави у власність банку для задоволення і погашення забезпечених вимог, продаж предмету застави банком третій особі, тощо у відповідності із вимогами чинного законодавства Ураїни.

Оцінюючі усі докази, які були надані суду, досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та враховуючи те, що на момент вилучення залогового автомобіля позивачем було прострочено виконання зобов’язання, а також приймаючи до уваги те, що у відповідності з умовами №DNP0AE00000419 від 18 червня 2007 року банк має право на власний розсуд обрати процедуру позасудового звернення стягнення на предмет застави, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимогах у частині зобов’язання відповідача повернути йому залоговий автомобіль, покладання на відповідача витрат зі зберігання даного предмету застави та скасування нарахування відсотків за користування кредитом з 26 серпня 2009 року до часу винесення судового рішення, – відмовити.  

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

У відповідності до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх і заперечень.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року позивачем має бути доведено та надано докази, що підтверджують наявність такої шкоди, протиправність діяння, що її спричинила, наявність причинного зв’язку між моральною шкодою та протиправними діями, що її спричинили. Відтак, обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору  про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та його вини в її заподіянні.

Позивач надав суду медичну довідку, видану Комунальним закладом «Піщанська амбулаторія загальної практики – сімейної медицини», в тому, що ОСОБА_1 з 27 серпня 2009 року по 04 вересня 2009 року знаходився на амбулаторному лікуванні.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем, окрім довідки, не було надано суду доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також обставин та доводів, що підтверджують наявність причинного зв’язку між діями банку та перебуванням позивача на лікуванні у медичному закладі відповідно до наданої суду довідки.

На підставі викладеного та керуючись ст. 614, 1054, 1167 ЦК України, ст. ст. 44,45 Закону україни «Про заставу», ст. ст. 208-210, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про його апеляційне оскарження через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга також може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Є.А. Башмаков